7 „Зворотний курс” Доджа-Шоупа в Японії

За час війни Японія втратила майже 25 % виробничих фондів. Спад виробництва в 1945 p. становив 63 %. Рівень інфляції в 1945—1950 pp. склав 7000 %. Щоб не було голоду, країна імпортувала продукти харчування.

Японії заборонялося брати участь у міжнародній торгівлі. Імпорт контролювали уряд і Верховне командування союзницьких сил (ВКСС).

Економічну відбудову японської економіки контролювала держава завдяки прогресивним реформам — земельній, найм робочої сили, ліквідація головних компаній.

Початком державного регулювання стали замороження банківських депозитів, деномінація єни, нова система фіксованих цін і впровадження нового податку на власність. Були створені Комітет економічної стабілізації та Банк реконструкції Японії.

Стабілізаційну політику здійснювали американські банкіри Дж. Додж і Шоуп і вона передбачала єдиний обмінний курс валюти (360 єн за 1 дол.), поліпшення організації та управління на підприємствах, поступову заборону субсидій на експорт і виробництво, відміну контролю за цінами, зрівняння їх з світовими, впровадження принципів вільного ринку. Зовнішня торгівля була денаціоналізована, але зовнішні фінансові угоди контролювалися. Для регулювання грошових потоків через кордон було створено Бюджетну систему іноземної валюти і прийнято закон про іноземні інвестиції.

Протягом 1946—1950 pp. змінилася структура японської акціонерної власності. Відбувалась "декартелізація" і встановлено державний контроль за злиттям компаній та картелюванням (антимонопольний закон 1947 p.). Земельна реформа 40-х років сприяла зростанню промислового виробництва і розвитку внутрішнього ринку і зумовила індустріалізацію села, появу нового трудового законодавства, піднесення життєвого рівня.

Довоєнний рівень промислового виробництва у Японії було перевищено у 1951 p., а сільськогосподарського — в 1950 p.

8. Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція — це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвит­ку глибоких стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх структур на різних рівнях і в різних фор­мах.

Основні форми економічної інтеграції (у порядку зростання складності):

1. Зони вільної торгівлі (відміна торговельних обмежень між краї­нами — учасницями).

2. Митні союзи (єдиний зовнішньоторговельний тариф та єдина торговель­на політика щодо третіх країн).

3. Спільний ринок (вільна торгівля, свобода руху капіта­лів та робочої сили, узгодження еконо­мічної політики).

4. Економічний (валютний) союз (узгодження економічної та ва­лютної політики).

Початок інтеграційних процесів в Європі - утворення в 1951 p. Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС).

1957 p. - заснувано Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) та Європейське Співтовариство з Атомної енергії (Євроатом).

1960 р. - Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).

У 1965 р. Євроатом, ЄОВС та ЄЕС підписали Брюссельський договір про злиття, який почав діяти 1 липня 1967 р. – почав діяти Європейський Союз.

У 1947 р. - Генера́льна уго́да з тари́фів і торгі́влі (ГАТТ) — міжнародна угода між 23 державами, згідно з якою кожна з них погодилася забезпечити іншим рівний і недискримінаційний режим торгівлі, скорочувати ставки мита і часом усунути імпортні квоти. У 1995 р. перейменовано на СОТ.

Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами членами.

Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

6