Тема Проблема буття у філософії.

Основні поняття: буття, небуття, природа, картина світу, об’єктивна реальність, суб’єктивна реальність, субстанція, матерія, простір, рух, час, розвиток, детермінізм, індетермінізм.

Життєві корені і філософський зміст проблеми буття.

Основні форми буття. Діалектика буття. Буття речей, процесів і станів природи. Буття людини в природному світі. Специфіка людського буття. Буття людини як буття можливостей. Буття духовного (ідеального) і його форми (індивідуалізоване і надіндивідуалізоване духовне). Буття свідомості і несвідомого. Буття соціального як єдність індивідуального і суспільного буття.

Проблема субстанції. Дуалізм і монізм, матеріалістичний і ідеалістичний монізм. Уявлення про субстанцію як про матерію, їх залежність від рівня розвитку природознавства, пізнавальна роль і історична обираність. Діалектико-матеріалістичне поняття Формування науково-філософського поняття матерії, фундаментальна роль категорії матерія в системі філософського матеріалізму, її зв’язок з діалектичним принципом розвитку та вченням про невичерпаність матеріального світу. Методологічне значення цього поняття для пізнання природи суспільства, практичної діяльності.

Поняття руху. Стійкість і мінливість, переривність і неперервність як характеристика руху. Рух і розвиток. Основні форми руху, їх співвідношення, якісна специфіка і взаємозв’язок. Сучасна наука і проблема класифікації форм руху. Єдність матерії і руху. Механіцизм, енергетизм, редукціонізм.

Простір субстанції, його світоглядне і методологічне значення.

і час. Субстанційна і реляційна концепції простору і часу, їх світоглядна і методологічна основи. Значення теорії відносності для розвитку філософських уявлень про єдність матерії, руху, простору, часу. Проблема розмірності і нескінченності простору-часу. Специфіка просторово-часових властивостей в неживій і живій природі, в соціальних процесах.

Контрольні питання та завдання.

1. Яке значення має проблема буття для системи філософського знання? – Поясніть основні функції поняття у філософії.

2. Як змінювався зміст поняття буття на різних етапах розвитку філософії? Які категорії використовувались в історії філософії для позначення і осмислення буття?

3. Поясніть особливості розуміння та визначення буття у класичній та некласичній філософії.

4. Які рівні та форми виявлення буття відомі сучасній науці, у чому полягають їхні особливості?

5. Розкрийте специфіку проявів людських вимірів буття.

6. Яке місце в пізнанні світу належить науковій картині світу".

Тема 2. Свідомістьта пізнання.

Основні поняття: свідомість, пізнання, відображення, психіка, дух, душа, мова, несвідоме, самосвідомість, мислення, пам'ять, гносеологія, пізнання, агностицизм, скептицизм, суб’єкт пізнання, об’єкт пізнання, агностицизм, скептицизм, суб’єкт пізнання, об’єкт пізнання, практика, чуттєве пізнання, раціональне пізнання, істина, абсолютна істина, відносна істина, об’єктивна істина, хибна думка, омана, емпіричне пізнання, теоретичне пізнання.

Проблема свідомості в філософії. Постановка і вирішення проблеми свідомості в історії світової філософської думки. Сучасна філософська думка про свідомість; різноманітність підходів та напрямків.

Гносеологічний підхід до проблеми свідомості: матеріалістичні та ідеалістичні погляди на природу свідомості.

Відображення як загальна властивість матерії, його специфіка і залежність від рівня організації матерії. Свідомість як соціальна форма відображення дійсності і регуляції людської діяльності. Роль мови та інших соціокультурних факторів у виникненні свідомості.

Структура свідомості: цілеспрямованість, творча активність, самосвідомість, чуттєві процеси та мислення, емоції, вольові процеси. Духовне як свідомість. Свідомість та безсвідоме.

Фундаментальна роль категорії свідомості в системі філософського матеріалізму. Методологічне значення цього поняття для пізнання природи, суспільства і людської діяльності.

Проблема пізнання в історії філософії. Пізнання і агностицизм. Специфіка матеріалістичної і ідеалістичної теорії пізнання. Наукова теорія пізнання. Пізнання як соціально-опосередковане, історично-мінливе відношення людини до світу. Суб’єкт, об’єкт і предмет пізнання. Активна роль суб’єкта в пізнанні. Практика. Роль практики в процесі пізнання.

Діалектика процесу пізнання. Чуттєве відображення як діяльність соціально-історичного суб’єкта і його роль в пізнанні. Єдність образного і знакового в чуттєвому відображенні. Форми чуттєвого пізнання. Раціональне пізнання як якісно новий ступінь відображення дійсності. Форми мислення. Соціально-історична природа раціонального знання, його зв’язок з практикою. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні. Творчість і інтуїція. Проблема істини в філософії і науці. Об’єктивність істини. Конкретність істини. Діалектика абсолютної і відносної істини. Практика як основний критерій істини. Істина, оцінка, цінності і їх вплив на пізнавальний процес.

Проблема походження свідомості набула найрізноманітніших тлумачень. Проаналізуємо основні переваги та недоліки кожної з них.

1) Релігійна концепція стверджує, що свідомість вклав у людину Бог при створенні світу. Позитивним моментом цієї концепції є те, що вона пояснює вихід свідомості за межі природного, її зв'язок з абсолютним, вищим. Цю концепцію важко спростувати і водночас довести за допомогою наукових аргументів. Вона залишає поза розглядом зв'язок свідомості з людським організмом, соціальністю, інформацією.

2) Концепція космічного походження свідомості існує у двох різновидах: а) "теорія панспермії" - насіння ("сперма") живого розсіяне в космосі, і за сприятливих умов спричиняє виникнення свідомості; б) теорія єдиного інформаційного поля наголошує на тезі: усі процеси світу інформативні і свідомість - один із проявів цих процесів. Цього не можна заперечити, проте свідомість не зводиться до інформації. Ця теорія не здатна пояснити наявність у свідомості людських переживань, прагнень людини до вищих цінностей.

3) В концепції еволюції в інтерпретаціях послідовників Ч.Дарвіна (1809-1882) наголошується, що психіка і людська свідомість виникають внаслідок боротьби за існування та пристосування до умов довкілля. Позитивним моментом такого підходу є те, що вона виявляє роль живої природи у вдосконаленні організації видів живих організмів. Проте сучасна генетика заперечує можливість змін організмів лише через пристосування; вони повинні відбутися на генетичному рівні. Крім того, палеонтологія свідчить, що люди сучасного анатомічного типу та різні людиноподібні істоти, яких еволюціоністи вважають нашими предками, жили пліч-о-пліч вже два мільйони років тому.

4) Трудова концепція прагне довести, що свідомість виникла внаслідок розвитку праці і мови, які стимулювали перетворення мозку мавпи в людський. І хоч ця концепція має численні підтвердження в археології і палеоантропології, проте суперечить законам генетики. Генетики доводять, що від маніпуляцій з предметами людська рука утворитися не може. Трудова ж концепція стверджує, що розвиток руки призводить до виникнення свідомості.

5) Концепція активно-діяльного самопородження свідомості людини або субстанційна розглядає свідомість як виявлення субстанційної засади світу - духа, або ідеї, або світового розуму. Оскільки дух - це рух, енергія, дана концепція певною мірою пояснює динамізм процесів буття. Обґрунтовує вона і такі характеристики свідомості, як самосвідомість і трансцендентність, тобто наявність в глибинах свідомості моментів абсолютного. Проте і ця концепція не пояснює всіх властивостей свідомості, зокрема, співвідношення субстанційних характеристик свідомості та її внутрішніх станів та зусиль.

На основі розгляду зазначених концепцій можна виділити наступні провідні чинники виникнення та функціонування свідомості:

• загальнокосмічний чинник, що засвідчує принципову спорідненість процесів свідомості із усім багатством космічних явищ та процесів;

• трансцендентальний чинник, який можна віднести і на рахунок зв’язку людської свідомості із абсолютним, так і на рахунок проявів у ній ознак субстанційності; цей чинник проявляє себе у здатності свідомості продукувати абсолютні, еталонні виміри сущого, а також у її певній самовладності, саморефлексивності, у її прагненні та здатності виходити за всі та всілякі межі, включати всеможливий зміст у своє наповнення;

• інформаційний чинник – людська свідомість здатна “знімати” з будь-якого сущого його внутрішні та зовнішні форми, переводячи це суще в процес формальних співвідношень та комбінаторик; а це значить, що людська свідомість здатна опановувати та оперувати “чистою інформацією”;

• природно-біологічний чинник вказує на те, що свідомість пов’язана із психікою, а остання – із загальними умовами та особливостями розвитку нашої планети; нарешті, надзвичайна пластичність людського організму, його чутливість, багатоелементність і т. ін. Також постають реальними моментами функціонування та провів свідомості;

• психологічний чинник дозволяє осмислювати свідомість як в аспекті внутрішнього самоврегулювання людиною своїх життєвих дій та процесів, так і в її єдності із людською тілесністю, нейрофізіологією та життєвою енергетикою;

• соціально-діяльний (або окремо – соціальний та діяльний) чинник пов’язаний із тим, що людська свідомість вписана у історичний досвід людства та, значною мірою, - у історичний досвід розвитку людської діяльності; в елементарному своєму виявленні свідомість постає як здатність людини поводитись із речами культури людським чином, вміти їх використовувати та, принаймні, - відтворювати;

• культурно-історичний чинник; культуру часто виводять із поняття культу, а, отже, із прагнення до вищого, священного, вічного, - культура вбирає все це у свій зміст, а тому для свідомості вона постає, з одного боку, мірою її творчих самовиявлень, а, з іншого боку, вічним джерелом прилучення до сфери найперших та найвищих життєвих сенсів;

• антропологічний чинник дозволяє побачити свідомість у специфічно людських вимірах та окресленнях, наприклад, у окресленнях статевих її проявів, у окресленнях людського страждання та прагнення, людських здоров’я та хвороби, норми та патології у психіці, містичних самозаглиблень, видінь та марень і т. ін.;

• індивідуально-особистісний чинник формування свідомості фіксує її єдність із життям та біографією конкретної людини, із подіями такого життя, індивідуальними особливостями та характеристиками даної людини, її здібностями, перевагами та вадами і т. ін.