6. Види психологічного консультування

Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і звертаються за допомогою з різних проблем, то психологічне консультування можна поділити на види залежно від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються за психологічною допомогою.

Виділяють такі види психологічного консультування [34]:

- інтимно-особистісне консультування;

- сімейне консультування;

- психолого-педагогічне, психолого-управлінське консультування;

- ділове консультування.

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з приводу різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клієнта самим собою, інтимними взаєминами.

До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення.

Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами.

Останній різновид консультування слід відрізняти від рекомендацій, які надаються вчителям, учням, батькам, адміністрації тощо, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдаватися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу. На це вказують Г. С. Абрамова, М. П. Матвєєва та ін [34], [27].

Діловим називається консультування, яке пов'язане з подоланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконалення і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працездатності, проведення ділових переговорів.

8. Професійна підготовка, кваліфікація, функції

Одна з найважливіших вимог професійної етики - це компетентність консультанта. У зв'язку з цим виникають питання: "Яка професійна підготовка може забезпечити компетентне консультування?" і "Який досвід необхідний претендентові на роль консультанта?".

У багатьох країнах статус консультанта визначається ліцензією, що надає формальне право займатися цією професійною діяльністю. Щоб отримати її, потрібно навчатися за офіційною академічною програмою професійної підготовки, відпрацювати певну кількість годин під спостереженням кваліфікованого фахівця і мати встановлений мінімум професійного досвіду. Така система ліцензування обмежує змогу займатися практикою особам, які не мають відповідної кваліфікації. Однак ліцензія, на жаль, не гарантує, що консультант ефективно і компетентно справиться зі своїми обов'язками. При навчанні психотерапії і психологічному консультуванню поряд із необхідністю придбання відповідної теоретичної бази під кваліфікованим керівництвом часто розуміється важливість поглиблення самопізнання консультанта (психолога).

Розвиткові самопізнання сприяє великий і інтенсивний курс індивідуальної і групової терапії, особливо в групах, орієнтованих на удосконалення особистості.

Кожен консультант до початку професійної діяльності, а також у процесі роботи повинен опанувати особисту терапію, тобто вирішувати свої проблеми при сприянні досвідченого професіонала. Як відомо, у психоаналізі самоаналіз, триваючий до декількох років є найважливішою ланкою професійної підготовки психоаналітика. Досвід особистої терапії важливий з двох причин. По-перше, тому що консультант, як і будь-яка людина, має у своїй особистості "білі плями": непізнані, неусвідомлювані аспекти, самостійні внутрішні конфлікти, більш глибоке пізнання, вирішення яких сприяє становленню ефективного консультанта. Консультантові дуже корисне самоспостереження під контролем іншого професіонала за переживанням таких значимих подій у житті, як любов, секс, насильство, сімейні стосунки, влада, смерть і т. д. Це не означає, що особистість консультанта повинна бути "перемита по кісточках". Важливо розуміти суть конфліктів і як вони позначаються на стосунках із клієнтами. Адже якщо консультант у своєму особистому житті стримує злість або не розуміє, чому постійно переживає провину, то велика ймовірність аналогічних реакцій і в процесі консультування.

Особиста терапія дає унікальну змогу побачити процес консультування і психотерапії очима клієнта. Побувавши в ролі клієнта, консультант значно краще уявляє весь спектр щиросердечних переживань, що виникають під час консультування.

Як в індивідуальній, так і в груповій терапії з майбутніми і вже працюючими консультантами важливо також вирізнити питання, пов'язані з поглибленим усвідомленням специфіки професії, звернути увагу на причини і продумати наступні питання:

o чому я обрав професію консультанта?

o якими потребами обумовлений мій вибір?

o яку користь я прагну мати зі своєї професії?

o як зможу я поєднати свої потреби з потребами клієнтів?

Можливі й інші питання стосовно особистості консультанта і його проблем:

o яке враження я справляю на інших людей?

Спроба відповісти на ці запитання в процесі індивідуальної або групової терапії допоможе краще пізнати і зрозуміти себе, а це значить - стати більш ефективним консультантом.

Якщо таким чином уявити зміст ролі консультанта, стає очевидним, що основною складовою процесу консультування є особистість консультанта.

Робота психолога-консультанта потребує постійної вимоги до його нервово-психічної стійкості.

Ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом містить такі складові:

1) особистість клієнта та його переживання;

2) особистість психолога-консультанта (наставника) у поєднанні його сумісних та функціональних освіт;

3) стосунки між клієнтом та психологом.

Зрозуміло, саме що ситуацію створюють цілком визначені зовнішні життєві й навіть житейські обставини. Тому те, чим створюється ситуація звернення по психологічну допомогу, й те, як ця ситуація структурується професіоналом, психологом-консультантом - речі зовсім різні.

Розглянемо фактори, здатні скласти модель успішного консультанта.

Автентичність певною мірою узагальнює багато інших властивостей особистості. Насамперед - це вираження щирості стосовно клієнта.

Відкритість власному досвідові - Тут відкритість розуміється не в розумінні відвертості перед іншими людьми, а як щирість у сприйнятті власних почуттів Розвиток самопізнання.Обмежене самопізнання означає обмеження волі, а глибоке самопізнання збільшує змогу вибору в житті. Чим більше консультант знає про себе, тим краще зрозуміє своїх клієнтів, і навпаки - чим більше консультант пізнає своїх клієнтів, тим глибше розуміє себе.

Сила особистості й ідентичність. Консультанту потрібно знати, хто він такий, ким може стати, чого хоче від життя, що для нього важливіше.

Толерантність до невизначеності. Багато людей незатишно почувають себе в ситуаціях, у яких бракує структури, ясності, визначеності. Але оскільки однією з передумов становлення особистості є "прощання" людини зі звичним, відомим із власного досвіду і вступ на "незнайому територію", консультантові дуже необхідна впевненість у собі в ситуаціях невизначеності.

Прийняття особистої відповідальності. Оскільки багато ситуацій у консультуванні виникають під контролем консультанта, він повинен нести відповідальність за свої дії у цих ситуаціях.

Близькість стосунків з іншими людьми. Консультант, зобов'язаний оцінювати людей - їхні почуття, погляди, своєрідні риси особистості, але робити це без осуду і наклеювання ярликів.

Постановка реалістичних цілей. Звичайно, успіх спонукає ставити перед собою великі цілі, а невдача, навпаки - опустити нижче планку домагань.

9. Основні етапи проведення психологічного консультування наступні: 1. Підготовчий етап. На цьому етапі психолог-консультант знайомиться з клієнтом за попереднім записом, наявної про нього в реєстраційному журналі, а також з тієї інформації про клієнта, яку можна отримати від третіх осіб, наприклад від працівника психологічної консультації, який брав заявку від клієнта на проведення консультації. На даному етапі роботи психолог-консультант, крім того, сам готується до проведення консультації, виконуючи практично все те, про що йшла мова в попередньому розділі даної глави. Час роботи психолога-консультанта на цьому етапі становить зазвичай від 20 до 30 хв.  ^ 2. Настроювальний етап. На даному етапі психолог-консультант особисто зустрічає клієнта, знайомиться з ним і налаштовується на спільну роботу з клієнтом. Те ж саме зі свого боку робить клієнт. У середньому цей етап за часом, якщо все інше вже підготовлено для проведення консультації, може займати від 5 до 7 хв.  ^ 3. Діагностичний етап. На даному етапі психолог-консультант вислуховує сповідь клієнта і на основі її аналізу прояснює, уточнює проблему клієнта. Основний зміст даного етапу складає розповідь клієнта про себе і про свою проблему (сповідь), а також психодіагностика клієнта, якщо виникає необхідність її проведення для уточнення проблеми клієнта і пошуку оптимального її розв'язання. Досить точно встановити час, необхідний для проведення даного етапу психологічного консультування, не представляється можливим, так як багато чого в його визначенні залежить від специфіки проблеми клієнта і його індивідуальних особливостей. Практично цей час складає як мінімум одну годину, виключаючи час, необхідний для проведення психологічного тестування. Іноді даний етап психологічного консультування може займати від 4 до 6-8 ч.  ^ 4. Рекомендаційний етап. Психолог-консультант, зібравши на попередніх етапах необхідну інформацію про клієнта і його проблеми, на даному етапі разом з клієнтом виробляє практичні рекомендації щодо вирішення його проблеми. Тут ці рекомендації уточнюються, прояснюються, конкретизуються у всіх істотних деталях. Середній час, зазвичай витрачається на проходження цього етапу психологічного консультування, складає від 40 хв до 1 год  ^ 5. Контрольний етап. На даному етапі психолог-консультант і клієнт домовляються один з одним про те, як буде контролюватися і оцінюватися практична реалізація клієнтом отриманих ним практичних порад і рекомендацій. Тут же вирішується питання про те, як, де і коли психолог-консультант і клієнт надалі зможуть обговорювати додаткові питання, які можуть виникнути в процесі виконання вироблених рекомендацій. В кінці цього етапу, якщо в цьому виникне необхідність, психолог-консультант і клієнт можуть домовитися один з одним про те, де і коли вони зустрінуться в наступний раз. У середньому робота на даному, завершуючому етапі психологічного консультування проходить протягом 20-30 хв.  Якщо підсумувати все, сказане вище, то можна встановити, що на проходження всіх п'яти етапів психологічного консультування в середньому може знадобитися (без часу, відведеного на психологічне тестування) від 2-3 до 10-12 ч.