Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
LEKTsIYa_1-3.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
80.43 Кб
Скачать

2. Методичні принципи навчання.

При навчанні руховим діям використовують такі методичні принципи: свідомість і активність; наочність; систематичність; послідовність; поступовість; індивідуалізація.

Принцип свідомості і активності. Щоб досконало оволодіти технікою досліджуваної рухової дії, учень повинен свідомо і цілеспрямовано застосовувати свої здібності для досягнення як кінцевої мети, так і поетапних цілей, долаючи труднощі і невдачі. Процес навчання нереальний без активної участі учня в ньому, неможливо навчити байдужого, а тим більше ледачого.

Активність передбачає осмисленість досліджуваного матеріалу: розуміння значення кожного елемента руху, контроль за рухом, аналіз помилок і пошук шляхів їх усунення.

Необхідно пам’ятати, що свідомість і активність у процесі навчання базуються на організованості і дисциплінованості учнів. Педагог, даючи волю активності учня, зобов’язаний контролювати, координувати і регулювати процес їх навчання.

Принцип наочності – створення певного поняття і способу дії, споглядання зовнішньої картини рухів і виявлення найпростіших механізмів руху в тому чи іншому елементі техніки. Образ розучуваної рухової дії створюється не тільки за рахунок зорового сприйняття, але і за рахунок відчуттів слухового і вестибулярного аналізаторів. Сукупність цих відчуттів зі словесним описом дії в центральній нервовій системі створює повну картину рухової дії.

Необхідно пам’ятати, що одна людина краще сприймає через зоровий, а інша – через слуховий аналізатори. Визначення провідного аналізатора допоможе підвищити ефективність процесу навчання, застосовуючи для одного – предметно-чуттєве, а для іншого – словесно-логічне пояснення матеріалу.

Велике значення для принципу наочності має зворотній зв’язок: виконання досліджуваних рухів перед дзеркалом, використання відеозйомок і т.п. Варто також враховувати, що у молодшому віці провідну роль займає чуттєве сприйняття, створюване за допомогою образів і образних уявлень. Дорослішаючи, дитина не тільки здобуває знання і розвиває абстрактне мислення, у нього підвищується роль образного слова. Потрібно пам’ятати, що для будь-якого віку принцип наочності має першорядне значення.

Принцип систематичності або повторності виконання рухових дій безпосередньо пов’язаний із досягненням досконалої техніки рухів. Рухова дія, особливо складна за технікою, вивчається і закріплюється тільки при багаторазовому її повторенні через оптимальні проміжки часу.

Систематичність виконання рухової дії формує слідовий ефект в ЦНС і створює оптимальну інтегральну функціональну систему цієї дії. Повторне виконання дії повинно починатися перш ніж почнуть «зникати сліди» від попереднього виконання.

Для більш ефективного вивчення рухових дій необхідно пам’ятати про такі положення:

- досліджувана дія закріплюється і вдосконалюється тільки при повторному її виконанні;

- виконання рухових дій призводить до м’язового стомлення і стомлення ЦНС, тому необхідний час для відпочинку і відновлення сил;

- під час виконання рухових дій і після них організм починає пристосовуватися до умов навантаження, відбуваються зміни, які зберігаються деякий час, тому їх треба підкріплювати.

Таким чином, при навчанні руховим діям вони повинні мати оптимальну повторюваність виконання та оптимальний проміжок часу між ними для відновлення, щоб зберегти позитивні зрушення від попередніх дій, а досліджувані рухові дії великого навантаження більшою мірою впливають на м’язову працездатність, а складно-технічні дії та рухові дії, що володіють високою психічною напруженістю, – на психічну працездатність, і в першу чергу – на ЦНС.

Принцип послідовності у процесі навчання полягає в таких правилах: «від засвоєного – до незасвоєного», «від простого – до складного», «про відповідність рівня розвитку фізичних якостей вимогам технічного виконання рухової дії». Техніка рухової дії, що вивчається вперше, завжди спирається на вже знайомі, вивчені рухи, тому необхідно розширювати діапазон простих рухових дій, на які згодом можна спиратися при вивченні нових видів техніки.

Поняття «прості» і «складні» рухи відносні. Нова, незнайома проста рухова дія може бути досить складною, але в той же час складна технічна дія, що спирається на ряд вже знайомих, вивчених дій, піддається навчанню швидше і простіше.

Простота і складність також залежать не тільки від координаційної складності, але і від прояву фізичних зусиль для виконання рухової дії. Також необхідно враховувати психологічний фактор рухової дії, особливо при його навчанні, коли треба подолати почуття остраху, страху.

Часом, перед вивченням техніки рухової дії, необхідно довести до певного рівня розвиток тих чи інших фізичних якостей, необхідних для успішного оволодіння технікою. Тому завжди треба підбирати ті вправи для навчання, які відповідають рівню фізичного розвитку учня, і в міру необхідності підтягувати його слабкі сторони фізичної підготовленості.

Принцип поступовості безпосередньо пов’язаний із застосуванням фізичних навантажень у процесі навчання й ускладненням техніки виконуваних рухових дій.

Слід завжди пам’ятати, що надмірне навантаження негативно впливає на організм новачка, тому необхідно підбирати для нього оптимальні навантаження. Складністю підбору оптимальних навантажень є те, що величина навантажень залежить від багатьох факторів: статі спортсмена, його віку, рівня тренованості та інших.

Не можна забувати, що одноманітні, постійно виконувані вправи викликають адаптацію організму до них, тому ефективність від їх виконання знижується. Щоб розширити руховий діапазон, треба застосовувати різноманітні, але схожі за структурою вправи, спрямовані на вирішення основного завдання. Навантаження необхідно чергувати за обсягом і інтенсивністю, поступово її збільшувати, щоб відбувалося звикання організму.

У процесі навчання принцип поступовості повинен реалізовуватися за прямолінійно-висхідною лінією, щоб не було стрибкоподібних рухів або ступінчастості. Поступово переходити від однієї відпрацьованої деталі до наступної, часом повертаючись до попередньої, не пропускати невивчені або слабо вивчені елементи рухів, які можуть негативно вплинути на вивчення подальшого руху – ось основні постулати принципу поступовості. Іноді помилка попереднього руху, часом незначна, призводить до серйозної помилки в наступному русі або позначається на техніці цілісної рухової дії.

Процес навчання нерозривно пов’язаний з кожним конкретним учнем, а значить необхідно враховувати його індивідуальні особливості. Принцип індивідуалізації в навчанні виникає: з різним рівнем підготовленості; із статевими і віковими відмінностями; з анатомо-фізіологічними особливостями індивідуума; його психологічними особливостями і різним ступенем реагування організму кожної людини на процес навчання; з індивідуальним стилем навчання самого педагога.

Індивідуалізація процесу навчання не означає навчання за схемою «один педагог – один учень», хоча на етапі вищої спортивної майстерності вона застосовується досить часто. На початкових етапах навчання, коли ще учні не проявили своїх здібностей, найбільш ефективне групове навчання, але навіть при ньому викладач індивідуально виявляє помилки у техніці і допомагає їх виправити.

Поки рухові дії прості і засвоюються всією групою, ніхто не виділяється. Надалі, коли одні будуть засвоювати і виконувати дії краще і швидше, а інші – гірше і повільніше, поступово відбувається перехід до індивідуальних завдань.

Особливу увагу при навчанні руховим діям треба звертати на статеві відмінності. Якщо в молодшому і частково середньому віці дівчата за своїми фізичними якостями і здібностями не відрізняються від хлопців, а часом і перевершують їх, то в період статевого дозрівання дівчата соромляться виконувати вправи разом з хлопцями, замикаються, а іноді припиняють займатися спортом. У цей період треба або переходити на індивідуальне навчання, або формувати групу за статевою ознакою. Треба враховувати особливості жіночого організму і не використовувати ті методи і засоби навчання, які застосовуються у чоловіків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]