Тема 7. Споживання домогосподарств План

7.1. Споживання та заощадження як функції доходу.

7.2. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.

7.3. Класична, кейнсіанська та неокласична концепції споживання.

7.4. Теорія життєвого циклу Ф. Модільяні і теорія перманентного доходу М. Фрідмана.

7.1. Споживання та заощадження як функції доходу

Розгляд даної теми ґрунтується на припущенні, що економіка є приватною і закритою, в якій відсутній вплив державних закупівель та чистого експорту. В цій найпростішій двосторонній моделі ВВП визначається лише як сума приватного споживання (С) та інвестування, яке здійснюють фірми за рахунок свого прибутку (І). Тому ВВП у двофакторній моделі можна визначити за формулою:

Споживання господарств – це їхні витрати на споживчі товари та послуги. Формування доходів домогосподарств відбувається в процесі економічного кругообігу (див. Розд. 1.5.), в межах якого домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. При цьому домогосподарства виходять на ринок ресурсів як продавець, а підприємства – як покупець. На ринку продуктів все навпаки: підприємства є продавцями споживчих товарів та послуг, домогосподарства – їхніми покупцями.

Доходи домогосподарств формуються на ринку ресурсів. Підприємства тут здійснюють витрати пов’язані з купівлею трудових ресурсів. Величина цих витрат визначає обсяг доходів домогосподарств або особистий дохід. У відкритій економіці останній можна визначити за такою формулою (див. Розд. 2.5).

Особистий дохід (ОД) = [зарплата найманих працівників] + [змішаний дохід] + [доходи від активів] + [соціальні трансферти]

Перші два елементи особистого доходу є доходами від трудової діяльності, дохід від активів – є добуток від володіння власністю на певні види ресурсів. Соціальні трансферти охоплюють незароблені доходи, а такі, що отримані внаслідок перерозподілу сукупного доходу (пенсії, субсидії, стипендії тощо). Трансфертні виплати переважно надаються державою та рештою світу. Слід враховувати що не весь особистий дохід спрямовується на споживання, а лише особистий наявний дохід. У відкритій економіці особистий наявний дохід – це та частина сукупного доходу, яка залишається після сплати податків. Але як ми уже відмічали, об’єктом нашого аналізу є приватна економіка, яка передбачає відсутність держави і податків. Тому весь дохід такої економіки, тобто ВВП, є наявним і складається з двох частин. Більшу частку ВВП приватної економіки становить особистий наявний дохід, іншу – наявний дохід підприємств, який визначається:

Наявний дохід підприємств = [амортизація] + [нерозподілений прибуток]

Виходячи з цього особистий наявний дохід домогосподарств можна визначити по формулі:

ОНД = ВВП – (А + Пнр),

де ОНД – особистий наявний дохід домогосподарств;

А – амортизація;

Пнр – нерозподілений прибуток.

Проте щорічні поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їх особистого наявного доходу, оскільки певну частину ОНД домогосподарства заощаджують. Частина ОНД яка не використовується на поточне споживання (С) є заощадженням домогосподарств, що можна зобразити таким рівнянням:

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внесків у банк (депозити), придбання акцій, облігацій, та інших цінних паперів.

Здійснення домогосподарствами заощаджень не є самоціллю. Це необхідно домогосподарствам для переміщення доходів з одного періоду в інший з метою регулювання у часі своїх витрат на споживання. При цьому вони розуміють, що з часом купівельна спроможність грошей знижується. Тому слід розрізняти теперішню і майбутню вартість грошей.

Теперішня вартість грошей – це наявна сума грошей у поточному періоді (PV).

Майбутня вартість грошей (FV) виражається за допомогою дисконту:

де r – ставка дисконту, така ставка відсотка, яка використовується для приведення поточних грошей до їхньої майбутньої вартості в періоді, що береться за базу розрахунків;

n – кількість років майбутнього періоду.

Теперішня вартість майбутньої вартості грошей – це нинішній еквівалент суми коштів, що буде отримана або витрачена в подальшому періоді. Таку вартість називають дисконтованою.

Розподіл особистого наявного доходу на споживання й заощадження залежить не лише від бажання домогосподарств, а і від рівня їхніх доходів, які мають суттєву диференціацію. У табл. 7.1. наведені дані розподілу особистого наявного доходу населення України на споживання і заощадження за період 2000-2009 рр. (відкрита економіка).

Таблиця 7.1

Розподіл наявного особистого доходу населення в Україні

за період 2000–2009 рр.

Показники	Од. виміру	Роки
		2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Наявний особистий дохід	млн. грн	120248	146962	170981	197909	255211	355943	445233	574236	778035	831641
Придбання товарів і послуг (споживання)	млн. Грн	115887	139984	153589	180730	221713	306769	383163	509533	695618	712679
Заощадження	млн. грн	4361	6977	17392	17179	33498	49174	62070	64703	82417	118162
Питома вага споживання	%	96,37	95,26	89,83	91,32	86,87	86,19	86,06	88,73	89,4	85,7
Питома вага заощадження	%	3,63	4,74	10,17	8,68	13,13	13,81	13,94	11,27	10,6	14,3

З табл. 7.1. видно, що при відносно незначних обсягах ОНД у 2000 р. переважна його частина (96,3%) йшла на споживання. Зі зростанням наявного доходу поступово зростає і частина ОНД, яка направлялася на заощадження. Вона зросла з 3,63 у 2000 р. до 13,94% у 2006 р. або у 3,8 рази, але в передкризові роки споживання знову зросте до 89,4%, а в рік депресії (2009 р.) падає до 85,7%.

Рис. 7.1. Графік особистого наявного доходу населення України

за період 2000–2009 рр. і його розподілу на споживання і заощадження

Дж. Кейнс називав такий зв’язок між зростанням наявного доходу (ОНД) і споживанням (С) основним психологічним законом. Частка споживання в ОНД визначається, крім величини самого наявного доходу, звичаями, традиціями, психологічними нахилами. Але у міру зростання доходу (ОНД) збільшується і його заощаджувальна частина (S).

Згідно з кейнсіанською теорією головним чинником споживанням є особистий наявний дохід домогосподарств. Тому кейнсіанська функція споживання в алгебраїчній формі має такий вигляд:

НД,

де С – приватне споживання;

– автономне споживання, тобто таке, що не залежить від поточного доходу;

с – гранична схильність до споживання;

ОНД – особистий наявний дохід домогосподарств.

Сучасні макроекономісти модифікували кейнсіанську теорію споживання – особистий наявний дохід домогосподарств прирівняли до наявного доходу приватної економіки, тобто ОНД = Y. Така трактовка опирається на розширене тлумачення корпоративної власності на капітал, згідно з яким домогосподарства безпосередньо є власником робочої сили, а опосередковано – акціонерами основного капіталу. Тому у підсумку всі приватні підприємства і весь дохід приватної економіки, тобто ВВП, належить домогосподарствам.

За цих умов кейнсіанська функція споживання трансформується до такого вигляду:

Функція споживання графічно подана на рис. 7.2. На вертикальній осі позначені зміни у споживанні, на горизонтальній – зміни у рівні доходів. Перетинання ліній споживання і вертикальної осі відбувається на рівні автономного споживання.

С

Y

С = + cY

Рис. 7.2. Графічне зображення функції споживання

Лінія споживання має позитивний нахил, оскільки між рівнем доходу і споживання є позитивний зв’язок. Кут нахилу лінії споживання визначається граничною схильністю до споживання (c).

Функція заощаджень має такий вигляд:

де – величина заощаджень;

– гранична схильність до заощаджень.

Графік заощаджень подано на рис. 7.3.

S

Y

Рис. 7.3. Графічне зображення функції заощаджень

На горизонтальній осі позначені зміни доходу, на вертикальній – зміни заощаджень. Позитивний нахил ліній заощаджень визначає прямий зв’язок між доходами і заощадженнями. Коли особистий наявний дохід менше автономного споживання, то заощадження мають від’ємне значення.