1. Розкрійте причини Суспільно-Політичної кри в Болівії та охарактеризуйте боротьбу за реформи (1935-1945 рр.)

Націоналізація тільки ще зароджувалася в Болівії неф¬тяной промисловості цілком себе виправдала. «Стандард ойл» розглядав болівійські нафтоносні землі як свій резерв і мало їх разраб & Тива. ЯПФБ зробила великі разве¬дочние роботи в південно-східних областях країни і фактично вперше почала промисловий видобуток нафти в Болівії. Еже¬годная видобуток нафти в Болівії досягла до початку другої миро-вої війни 30 тис. Тонн. Більшість видобутої у Болівії нафти експортувалася в АргентінуСОднако надалі, по требо- ванию північноамериканських нафтових компанії, діяльність ЯПФБ була обмежена.

"Політика уряду Торо викликала шалений сопротівле¬ніе з боку північноамериканських компаній, що діяли в країні, і місцевої буржуазно-поміщицької олігархії. При учас¬тіі власників найбільших гірничорудних компаній, опасавшіх¬ся експропріації своєї власності, проти уряду Торо була організована змова. У липні 193 / р це уряд був повалений. Однак захопив владу підполковник Гер-ман Буш - один з найбільш відзначилися в Чакской війні офіцерів - також не задовольнив американо-болівійських оло¬вянних королів. В області зовнішньої політики Буш, німець за походженням, орієнтувався на гітлерівську Німеччину. Новий уряд всіляко заохочувала економічне пронік¬новеніе Німеччини в Болівію і потурав фашистської про¬паганде. Разом з тим воно намагалося встановити державний контроль над гірничорудної промисловістю країни, находів¬шейся в руках північноамериканських і англійських компаній. У серпні 1939 р Герман Буш був знайдений в президентському двор¬це з проломленим черепом. Офіційне урядове повідомлення говорило, що президент покінчив життя самоубійст¬вом. Це трагічна подія на час поклало край всяким спробам націоналізації власності североамері¬канскіх і англійських капіталістів в Болівії.

На виборах 1940 місцева буржуазно-поміщицька олігархія і іноземні гірничорудні компанії провели на пост презі¬дента свого ставленика, генерала Енріке Пеньяранда, який слухняно виконував їх волю. Однак широке общест¬венное рух за вилучення національних багатств з рук іно¬странних монополій, що виникло під кінець Чакской війни, не було придушене. Навпаки, це рух росло і ширився. У ньому формувалися нові політичні сили, більш близькі народу, ніж націоналістично налаштована офіцерство, кото¬рое виступало за незалежний розвиток країни, але не довіряло широким народним масам і боялося їх.

Незважаючи на переслідування з боку влади, росло рабо¬чее рух. В кінці 30-х років найбільш впливовою робочої організацією була Профспілкова конфедерація трудящих Болівії. У 1938 р вона налічувала у своїх лавах близько 70 тис. Членів. Профспілкова конфедерація трудя¬щіхся Болівії увійшла в сдкгав створеного в 1938 р прогрессів¬ного профцентру Латинської Америки - конфедерації трудя- щихся Латинської Америки. Робочий клас Болівії наполегливо бо¬ролся за підвищення свого життєвого рівня. Зростала так ¬ його роль в політичному житті країни.

Зростання політичної активності трудящих і середніх верств знайшов своє вираження у створенні в Болівії на самому початку 40-х років двох новихполітіческіх партій: Лівою революціон¬ной партії і партії «Націоналістичний революційний дві¬женіе».

Ліва революційна партія («Партідо Іскь- ердіста Революсьонаріо» -ПІР) була створена за ініціативою групи інтелігентів на чолі з д-ром Хосе Антоніо А реї. Ця партія об'єднала у своїх лавах представників демокра¬тіческі налаштованої інтелігенції та міської дрібної буржуа¬зіі, а також частина робітників. До неї увійшли і комуністи. У своїй програмі Ліва революційна партія вимагала націоналі¬заціі олов'яних та інших рудників, а також залізниць, здійснення аграрної реформи, підйому життєвого рівня трудящих. Партія була связана'с багатьма профспілками.

Партія «Націоналістичний революційний Д в і ж Е н і е» («Мовімьенто Насьональ Революсьонаріо» - МНР) виражає інтереси національної буржуазії (преімуще¬ственно середньої, а також частини дрібної). Керівне положе¬ніе в партії займає група буржуазних націоналістичних діячів на чолі з Віктором Пас. Естенсоро (нар. В 1907 р). МНР з моменту свого виникнення виступала ^ про¬тів панування в економічному і політичному житті країни іноземних монополій та місцевих клерикально-поміщицьких Ерупп. Зв'язки цієї партії з народними масами в перші роки її існування були слабкими. Керівництво партії оріентірова¬лось тоді на захоплення влади головним чином за допомогою націо-налістіческі налаштованого офіцерства.

Найбільш активні елементи серед трудящих йшли на початку 40-х років за Лівою революційною партією.

Політика уряду генерала Енріке Пеньяранда, рев¬ностно виконував волю північноамериканських гірничорудних компаній та місцевої буржуазно-поміщицької олігархії, викликала велике невдоволення в народі. Використовуючи це невдоволення, група націоналістично налаштованих офіцерів на чолі з пол¬ковніком Гуальберто Вільяроелем і керівництво партії «Мо¬вімьенто Насьональ Революсьонаріо» справили в грудні 1943 військовий переворот. Президент Енріке Пеньяранда і його уряд були відсторонені від влади. Президентський пост зайняв організатор перевороту полковник Гуальберто В і л ь Я; РОЕЛ ь. Віктор Пас Естенсоро - лідер МНР - зайняв в праві¬тельстве Вільяроеля пост міністра фінансів.

Політика уряду Гуальберто Вільяроеля носила двоїстий, суперечливий характер. З одного боку, воно настільки ж рішуче пригнічувало страйковий, рух, як це робило і уряд Пеньяранда. Ліва революційна пар¬тія піддавалася переслідуванням. З іншого боку, це пра¬вітельство не раз заявляло про свій намір націоналізіро¬вать власність іноземних гірничорудних компаній, а також наділити крестьян.землей.