28 Червня 1940 року внаслідок дій радянського керівництва, Північна Буковина з Чернівцями увійшла до срср, була створена Чернівецька область у складі України.

У Другій світовій війні взяло участь понад 93 тис. буковинців. Більше ніж 13 тис. загинуло. 50 тис. наших краян нагороджено орденами і медалями різних ступенів. Двох буковинців удостоєнно звання Героя Радянського Союзу. Це – Іван Федорович Козачук (за форсування річки Дніпро) та керівник комсомольського підпілля міста Хотина – Кузьма Галкін (посмертно).

Події Другої світової війни принесли місту незначні руйнування, а вже з 1944 року розпочалася відбудова промислових підприємств. Протягом 50-х років в Чернівцях зросла кількість промислових підприємств. В дію вступив машинобудівний завод, нові текстильні підприємства, бавовняно-прядильна фабрика. У 1967 році було знято трамвайний рух та впроваджені тролейбусні лінії. У 70-80 роках розвивається діяльність підприємств електронної промисловості: «Електронмаш», «Вимірювач», «Гравітон».

Сьогодні Чернівці – це значний економічний, науковий та культурний центр, серце Буковинського краю. Місто працює, вчиться, досліджує, творить, будує і живе діловим життям.

37. Архітектура Чернівців.

Чернівці — одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходяться 602 пам'ятки архітектури, 17 з яких загальнонаціонального значення. Серед них:

Сакральні споруди: Свято-Миколаївський собор, Резиденція Буковинських митрополитів

Миколаївська дерев'яна церква, Дерев'яна Успенська церква на Калічанці, Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Дерев'яна церква св. Спиридона та дзвіниця у колишньому присілку Долішні Шерівці, переосвячена як церква Різдва Пресвятої Богородиці, Вірменська церква, Дерев'яна Вознесенська церква та дзвіниця, кін. XVII ст., Кам'яна церква святого Юрія на Горечі, Собор Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, кафедральний Собор Святого Духа, церква святої Параскеви у псевдороманському стилі, закінчена 1862, Свято-Миколаївський собор, Свято-Троїцька церква, Церква Св. Антонія,

Костел Воздвиження Святого Хреста

Вулиці та площі: Комплекс Центральної площі (XIX—ХХ ст.), Ансамбль Театральної площі з міським театром, Торговельно-промисловою палатою, Єврейським та Румунським народним домом, Комплекс Геренгассе, Комплекс Гауптштрассе

Історична забудова старого міста — це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX — початку XX століть.

У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-і роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. Цей перехід прослідковується у художньо-естетичному образі міської ратуші Чернівців: фасад споруди вирішений у традиціях класицизму, тоді як у вежі проглядаються ренесансні мотиви.

Із середини XIX століття в архітектурі міста починається другий період, який характеризується пануванням еклектики, зокрема запізнілого класицизму, неоренесансу та необароко. Найяскравішою пам'яткою цього періоду є архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, збудований у дусі еклектики з переважанням візантійського та романського стилів. Творцем цього символу міста був видатний чеський архітектор Йозеф Главка.

На зламі XIX-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-тих років XX ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм.