Ф 1. Пік (бум) 2. Спад (криза) 3. Дно (депресія) 4. Підйом ази економічного циклу

ВВП

Пік (бум)

Пік (бум)

Криза (рецесія)

Потенційний ВВП

Фактичний ВВП

Дно (депресія)

Пожвавлення

Час

Економічний цикл

Рис. 3.1. Економічний цикл

Економічний цикл – характеризує періодичні коливання обсягів виробництва, рівня доходів і зайнятості в масштабах економіки.

Криза – найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки.

Економічний цикл має дві фази, які визначаються як максимум і мінімум. На рис. 3.1. показана ця послідовність.

Спад або скорочення виробництва – це період від максимуму циклічної активності до мінімуму.

Підйом або розширення виробництва – це рух вверх до наступного максимуму.

Економічні цикли не однакові і розрізняються як за довжиною кожної фази, так і за висотою максимуму та за глибиною їх мінімуму.

Механізм циклічного розвитку економіки по фазах.

Кожна наступна криза зароджується в попередніх фазах підйому та бума (фазах стійкого розширення виробництва). У цих фазах циклу зростають доходи населення, а відтак – і сукупний споживчий попит, що стимулює підприємців розширювати виробництво товарів і послуг, тобто збільшується попит на фактори виробництва.

Характерна риса фази бума на початковому етапі – випередження темпів сукупного попиту над темпами зростання виробництва в економіці.

Але в міру задоволення виробничих і споживчих потреб виникає надвиробництво товарів: перенакопичення продуктивного капіталу, надвиробництво товарного капіталу та перенакопичення грошового капіталу. Це характерні риси економічної кризи, для якої загальним результатом є падіння цін і доходів, зростання ставки позичкового відсотка, ріст безробіття та посилення конкуренції.

Позитивні сторони економічної кризи.

1. Криза виконує («очисну») стимулюючу функцію:

а) сприяє скороченню витрат виробництва;

б) створює стимули для впровадження нових технологій;

в) посилює конкуренцію;

г) дає початок новому етапу в інтенсивному розвитку економіки.

Внаслідок наявності економічних циклів в ринковій економіці існує проблема відставання фактичного ВНП від потенційного ВНП, коли економіка не в змозі забезпечити достатню кількість місць для економічно активної частини населення (робочої сили), при цьому частина потенційного виробництва товарів і послуг втрачається безповоротно.

Потенційний ВВП – обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Повна зайнятість ресурсів передбачає досягнення економічного зростання на рівні 2–3%, завантаження виробничих потужностей на рівні 80-90% та утримання природного рівня безробіття в межах 6–7% від загальної кількості робочої сили.

Фактичний ВВП – це реально отриманий обсяг виробництва продукції та послуг при наявному рівні безробіття і завантаженості виробничих потужностей в певний період розвитку економіки країни.

Таблиця 3.1

Реальний і потенційний ВВП в Україні за період 2000–2009 рр.

Показники	Од. вимір	Роки
		2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Реальний ВВП	млн. грн	175682	227059	234340	259858	322680	405694	541986	671000	900645	730861
Робоча сила	тис. чол.	22890	22426	22232	22171	22202	22280	22280	22321	22398	22148
Безроб. працездат. віку	тис. чол.	2630	2440	2129	1994	1888	1595	1513	1417	1425	1957
Рівень безробіття	%	11,6	10,9	9,6	9,1	8,6	7,2	6,8	6,4	6,4	8,8
Природне безробіття	%	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0	6,0
Циклічне безробіття.	%	5,6	4,9	3,6	3,1	2,6	1,2	0,8	0,4	0,4	2,8
Витрати ВВП через перевищення фактичного безробіття над природним	млн. грн	22073	5503	13802	30107	23942	46425	12081	6771	9329	55011
Потенційний ВВП	млн. грн	197755	232562	248142	289460	369105	455105	604067	677771	909974	785872

В табл. 3.1. показано динаміку фактичного і потенціального ВВП в Україні за 2000–2009 рр.

Валовий внутрішній продукт в Україні, починаючи з 1999–2008 рр. мав тенденцію до зростання, а в 2009 р., у зв’язку з світовою кризою, зменшився на 3,5%, а реальний відповідно – на 18,8%.

Високі темпи зростання потенційного ВВП, починаючи з 2003 р. по 2008 р., і реального ВВП у 2005–2008 рр., з різницею в 2–3 роки пояснюються збільшенням основного капіталу у економіці і, як наслідок, зменшенням циклічного безробіття.

Враховуючи, що економіка України знаходилась у перехідному трансформаційному періоді, її реальний ВВП із своїми циклічними коливаннями у 2000–2006 рр. не досягав потенційного рівня і лише наблизився до нього у 2006–2007 рр.

Як правило, у стабільних економіках розвинутих країн реальний ВВП коливається навкруг рівня потенціального, в той час як останній − плавно зростає.

Таким самим нерегулярним циклом поведінки як фактичний ВВП у відношенні до потенціального характеризуються і інші економічні часові ряди. Циклічно змінюється і рівні зайнятості, безробіття, інфляції, ставки відсотка, валютного курсу і обсягу грошової маси.

Проте основними індикаторами фази циклу звичайно слугують рівні зайнятості, безробіття і обсягу випуску, оскільки динаміка рівнів інфляції, відсоткової ставки та валового курсу може бути різною залежно від факторів, які викликають спад.

Спад зайнятості і випуску, що викликані скороченням сукупних витрат, нерідко супроводжується зниженням середнього рівня цін і рівня інфляції. Навпаки, спад, який викликаний скороченням сукупних пропозицій, нерідко супроводжується підвищенням рівня цін та рівня інфляції. В обох випадках динаміка відсоткових ставок буде визначатися політикою Центрального банку (ЦБ) з регулюванням грошової маси, що, у свою чергу, викликає відповідні зміни у рівні валютного курсу.

Діагностика фази економічного циклу є однією із найскладніших завдань макроекономічного прогнозування. У перехідній економіці, в тому числі і українській, ці проблеми набувають особливу актуальність через відсутність адекватної статистичної бази даних і необхідного досвіду використання інструментів макроекономічного управління.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу у галузях, які виробляють засоби виробництва та товари тривалого користування. У галузях, які виробляють споживчі товари короткочасного користування, коливання зайнятості і випуску менш значні.

Причини цього пов’язані з двома обставинами. По-перше: оновлення обладнання і споживання товарів тривалого користування можна відкласти на певний термін. Тому у періоди спадів ділової активності попит на ці товари скорочується – фірми і домашні господарства не поспішають придбати що-небудь нове, а користується накопиченим запасом виробничих потужностей і споживчих благ тривалого користування. Тому зайнятість у цих галузях швидко знижується, випуск падає, а безробіття зростає.

По-друге, саме у цих галузях виробництво як правило, є висококонцентрованим і на ринку панує невелика кількість фірм.

Зазначена структура ринку дозволяє фірмам швидко знижувати рівні зайнятості і випуску у період спаду ділової активності, щоб відносно стабілізувати рівень цін. У галузях, які виробляють товари короткотермінового користування, ринки більш конкурентні і тому фірми не можуть протидіяти тенденції до зниження цін. Отже у цих галузях ціни коливаються більш значно ніж зайнятість і випуск продукції.

На рис. 3.2. подано графік змін за період з 2000 до 2009 р.

Рис. 3.2. Потенційний, фактичний ВВП і рівень безробіття в Україні за період 2000–2009 рр.

У 2001–2003 р.р. зростання реального ВВП уповільнювалося. Це пов’язано з економічними і циклічними коливаннями, які викликані великим рівнем циклічного безробіття (5–3%) та перевищенням нормативного відсотка недовикористаних виробничих потужностей. Зменшення рівня зростання реального ВВП у другій половині 2008 р. і його скорочення на 18,8% в 2009 році пов’язано із світовою фінансовою кризою.

Політика кожної держави спрямована на регулювання коливань економічної активності у суспільстві в періоди передкризового стану і на запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які мають бути під особливим контролем держави, є періоди депресії і буму.

Більшість вчених вважає, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і обсяг виробництва. Сукупні витрати, у свою чергу, визначаються граничною схильністю до споживання, заощадженнями та інвестуванням. Як наслідок, економічний розвиток завжди пов’язаний з порушенням рівноваги з відхиленням середніх показників.