51.Класифікація методів та технологій визначення координат за допомогою gps-вимірювань.

Все це обумовило появу великої кількості різних методів GPS-спостережень, які поділяються за різними критеріями.

За призначенням супутникові спостереження діляться на:

- навігаційні (використовуються, як правило, на кораблях, літаках, автомобілях, інших видах транспорту та рухомих об’єктах). Вони не відрізняються великою точністю

(субметрова точність), але безперервно визначають положення транспорту;

- геодезичні – використовуються для визначення координат фіксованої точки або лінії (пункти опорних мереж, меж земельної ділянки, інженерних споруд тощо) на

місцевості з необхідною точністю. Надалі ми будемо розглядати тільки геодезичні

вимірювання. Ці спостереження за способом реалізації поділяються на абсолютний та диференціальні (відносні).

В абсолютному методі приймач визначає координати і час, отримуючи сигнали супутників, незалежно від інших приймачів. Оскільки при абсолютному методі точність

спостережень має субметрову точність, то в геодезичних спостереженнях він не використовується.

В диференціальних (відносних) методах використовуються не менше двох приймачів, які вимірюють псевдовіддалі. При цьому один приймач знаходиться на точці з відомими

координатами (або на точці з невідомими координатами, але не менше години). Його прийнято називати «базовим», а точку «базовою». Другий приймач знаходиться на точці, координати якої необхідно знайти. Такий приймач називають «роверним», а точку «роверною» або точкою знімання.

Диференціальні і відносні методи часто ототожнюють, оскільки виконуються вони однаково. Проте між цими методами є ряд відмінностей. В диференціальних методах

базова точка встановлюється на пункті з відомими координатами (пункт ДГМ, перманентна станція тощо), а у відносних методах базовий приймач встановлюється на точку з невідомими координатами. Таким чином відрізняється і опрацювання даних. В диференціальних методах на основі базової точки з відомими координатами визначаються поправки, що враховуються при підвищенні точності роверних. А у відносних як базова, так і роверні точки обчислюються одночасно, взаємно підвищуючи точність визначення координат. Відносні методи використовуються

рідше в основному для створення пунктів ДГМ 1-го класу, наукових спостережень та при відсутності поблизу пунктів з відомими координатами. При визначенні координат точок відносні методи потребують більше часу ніж диференціальні.

До абсолютного методу відносять статику (за умови використання одного приймача).

До диференціальних (відносних) знімань відносятся: статика, коли використовуються два і більше приймачі одночасно (хоча при цьому немає яскраво вираженої бази),

швидка статика, кінематика, стій-іди, псевдостатика та псевдокінематика .