31.Елементарний вивід рівняння руху супутника
При визначенні рівняння руху супутника його вважають матеріальною точкою масою m.
При вивченні незбуреного руху супутника Землю також приймають за матеріальну точку масою M. Але m<<M, тому можна рахувати, що супутник практично Землю не притягує і
він має нульову масу. Систему координат виберемо так, щоб початок координат
знаходився в центрі мас Землі. Вісь Х спрямована в точку весняного рівнодення для деякої епохи, вісь Z співпадає з середньою віссю обертання Землі на ту ж епоху, a вісь Y розташована в площині середнього екватора під прямим кутом до осі X і доповнює її до правої (рис. 4.1). Нехтуючи дією супутника на Землю, розглянемо прискорення, задане Землею супутнику внаслідок закону тяжіння.
32. Обчислення незбурених ефемерид
Під ефемеридою в астрономії розуміють таблицю значень координат небесного тіла на заданий момент часу. Вихідними даними для обчислення ефемерид є:
1. Елементи орбіти;
2. Координати деякого пункту на земній поверхні в геоцентричній інерціальній системі координат;
3. Момент часу 0 t в системі всесвітнього часу.
Необхідно знайти для даного пункту на заданий момент часу t топоцентричне пряме сходження, схилення і топоцентричний радіус-вектор. На практиці необхідно щоб при обчисленні координат супутника були враховані збурення, тому елементи орбіти
приводять на заданий момент часу t0. За формулами теорії збурень обчислюють величини збурень для кожного елемента орбіти за період часу t-t0. Cистема збурюючих елементів враховується шляхом додавання до заданих елементів значень величин їх збурень.
Одночасно розраховуються умови видимості супутника для даного пункту.
Порядок обчислення ефемериди:
1. Знаходимо середню аномалію на заданий момент часу;
2. Знаходимо справжню аномалію;
3. Обчислюємо геоцентричний радіус-вектор;
4. Знаходимо геоцентричні прямокутні координати і, при необхідності, компоненти швидкості;
5. Обчислюємо прямокутні топоцентричні координати;
6. Обчислюємо топоцентричний радіус-вектор, пряме
сходження і схилення.
33. Визначення елементів орбіти за спостереженнями супутників
Кожна визначена координата супутника є функцією шести елементів орбіти і часу, тому для визначення елементів орбіти необхідно виміряти як мінімум шість значень координат. Це
можуть бути:
- топоцентричні напрямки на супутник;
- топоцентричні відстані на супутник;
- швидкості або прискорення супутників в заданий момент часу.
Як правило, для визначення елементів орбіти використовують більше значень координат. Обчислення елементів орбіти поділяються на 2 етапи:
1. За мінімальним числом даних визначають попередню орбіту;
2. Уточнюють попередню орбіту за всіма вимірами
34. Активні та пасивні шсз
Супутники, як об’єкти спостережень мають особливості, що вимагають відповідних методів і апаратури спостережень. Супутники, що використовуються для розв’язання геодезичних задач, називаються активними. На таких супутниках є бортова апаратура що випромінює сигнали або ретранслює сигнали наземним передавачам. Якщо супутник виконує роль пасивного відбивача сигналу, наприклад Сонця або лазерного променя, то його називають пасивним.
На даному етапі розвитку супутникової геодезії пасивні супутники практично не використовуються. Супутники також можна класифікувати за призначенням. Зокрема їх можна поділити на супутники зв’язку, метеорологічні, навігаційні, геодезичні, океанографічні,ресурсні (призначені для досліджень природних ресурсів),астрономічні, військові тощо.