Образотворче мистецтво друга половина хіх ст. – початок хх ст.
Центральне місце в після шевченківському живописі займають жанрово-побутові полотна, сцени з мальовничої української природи, героїчні історичні події, виразні портрети простих людей, в яких митці намагалися передати психологічні нюанси.
У центрі уваги художників-реалістів було буденне життя, з його проблемами, конфліктами, людськими думками.
Велике значення для українського образотворчого мистецтва набув рух «передвижників» – Товариство пересувних художніх виставок (1870).
На зразок російських передвижників у Києві в 1887 р. було створено товариство художніх виставок, а офіційно оформлено у 1893 p., яке організувало 6 виставок.
Провідними членами товариства передвижників стають вихідці з України: І. Рєпін, М. Ярошенко ("В'язень", "Курсистка"), А. Куїнджі, К. Трутовський ("Бандурист", "Український ярмарок"), Пимоненко та ін.
Видатним майстром побутового жанру був М.Пимоненко. Він один з перших у вітчизняному малярстві поєднав побутовий жанр і поетичний український пейзаж. Більшість його робіт, написаних на теми селянського життя, відрізняються щедрістю, емоційністю, високою живописною майстерністю: “Святочні ворожіння”, “Весілля в Київській губернії”, “Проводи рекрутів”, “Свати”, “Жнива”, “По воду”, “Ярмарок”, інші.
Одним із фундаторів українського стилю в живописі вважається С.Васильківський. Він був визнаним майстром пейзажу світового рівня.
Будинок з химерами в Києві. 1902 – 1903.
Будівля театру в Одесі. 1883 – 1887.
Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях. 1864 – 1873
Володимирський собор у Києві. 1862 – 1896.
М. Пимоненко «Сінокіс»
І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» 1878 – 1891.
Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві. Скульптор М. Микешин. 1888.
Будівля Національної опери України. 1901.
Культура України 1917 – 1941 рр.
1917-1920 рр. – коротка доба відновлення української державності, коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури, але поступ культури відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції.
Культурно-освітній рух, що розпочався за часів діяльності Центральної Ради, набув нечуваних раніше масштабів (відкриття першого та другого Українських Народних університетів, Академії мистецтв, розпочато реорганізацію та українізацію середньої та вищої освіти).
5 грудня 1917 р. було засновано Українську Академію мистецтв (згодом Художній інститут), що давала вищу художню освіту. Першим ректором Академії став Ф. Кричевський, професорами були українські художники М. Бойчук, В. Кричевський, Г. Нарбут, О. Мурашко та інші.
Справу Центральної Ради в галузі розвитку української освіти, науки та культури продовжив уряд Української держави П.Скоропадськогою
Відкрито в Києві перший Державний український університет, другий Український університет у Кам’янці-Подільському, започатковано Державний український архів, засновано національну Галерею мистецтва, Український історичний музей та Українську національну бібліотеку, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр також Українську академію наук). У тяжкі для розвитку мистецтва роки громадянської війни одним із найоперативніших та найактуальніших видів мистецтва була плакатна графіка (І.Падалко, Т.Бойчук).
Були засновані Кам’янець-Подільський державний український університет (планувалося у Харкові, Катеринославлі, Одесі, Полтаві)