Розділ 3. Основи внутрішньої організації та менеджменту органів державної влади

Тема 15. Внутрішня організація органів державної влади та місцевого самоврядування

Поняття «організація» вживається в трьох значеннях:

• Як об’єкт – міністерство, відомство, установа, підприємство та ін.

• Як процес – функціонування, упорядкування та ін.

• Як функція управління – діяльність пов’язана зі створенням стану впорядкованості об’єкта і суб’єкта управління, тобто встановлення зв’язків між ними.

Орган державної влади – певна державна організація, яка засновується державою в установленому законодавством порядку та наділяється визначеними владними повноваженнями.

Орган державної влади та орган місцевого самоврядування утворюється у порядку, встановленому Конституцією і відповідними законами. У межах свого статусу він виступає від імені держави та за її дорученням, є її офіційним представником, здійснюючи певні завдання та функції.

Внутрішня організація органу державної влади або органу місцевого самоврядування – процес його структурного упорядкування та функціонування, який відбувається залежно від цілей та завдань, що йому притаманні.

Організаційний процес включає департаменталізацію, тобто поділ організації на окремі блоки.

Функціональна департаменталізація – це процес поділу організації на окремі елементи, кожний з яких має своє чітко визначене, конкретне функціональне завдання.

Дивізійна департаменталізація – це процес поділу організації на блоки за характером управлінських послуг, за групами населення, потреби яких задовольняє організація або за адміністративно-територіальними одиницями.

Важливим є вертикальний поділ праці – відокремлення роботи з координації від безпосереднього виконання завдань.

Інший аспект організаційної роботи – це запровадження механізмів контролю, виходячи з дотримання норм керованості та оптимальної довжини скалярного ланцюга (ланцюга команд).

Організація як процес, крім того, передбачає систематичну координацію завдань, формальних взаємовідносин людей, що їх виконують. Одним із напрямків поділу праці є формулювання завдань.

Завдання – це наперед нормативно визначена серія робіт або частина роботи, яка має бути виконана у заздалегідь встановленим способом у заздалегідь обумовлені строки.

Організація як функція управління передбачає розподіл ресурсів, необхідних органу державної влади для виконання його завдань у просторі та часі.

Тема 17. Стратегічне та ситуаційне управління

Стратегічне управління – діяльність з управління, що пов’язана з постановкою цілей і завдань органу державної влади або органу місцевого самоврядування та з підтримкою низки взаємовідносин між нею і оточенням, що надає можливість їй досягати своїх цілей, відповідає її внутрішнім можливостям та дає змогу лишатися сприйнятливою до зовнішніх потреб.

Система стратегічного управління складається з двох взаємодоповнюючих підсистем:

• Аналізу та планування стратегії організації.

• Управління стратегічними проблемами в реальному масштабі часу.

Стратегія – це детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації та досягти її цілі.

Місія – це причина виникнення та функціонування організації.

Стратегічному управлінню властивий такий алгоритм:

• Що робити (концептуальний аспект).

• Як робити (технологічний аспект).

• Хто буде робити (кадровий аспект).

• Якою має бути структура організації та механізм управління, що забезпечить організаційні зміни (організаційний аспект).

Для органів державної влади та місцевого самоврядування можна запропонувати такі етапи запровадження методології стратегічного управління:

• Визначення місії органу.

• Оцінювання умов і факторів зовнішнього середовища.

• Цільовий, функціональний, організаційний та ресурсний аналіз діяльності органу.

• Формулювання цілей органу.

• Формування стратегії.

• Реалізація стратегії з одночасним моніторингом.

• Оцінка досягнення результатів.

Ситуаційний підхід – концепція, яка твердить, що оптимальні рішення є функція факторів середовища в самій організації (внутрішні перемінні) та оточуючому середовищі (зовнішні перемінні).

Основні положення ситуаційного управління:

• Кожна ситуація є складною системою з притаманним їй складом компонентів і зв’язками з іншими системами, які треба пізнати суб’єкту управління.

• Для розв’язання будь-якої конкретної ситуації необхідно знати її основну ланку.

• Кожна управлінська ситуація вимагає застосування адаптивних, гнучких структур і методів управління, щоб суб’єкт управління адекватно відображав усі основні риси об’єкта управління і його зовнішнього середовища.