12. Розкажіть про завдання позакласного читання у період навчання грамоти, організацію уроків роботи з дитячою книжкою.

Позакласне читання – складова частина шкільного предмета, що іменується читанням. Це різновид читання, якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Його мета – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання.

Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою, Щоб допомогти їм у цьому, необхідно в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну роботу, яка передбачає втілення таких завдань:

1. систематично знайомити учнів з різноманітною дитячою літературою, її видами, що розкриє перед дитиною світ книги, допоможе визначити коло читання на даний період;

2. ознайомити дітей з існуючими доступними їхньому віку видами

бібліотечно-бібліографічної допомоги, що дасть можливість самостійно

відповідно до власних уподобань знайти потрібну книжку;

3. навчити їх вибирати дитячу книгу, тобто ще до читання книжки скласти

уявлення про тематику, зміст. призначення дитячого видання; 4) виробити

у них уміння читати книгу, дотримуючись дидактичних і

санітарно-гігієнічних вимог роботи з нею;

5. розвивати у дітей уміння самостійно і змістовно проводити дозвілля з допомогою книги.

Ці завдання розв’язуються на уроках позакласного читання і в позаурочний час протягом усіх років навчання учнів у початкових класах.

Формування читацької самостійності на заданому програмою рівні

починається з першого класу. На уроках навчання грамоти відводиться певний час для навчання дітей спілкуватися з книжкою. У другому і наступних класах для позакласного читання виділяються окремі уроки з числа навчальних годин, передбачених для читання.

13. Розкрийте особливості проведення уроків навчання грамоти, української мови та читання у малокомплектній школі.

Малокомплектна початкова школа - це школа без паралельних класів, з невеликою кількістю учнів. У «Педагогічному енциклопедичному словнику» малокомплектною називається школа, що налічує менше 15 учнів. Поява цього типу шкіл у нас обумовлена нерівномірністю розселення людей на території країни. Має місце нове поєднання основної та середньої школи з малокомплектною. Нечисленними стають вже і середні школи, чому сприяє брак учнів і вчителів. З 5 учнів формується повноцінний клас. Для 2-3 окремий клас не відчиняють, а приєднують до іншого. Так само і з вчителями: для 5 учнів у класі запрошується окремий педагог.

Малокомплектна школа відрізняється:

1) невеликою кількістю учнів;

2) відсутністю паралельних класів;

3) збільшенням витрат на навчання одного учня.

4) нерівномірної наповнюваністю класів або відсутністю окремих класів

зовсім;

5) наявністю класів , де разом навчаються діти - учні різних років;

7) малокомплектні школи відрізняються великою різноманітністю: наявністю в них 2-3 учнів і побільше - 40-50; в деяких відсутні один або два класи;

9) у більшості таких шкіл слабка матеріальна база.

- Можливість дітей різного віку спілкуватися один з одним, побудова школи по моделі сім'ї призводять до особливих відносин, які у великій школі організувати дуже непросто, в малій вони виникають майже автоматично. Школа з 20-30 учнями нагадує велику сім'ю. Відносини між педагогами та учнями тут ближче і тепліше, ніж у великих колективах. Тому немає випадків серйозного хуліганства та інших правопорушень, характерних для великих шкіл. Кожного тут знають і люблять, всі один одному довіряють і допомагають.

Таким чином, початкова малокомплектна школа має свою специфіку, яка впливає на організацію навчально-виховного процесу. Ефективність її роботи визначається рядом загальних і приватних умов. Особливої уваги потребує організація навчально-виховного процесу в класах-комплектах, при утворенні яких враховуються: складність програми; рівень підготовленості учнів; досвід і кваліфікація педагога; наступність у роботі та інші фактори. Творчий підхід вчителя до реалізації спільних педагогічних закономірностей і правил - запорука досягнення високих результатів.

Види самостійних робіт

Самостійна робота на уроках мови в початкових класах – це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами). Особливо корисні картки із завданнями, в яких показано послідовність розумових і практичних дій.

• Робота в парах, групах

• Вправа за підручником (на списування,а може бути і творча вправа)

• Індивідуальні картки

• Тестові завдання

Читання:

• тести(перевірити як діти засвоїли матеріал)

• самостійне ознайомлення з твором(3 клас знайомиться сам з твором , а з 1 класом працюємо….потім 1 клас працює за Букварями ,а з 3-м проводимо бесіду за тим ,що вони читали)

• робота у групах і у парах по аналізу твору(вчитель повинен до того часу підготувати якісь завдання,запитання ,дати схему що їх робити у парах)

• різні види читання в парах(Беру на буксир,взаємо читання,читання в особах,читання діалогів,вправляння у виразному читанні)

• придумування запитань за змістом(можна і в групах,і в парах,і може кожна дитина)

Самостійна робота з текстами :

1) відтворення фактичного змісту прочитаного;

2) підготовка до виразного читання;

3) словесне змалювання за уявою;

4) пошук, аналіз, порівняння, виділення головного, доведення, узагальнення;

5) знаходження взаємозв’язків між причиною і наслідком; 6) виявлення авторської позиції;

7) різного роду планування й перекази;

8) знаходження взаємозв’язку між прочитаним і фольклором; між прочитаним та ілюстраціями;

9) перечитування з метою виявлення оцінних суджень;

10) перечитування з метою логічного «сортування» текстового матеріалу .