14. Розкажіть про методику формування уявлень про мову і мовлення у початкових класах.

Відповідно до вимог програми учнів пш мають формуватися деякі уявлення про мову і мовлення:

1. мова (мовлення ) є найважливішим засобом спілкування між людьми ;

2.найважливішими одиницями мови є звуки , слова , словоспол. Слів , речення , текст ; кожна з них має своє призначення ; і звуків – утворюються слова , із слів – словосполучення і речення ; і з речень – зв’язні висловлювання ;

3. мова пов*язана з мисленням ;

4. укр.. мова – мова українського народу ;

5. укр.. мова близько споріднена з російською і білоруською мовами

6. значення з мови застосов. у практичному мовленні , щоб оволодіти мовленням , потрібно знати слова і вміти поєднувати їх .

7 . є дві форми мовлення – усна й писемна

8. усне мовлення має допоміжні засоби увиразнення : інтонацію , міміку , жести ; своєрідними допоміж . засобами спілкування є зорові умовні знаки і звукові сигнали

-Наведені відомості учні мають не заучувати , а застосовувати у процесі навчання.

Основою роботи має стати підручник але за потреби доповн. знання учнів новими фактами, головними методами - спостереження мовних явищ і бесіда під час якої слід опиратися на мовні знання і мовленнєвий досвід учнів .

Уже у 2кл – учні дізнаються що мову створили люди , для спілкування . Слід звернути увагу учнів що люди пізнаючи світ , предмети і почали давати їм назви . Доцільно відзначити що слів у мові дуже багато, що словниковий запас постійно збільш.

Важливо щоб діти усвід ., що у світі є багато мов , що кожен народ має свою мову,; про спорідненість укр. Мови з рос . мовою і білоруською ,іншими слов*янькими мовами ;у пш дітям прищеплюють любов до рідного слова .; учитель має слідкувати щоб учень відповідаючи не обрива речення , а закінчив їх, ; практично засвоїтищо в усній формі мовлення властиві певний темп і сила звучання

На кожному уроці повинно відбуватись засвоєння культури мовлення й етики мовного спілкування

У 3 класах засвоюють найважливіші ознаки усного і писемного мовлення. Учитель роз’яснює, що усна форма мовлення призначена для безпосереднього спілкування того, хто говорить, з тим, хто слухає .В усному спілкуванні можна використати інтонацію, міміку, жести, повторити нечітко вимовлене слово, перебудувати фразу, уточнити іншими словами, якщо цього потребує співрозмовник. Учні мають навчитися чітко вимовляти слова, виділяти більшою силою голосу ті частини речення, які є відповіддю на поставлене питання.

У 4 класі учитель повинен постійно стежити за тим, щоб учень, відповідаючи або звертаючись, не обривав речення, а закінчував їх, доводив до логічного і граматичного завершення, не повторював одних і тих самих (або зайвих) слів, не підмінював їхнадмірним жестикулюванням. Цього діти мають навчатися постійно: в діалогіч-ному мовленні, у процесі читання текстів вправ, у переказах прочитаного тощо якна уроках, так і під час проведення позакласних заходів, у позаурочний час. Практично учні мають засвоїти, що усній формі мовлення властиві певний темп і сила звучання. Учні мають навчитися самокритично оцінювати власну роботу і об’єктивно — роботу інших. Щоб навчити цього, варто практикувати виставку зошитів усіх учнів класу і давати дітям можливість самим порівнювати й оцінювати написане.

Учні засвоюють найважливіші вимоги культури мовлення й етики мовного спілкування: 1) висловлювання мають бути правильними, точними, виразними. Для цього необхідно добирати потрібні для вираження думки слова, уміло будувати з них речення і пов’язувати їх між собою; 2) слова потрібно правильно наголошувати; 3) в усному мовленні не можна замінювати слова жестами, мімікою, вигуками; 4) щоб висловлений зміст добре сприймався іншими людьми, в усному мовленні слід виразно вимовляти слова, уміло користуватися інтонацією, а в писемному — розділовими знаками; 5) у спілкуванні з іншими людьми прийнято вживати слова ввічливості (під час зустрічі і прощання, для вираження запитання, прохання, подяки тощо); 6) слова ввічливості слід добирати залежно від того, кому вони адресовані (товаришам, батькам, учителям, знайомим чи незнайомим людям); 7) у розмові слід уміти вислухати до кінця співбесідника, не перебив