6.2. Типи прояву інфляції

Інфляцію класифікують за різними ознаками:

І. За темпами інфляції:

1) залежно від темпів зростання цін розрізняють помірну інфляцію (річні темпи зростання цін до 10%), галопуюча (темп зростання цін – до 200%) та гіперінфляцію, при який ціни зростають більше 200% на рік;

Галопуюча інфляція свідчить про серйозні порушення кредитно-грошової політики у країні. Гроші втрачають свою цінність, тому люди зберігають тільки мінімум грошових засобів, необхідних для здійснення щоденних угод. Фінансові ринки потрапляють у депресію, бо капітал потрапляє за рубіж.

Гіперінфляція робить більш сильний вплив на перерозподіл багатства, вона викликає недовіру до грошей, внаслідок чого спостерігається часткове повернення до бартеру і перехід від грошової до натуральної заробітної плати.

Іі. За причинами, що її викликали:

Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей, у такому разі збільшення сукупного попиту означає утворення надмірного попиту який спричинює зростання цін. Спираючись на кейнсіанську теорію щодо причин інфляції, загальний рівень цін в економіці можна визначити так:

За повної зайнятості і тому загальний рівень цін не змінюється. Якщо ж сукупний попит перевищує потенціальний ВВП , то в економіці виникає надмірний сукупний попит. Для його усунення ціни мають зрости. Отже, згідно з кейнсіанською теорією причиною інфляції є надмірний сукупний попит, який може виникнути в умовах повної зайнятості.

Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є надмірна кількість грошей в обігу порівняно з вартістю товарів і послуг. Теоретичною базою такої позиції слугує рівняння кількісної теорії грошей, згідно з якою загальний рівень цін в економіці можна виразити такою формулою:

(1)

де – номінальна грошова маса;

– швидкість обігу грошової маси;

– рівень цін;

– реальні доходи;

Якби та були б постійними, то із рівняння (1) вийшло б, що номінальна грошова маса (кількість грошей в обігу) визначає рівень цін: якщо, наприклад, (М) подвоюється, те саме відбувається із . Таке використання рівняння (1) при збереженні та на постійному рівні приводить до кількісної теорії грошей.

Якщо розглядати динаміку цін, грошей, випуску продукції та швидкість обігу, то рівняння (1) може бути записано:

(2)

де − відповідно темпи приросту номінальної маси грошей, реального доходу, швидкості обігу грошей;

− норми інфляції.

Порівнюючи рівняння (1) і (2) ми бачимо, що темпи прироту реального попиту на гроші дорівнюють темпу приросту реальних доходів за мінусом темпу приросту швидкості обігу. Відповідно до закону Оукена при природній нормі безробіття реальні доходи повинні зростати на 3% за рік. У цьому разі реальний попит на гроші зросте на ті самі 3%. Якби номінальна грошова маса зростала темпом 10% на рік, то норма інфляції складала б 10-3=7%.

Таблиця 6.3

Розрахунок рівня інфляції методом кількісної теорії грошей

в Україні за період 2000–2008 рр.

Показники	Од. вимір.	Роки
		2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Випуск	млн. грн	373893	460520	504008	603704	809888	995630	1182179	1565055	2072172
Темп приросту випуску	%		23,1	9,4	19,8	34,2	22,9	18,7	32,4	32,4
Грошова маса	млн. грн	32253	45755	64870	95043	125801	194071	261063	396156	515730
Темп приросту	%		41,8	41,8	46,5	32,4	54,2	34,5	51,7	30,1
Швидкість обігу	об/рік	11,6	10,1	7,8	6,4	6,4	5,1	4,5	4,0	4,0
Темп приросту	%		-13	-23	-18	0	-21	-12	-12	0
Норма інфляції, розрахована методом кількісної теорії грошей	%		5,7	9,4	8,7	-0,2	10,3	3,8	7,3	-2,3
Інфляція фактична		25,8	6,1	-0,6	8,2	11,2	10,3	11,6	16,6	22,3
(«+», «–)		-	+0,5	-1,0	-0,5	+11,0	0	+7,8	+9,3	+24,6

Примітка. (+) – фактична інфляція перевищує розрахункову.

З табл. 6.3. ми бачимо, що швидкість обігу грошей в Україні з 2000 по 2008 рік зменшилась з 11,6 обертів на рік до 4,0. Це пов’язано в основному, з трансформаційними процесами і випереджальним зростанням грошової маси порівняно з темпами зростання продукції. Як наслідок – надмірне збільшення грошової маси ( ) викликає зростання сукупного попиту і цін.

На думку кейнсіанців, грошова маса не є причиною інфляції, а є засобом реалізації сукупного попиту, надмірне зростання якого спричиняє інфляцію.

Інфляцію не можна пояснити лише надмірним сукупним попитом в умовах повної зайнятості або надмірною грошовою масою. Вона є наслідком великої кількості різноманітних причин, які можна виділити в такі групи:

Немонетарні чинники зростання інфляції.

1) урядовий попит проявляється через фінансування бюджетного дефіциту за рахунок грошово-кредитної емісії. При цих умовах підвищення урядового попиту не забезпечується адекватним зростання ВВП, тобто сукупної пропозиції. Отже, чинником інфляції є емісійне фінансування бюджетного дефіциту;

2) надмірне інвестування приватної економіки (І), випереджувальне зростання доходів населення (С) порівняно із зростанням ВВП та ажіотажний попит тощо;

3) надмірний іноземний попит на вітчизняні товари і послуги. Такий попит виникає у зв’язку з випереджальним зростанням експорту (сукупного попиту) порівняно з імпортом (сукупною пропозицією).

Монетарні чинники зростання інфляції.

1) зростання номінальних касових залишків, яке обумовлене:

а) збільшення грошової бази (МВ);

б) вилучення грошей із сектору майна;

в) використання фінансових активів як платіжних засобів;

2) зростання швидкості обігу грошей (V), яке викликане інфляційними очікуваннями макроекономічних суб’єктів.

AS

P

S₃

P₃

S₂

AD₃

₁

P₂

Y

AD₂

P₁

AD₁

S₁

Y₂

Y₁

Рис. 6.1. Інфляція попиту

При зростання грошової маси, за рахунок емісійного фінансування державного дефіциту, надмірного зростання приватних інвестицій чи при випереджувальному зростанні експорту над імпортом сукупний попит AD на відрізках S₁S₂ – S₂S₃ кривої пропозиції AS призводить до інфляційного зростання цін (з Р₁ до Р₃).

Інфляція витрат проявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці. Цей тип інфляції призводить до стагфляції, тобто до одночасного зростання інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація в поєднанні з інфляцією). Підвищення середніх витрат скорочує прибуток фірм, що призводить до зниження випуску продукції фірмами і відповідно до падіння сукупної пропозиції в цілому.

При незмінному сукупному попиті зниження сукупної пропозиції призводить до зростання середнього рівня цін і збільшення темпів інфляції. Одним з різновидів інфляції витрат є інфляція, що зумовлена збільшенням заробітної плати.

Рис. 6.2. Інфляція витрат

Р AD AS₂ AS₁

P₂ A₂

P₁ A₁

Y₂

Y₁

Y

Рис. 6.2. Інфляція витрат

де AS – сукупна пропозиція;

AD – сукупний попит;

P – рівень цін;

Y – обсяг доходів.

Зростання заробітної плати призводить до зсуву кривої пропозиції AS₁ вліво у положення AS₂, що зумовлює скорочення виробництва та доходів

(Y₁ → Y₂) і зростання цін (P₁ → P₂).