1.Фізико-механічні заходи боротьби з шкідниками молодих насаджень.

Фізико-механічний метод боротьби полягає в безпосередньому знищенні шкідників та збудників хвороб шляхом збору вручну і виловлювання їх різними пастками та іншими пристосуваннями. Цей метод дуже трудомісткий, однак, у ряді випадків є необхідним. Наприклад, для виловлювання гусениць яблуневої плодожерки на плодоносні дерева накладають ловчі пояси, під які охоче забираються гусениці. З цією ж метою влаштовують восени в саду ловчі купи з опалого листя, куди йдуть на зимівлю різні жуки-довгоносики. Пізньої осені такі купи спалюють.У невеликих садах практикують ранньовесняне струшування жуків-довгоносиків на полотнища, розстелені під деревами.До механічних способів боротьби відноситься також використання пасток і капканів проти мишоподібних гризунів.

2. Загальна характеристика групи стовбурових шкідників.

Стовбурові шкідники дуже численні. Сюди відносять переважно:короїди, вусані,златки, довгоносики та ін.. Зазвичай, ведуть прихований спосіб життя, відкрито живуть лише дорослі комахи (короїди вони більшу частину життя проводять всередині тканин). Розвиваються під корою й у деревині стовбура та гілок,прогризуючи ходи в лубі і камбії, у живих шарах заболоні, часто викликають всихання дерев чи призводять його частину (гілку, вершину) до відмирання. в стовбурах глибокі ходи, знецінюючи деревину. Дуже небезпечні стовбурні шкідники для штучних лісових насаджень і насаджень у степовій і лісостеповій зонах, часто які від нестачі вологи. Заходи боротьби переважно профілактичні: лісогосподарські заходи- своєчасна очищення місць рубок від порубочних залишків та інших. Ефективна викладка ловчих дерев в насадженнях, використовують повалені вітром, бурею, снігом, хворі і дуже ослаблені дерева, які приваблюють шкідників, літаючих навесні і влітку.

3Рекогносцирувальний та детальний нагляд за хвоє-, листогризними шкідниками.

Що до хвоєгризних та листогризних то рекогносцирування є таке:пошкодження крон або екскременти на підтилці, також у деяких видів за калом, огризками хвої чи лися, пошкодження крон та наявність гусениць, пожовтіння, всихання та скручування хохнки чи листя. Що до нагляду то, наприклад за гусеницями проводять облік у підстилці шляхом закладки облікових площадок під деревом, також весною кільцюють гусеничним клєм. Проводять облік лялечок або їх шкірок на деревах, для контролю підраховують к-ть яєць на деревах. Пізно восени за зимуючим запасом лялечок і коконів в грунті і підстилці та ін..

4. Профілактика розвитку кореневих шкідників

Кориневі шкідники – одна з найбільш поширених і шкідливих груп комах, які завдають великої шкоди у розсадниках, молодих лісових культ. Та молодняках природного походження. До шкідників належать такі види: хрущі, дротяники, капустянка. Профілактику проводять: на піщаних грунтах-1-3 личинки хрущів, і коли 10-12личинок дротяників. На добре зволож. Супіщаних та суглинистих ці норми збільшують в 1,5-2рази. При виявлені комплексу шкідників норми знищують. Л/г заходом є розпушування грунту в розсадниках та ліс. культ. на початку льоту, викопують ловильні ями.

5. Екологічні групи масових хвоє-, листогризних комах

Є абіотичні і біотичні біологічні, гідроедафічні фактори. До абіотичних: волога, світло, вітер. До гідроедафічних:грунт і вода. У залежності від відносин комах з ґрунтом, їх поділяють на:геобіонтів, тобто постійних мешканців ґрунту;геофіли, тобто тих, що мешкають в ґрунті тільки в одній своїй фазі;геоксенів, тобто тих, що тимчасово відвідують ґрунт.(я то питання не знайшла по суті)

6.Способи розселення та переселення мурашок.

Руді лісові мурашки повільно заселяють нові кормові території. Це пов'язано з характером заснування нових сімей (тимчасовий соціальний паразитизм). Значна кількість мурашок, особливо корисних видів, найчастіше трапляється в пристигаючих та стиглих хвойних насадженнях в тому числі й на ділянках, відведених під рубки головного користування. В ході рубки насаджень, механізованого трелювання лісопродукції та спалювання порубочних решток гине значна кількість мурашок. Саме тому, доцільним є переселення мурашників перед проведенням суцільних рубок головного користування, при освоєнні ділянок під прокладання доріг, ліній електропередач, газо- нафтопроводів та перед іншими роботами, які пов'язані з порушенням лісового середовища.Переселення мурашників варто проводити в насадження хвойних порід (типи умов місцезростання А₂_з, В₂.з, і С₂-з)- В першу чергу переселяють мурашники в потенційні вогнища шкідників (насадження створені на староорних землях, пустирях і т.п.). Для переселення вибирають ділянки з екологічними умовами подібними до тих, звідки беруть мурашник. Місце для мурашника повинно прогріватися сонцем хоча б кілька годин в день (бажано в першій половині дня). Тому найкраще розташовувати мурашники на північному або західному краї невеликих галявин чи прогалин, на узліссях, біля лісових доріг. Не можна селити мурашок в місцях із застійним зволоженням та в місцях із неглибоким ґрунтовим покривом. Біля мурашників повинні бути листяні дерева (береза, осика, горобина). В чистих соснових культурах варто завчасно пересадити кілька крупномірних саджанців листяних порід біля місць переселення мурашників. Мурашок переселяють в насадження віком старше 10 років — екологічні умови в хвойних молодняках не придатні для розвитку мурашиних сімей.Для переселення мурашник ділять по вертикалі, в ящики окремо висипають верхню, а потім нижню частину мурашника, включаючи і підземні камери та ходи. Дуже часто в основі мурашника лежить сухий пень, який необхідно розділити на частини та перенести на нове місце. Саме в ходах у пні можуть перебувати самки. На новому місці перенесений матеріал висипають на сухий пень, навколо якого розкладають сухі гілки. Висипають перенесений матеріал (нижню та верхню частину мурашника) та зверху накривають шаром сухої хвойної підстилки. Для кращого приживання сім'ї на новому місці мурашок бажано підгодувати, висипавши 30-50 г цукру.При переселенні мурашок можна користуватися такими прийомами: Весною під час цвітіння ліщини (початок-середина квітня) в сонячні дні робочі особини та самки гріються на куполі мурашника, тому їх легко переселяти із невеликою кількістю гніздового матеріалу (50-100 л);При появі крупних коконів з лялечками самців та самок нового покоління (друга-третя декада травня) переносять 100-200 л гніздового матеріалу;При паруванні молодих самців та самок (кінець травня-початок червня) їх відловлюють, підгодовують цукровим сиропом та використовують для підсилення переселених сімей, вносячи по 30-50 шт. на купол мурашника.При першому способі переселення, мурашник не ділять на частини. Два інші способи дозволяють разом із переселенням збільшити чисельність сімей - поділені частини мурашника викладають в різних місцях.Для перенесення гніздового матеріалу використовують щільні ящики. На невелику віддаль мурашок можна переносити в звичайних мішках, в які, для жорсткості, кладуть зігнуті гілки. Перевозять тільки зовнішній купол та внутрішній конус (без землі).