423. Скільки складних речень зі сполучниковим зв’язком?

1. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле ні-міє... (Т. Шевченко).

2. Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).

3. Який Сава, така й слава (Народна творчість).

4. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила (Т. Шевченко).

5. Вдяг ясен-князь кирею золоту, а дика рожа – буйнії ко-рали.

424. Скільки складних речень зі сполучниковим зв’язком?

1. Байраками їхав до війська Григорій Триволя – козак молодий, що дубок, та бувалий в боях (М. Стельмах).

2. До ставу збігав од замку по горі розкішний сад, примх-ливо помережаний алеями (М. Старицький).

3. День був ясний та сонячний, тихий та погожий (Ю. Зба-нацький).

4. Щоб піснею стали звуки, а поезією – слова, треба тала-новитої муки… (Г. Тарасюк).

5. І скільки літ я не прожив би, друзі, завжди для мене буде дивним світ – густі сади, ромашки в тихім лузі і голубів при-вабливий політ (С. Будний).

425. Скільки складних речень зі сполучниковим зв’язком?

1. Хоч тепло вже, та осінь вже підходить жартома (Н. За-біла).

2. Небо раптом нахмурилось, місяць ліг за хмару, засіяв ти-хий сніг (Г. Тютюнник).

3. Поглянь у себе: море там вирує, міниться і грає (Л. Гор-лач).

4. Гляне – холодною водою обіллє (Марко Вовчок).

5. Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Л. Костенко).

6. Ми славим в одах вогнище святе, Та всіх пускать до нього ще нам рано (Д. Пав­личко).

426. Скільки складних речень із сполучниковим зв’язком?

1. Нічні хмари, світло місяця, снігова рівнина – все погой-дується, крутиться.

2. А над берегом моря походжає старий дідусь, і дивиться в бінокль на море, і виглядає хвилі, і шука на воді буйки над сітками.

3. Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть стіною від землі до неба, глухого, беззоряного.

4. Та була у нього пісня і дзвінкою, і гучною, бо роз-ходилась по світі стоголосою луною (Леся Українка).

5. Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.

427. У якому реченні для поєднання простих речень вико-ристано сполучники?

1. Та невже ти думаєш, що на брань я ходив заради золота (С. Скляренко).

2. Тільки увечері князь Володимир залишився один, уві-йшов у терем, де провів свої юні літа (С. Скляренко).

3. Хто ж ота, що стояла поруч? (Леся Українка).

4. Значить, стежив за новинами і знав ті проблеми, які поставлені в п’єсі (І. Сенченко).

428. У якому реченні для поєднання простих речень вико-ристано сполучники?

1. Здавалось, що ось незабаром має обірватися його життя (М. Стельмах).

2. А можливо, під вами буде спочивати на валуні той геолог, що знайде руди в Чуна-тундрі на глибині (П. Дорошко).

3. У квітні Григорій добився, щоб землю орали на пар трак-тором (М. Стельмах).

4. Горе жінці, яка пов’язала життя з п’яницею (І. Цюпа).

429. У якому реченні для поєднання простих речень вико-ристано сполучники?

1. У Миколи був цілий склад зброї, що зібрав на полі бою.

2. І великим став би художником, який би зумів передати все це (О. Гончар).

3. Іди, скажи товаришам скільком, хто мешкає найближче (Леся Українка).

4. В кімнаті, куди він зайшов, пахло молоком (Г. Тютюн-ник).

5. Де громи гриміли Смертю огняною, Зливи прошуміли сивою стіною (А. Малишко).

430. У якому реченні для поєднання простих речень вико-ристано сполучники?

1. Я звів очі і побачив, що з поля в ліс іде дівчина (Є. Гу-цало).

2. Він подумав, що завтра йому треба виїжджати (Г. Тю-тюнник).

3. Я стверджую, що його практика вища за ваші теоретичні знання (О. Довженко).

4. Ти п’єш із чистої криниці, яку ми щирістю зовем (М. Риль-ський).

5. Зізвав к собі панів, вельможних і заможних, котрих ради слухав сам (І. Котля­рев­ський).

431. У котрому реченні для поєднання простих речень вико-ристано сполучники?

1. Благословенна та ясна година, коли буквар бере до рук дитина (Д. Павличко).

2. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А. Ма-лишко).

3. У повітрі висіла суха задуха, від якої листя каштанів та акацій, що росли обабіч вулиць, згорталося у дудочки (М. Си-ротюк).

4. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський).

5. Оці добродії почали клопотатися, щоб прийняти Шев-ченка до академії (Панас Мирний).