376. У скількох реченнях є обставина міри і ступеня?

1. Рідний край щиріш любити научає нас розлука (Леся Українка).

2. Десь, колись, в якійсь країні

Проживав поет нещасний (Леся Українка).

3. Гарна мрія довго не живе – тому, що для життя вона над-мірно гарна (А. Крим­ський).

4. Сповнилось серце ущерть (Леся Українка).

5. Така в очах заплакала тужбина,

Що аж сюди Сибіром потягло (Б. Олійник).

6. Було тоді ще небо небенятком,

І зорі були юні і страшні (М. Вінграновський).

377. У скількох реченнях є обставина місця?

1. Десь, колись, в якійсь країні

Проживав поет нещасний (Леся Українка).

2. Такі неймовірні втіхи, як вистава, були не про неї (О. Іва-ненко).

3. Після обіду на хвилинку прибігла Одарка (Панас Мир-ний).

4. Квартира вчительки складалась з двох невеличких хати-нок (М. Коцюбинський).

5. Пальці хруснули од внутрішнього болю, а затуманені сльозами очі дивились кудись в простір (М. Коцюбинський).

378. У котрому реченні є обставина місця?

1. Машини мчали з гір (О. Гончар).

2. Сама не помітила, як опинилась за хатою, на стежці до виноградника (М. Ко­цю­бинський).

3. Незважаючи на маленький вітерець, парило і робилося душно (Г. Тютюнник).

4. Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не ум-ре (М. Рильський).

5. Люби природу не як Символ душі своєї (М. Рильський).

379. У яких реченнях є обставина мети?

1. Сюди за щастям я забрів (В. Сосюра).

2. Навіть ніч у моєму краю не така, як деінде (І. Цюпа).

3. Він прийшов до школи вчитися.

4. Всякому своя доля: один рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту поїдає (Панас Мирний).

5. Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шев-ченко).

380. У скількох реченнях є обставина причини?

1. Серце в неї упало, сльози закрутились в очах (М. Коцю-бинський).

2. І небо вже тут не небо, а небеса (О. Гончар).

3. Спересердя він так грюкнув дверима, аж шибки задзве-ніли.

4. Спросоння вона не могла нічого дотямити.

5. За лісом широкі поля поволі й лагідно спускалися вниз (М. Коцюбинський).

6. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкри-ті краплистою росою (М. Ко­цюбинський).

381. У скількох реченнях є прямий додаток?

1. Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нит-ками (Д. Павличко).

2. Тихо вечір тумани пряде (в. Симоненко).

3. Я не люблю ненависті в собі (Д. Павличко).

4. Мені без тебе сумно серед людства (Л. Костенко).

5. Тоня діловито наливає з бідона води (О. Гончар).

6. Марко ніколи не бачив на материнім виду таких кри-хітних сліз (М.Стельмах).

382. У скількох реченнях є прямий додаток?

1. Тебе до дерева, немов листок, прицвяхували служники омону! (Д. Павличко).

2. Ралом залізним зорай цілину запахущу, засів розкинь золотистий (Ю. Клен).

3. Не стріляйте, не кричіте, хай зозуля докує, докує, доки є... (В. Бровченко).

4. І поплакавши, діти Росіїні буйну голову погребли... (О. Орач).

5. Чи на весіллі, чи в дні поминальні скорботи,

Ти споконвіку на покуті, хлібе, у нас (Б. Олійник).

6. Навіщо ти, туго, журбо навісная,

У серце мені уп’ялася? (Олена Пчілка).