Тема 9 робочий час і час відпочинку

Згідно ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. На ТОВ «Агрофірма Оршівська» при укладенні колективного договору було встановлено для працівників п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями режим роботи, який зобов’язуються виконувати всі працівники: початок роботи – 8-00, закінчення роботи – 17-00, перерва для відпочинку і харчування – з 12-00 до 13-00, субота і неділя – вихідні дні. Тривалість робочого часу працівників становить – 40 годин на тиждень [7].

Відповідно до ст. 45 КУ кожен громадянин має право на відпочинок – це право забезпечується наданням щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш, як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору Додаток В. В даному додатку представлені посади працюючих та тривалість їх щорічної і додаткової відпустки. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпусток не враховуються. Умови та порядок надання щорічних відпусток визначаються ст. 79 КЗпП України. Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні додаткові відпустки за другі та наступні роки роботи можуть бути надані працівникам в будь-який час відповідного робочого часу. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації і доводиться до відома всіх працівників. Зокрема в Додатку Г представлений перелік професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. А також в додатку Д зазначений перелік професій і посад, зайнятість працівників яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці [8].

Основним нормативно-правовим актом трудового законодавства, що регулює основні правові питання щодо відпусток є ЗУ «Про відпустки» і КзпП України. За нормами чинного законодавства громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності надаються відпустки. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час.

Щодо перенесення щорічної відпустки, то ст. 80 КЗпП України передбачений певний перелік випадків внаслідок, яких щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період, зокрема: на вимогу працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки також внаслідок несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки, збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням, внаслідок виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати та в інших випадках. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Зокрема до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку згідно ст. 82 зараховується: час фактичної роботи, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, час навчання новим професіям осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників та інші періоди роботи.

Охарактеризувавши основні положення, порядок та умови надання основної відпустки слід звернути увагу і на підстави надання щорічної додаткової відпустки, а саме згідно ст. 76 КЗпП України вона надається: за роботу з шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці та в інших випадках передбачених законодавством. Тривалість, умови та порядок надання щорічних додаткових відпусток, встановлюється нормативно-правовими актами України. Щодо додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, то згідно ст. 15 ЗУ «Про відпустки» працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою чи заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, перелік випадків надання даного виду відпустки регулюється нормами закону.

КЗпП України зазначено випадки надання творчої відпустки, зокрема вона надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших, передбачених законодавством випадках. Щодо підстав надання соціальних відпусток, то положеннями ЗУ «Про відпустки» визначено, що вони надаються: у зв’язку з вагітністю та пологами (70 календарних днів – до пологів, 56 – після), у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв’язку з усиновленням дитини (56 або 70 календарних днів), та інші види. Щодо надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати, то роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з наданням йому відпустки без збереження заробітної плати і оформити її наказом із зазначенням підстав надання такої відпустки та тривалості [7].

Отже, робочим є час протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки. Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку саме на ТОВ «Агрофірма Оршівська» здійснюється за допомогою колективно-договірної системи – укладеного колективного та трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших локальних актів.