3.2. Результати дослідження впливу психологічного клімату педагогічного колективу на рівень емоційного вигорання вчителів

Проаналізувавши дані, отримані за допомогою методика діагностики психологічного клімату групи Л.Н. Лутошкіна (див. рис. 2.1) ми отримали наступні результати.

Рис.2.1. Результати дослідження психологічного клімату педагогічного колективу Запорізької гімназії №2 ім. Лесі Українки

(% від загальної кількості досліджуваних)

Більшість вчителів 78% (47 осіб) мають високий рівень психологічного клімату сприятливості, 20% (12 осіб) - середній рівень, 2% (1осіб) - низький рівень. Отже, значна частина вчителів знаходяться в сприятливому психологічному клімату педагогічного колективу. Тобто, їх влаштовує місце та умови праці, вони відчувають себе «на своєму місці», комфорт. Також що стосується іншої школи було отримано протилежні дані (див. рис. 2.2).

Рис.2.2. Результати дослідження психологічного клімату педагогічного колективу загальноосвітньої школи № 5 м. Запоріжжя

(% від загальної кількості досліджуваних)

Більшість вчителів 28% (17 осіб) мають високий рівень несприятливості психологічного клімату колективу, 20% (12 осіб) - середній рівень сприятливості, 18% (11осіб) - середню несприятливість, 17% (10 осіб) початкової несприятливості та 17% (10 осіб) низький рівень сприятливості. Отже, значна частина вчителів перебувають у несприятливих для роботи умовах, це може бути спричинено незручною організацією вчительської роботи та роботи адміністрації школи, робота працівникам явно не приносить задоволення і ті вимушені працювати через силу. Розглянемо порівняльну діаграму рівнів психологічного клімату педагогічного колективу за Лутошкіним Л.Н. (див. рис. 2.3).

Наступною була проведена методика визначення рівня емоційного вигорання В.В.Бойко. Проаналізувавши її ми отримали наступні результати загального показника емоційного вигорання вчителів (див. рис. 2.4, рис. 2.5).

Рис. 2.3. Результати порівняльного дослідження психологічного клімату педагогічного колективу обох шкіл (% від загальної кількості досліджуваних)

Всі випробовувані поділяються за загальною кількістю набраних балів. Критичний рівень емоційного вигорання складає 0% (0 осіб),високий рівень становить 0% (0 осіб), середній рівень - 62% (37 осіб), не виявлено емоційного вигорання у 38% вчителів (23 осіб). Домінує середній рівень емоційного вигорання, що складає 62%. Це говорить нам про те, що домінування середнього рівня вказує на сигнал до замислення та подальшої коррекційної роботи та повного аналізу з боку практичного психолога.

Рис. 2.4. Результати дослідження загального показника емоційного вигорання Запорізької гімназії № 2 (% від загальної кількості досліджуваних)

Рис. 2.5. Результати дослідження загального показника емоційного вигорання загальноосвітньої школи №5 (% від загальної кількості досліджуваних)

Критичний рівень емоційного вигорання складає 0% (0 осіб),високий рівень становить 50% (30 осіб), середній рівень - 40% (24 осіб), не виявлено емоційного вигорання у 10% вчителів (6 осіб). Домінує високий рівень емоційного вигорання, що складає 50%. Це говорить нам про те, що домінування високого рівня вказує на сигнал до подальшої коррекційної роботи та повного аналізу з боку практичного психолога, колектив школи потребує допомоги.

Середній рівень вказує також на схильність до синдрому емоційного вигорання. Тобто «пусковий» сигнал включився, перша стадія вигорання розпочалася,і головним завданням психолога є не допустити розгортання проблеми. Перша стадія починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: «начебто все поки нормально, але… нудно і порожньо на душі»; зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї; виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «не лізьте до мене, дайте спокій!». Виникає необхідність у профілактичних та коррекційних занять, співпраці з психологом, відпочинку. Знову ж таки представимо порівняльну діаграму загального показника емоційного вигорання для обох шкіл (див. рис. 2.6)

Рис. 2.6. Результати порівняльного дослідження загального показника емоційного вигорання обох шкіл (% від загальної кількості досліджуваних)

Крім загального показника емоційного вигорання, ми провели дослідження рівня емоційного вигорання по фазам (див. рис. 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2,11, 2,12), які виділяв В.В. Бойко. А саме, емоційне вигорання включає 3 фази: «тривожної напруги», «резистенції», «виснаження», відносно 3х критеріїв сформованості цих фаз:

- фаза повністю сформувався

- фаза у стадії формування

- фаза не сформувалася.

Фаза «Тривожної напруги» сформувалася лише у 5% педагогів (3осіб); у стадії формування – 23% осіб (14 осіб); не сформувалася – 72% осіб (43 осіб). Нервова (тривожна) напруга служить передвісником і "запускаючим” механізмом у формуванні емоційного вигорання. Напруга має динамічний характер, що обумовлюється вимотуючою постійністю або посиленням психотравмуючих чинників.

Рис.2.7. Результати дослідження рівня емоційного вигорання фази «Тривожна напруга» Запорізької гімназії №2 ( % від загальної кількості досліджуваних)

Фаза починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: «начебто все поки нормально, але ... нудно і порожньо на душі»; зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї; виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «не лізьте до мене, дайте спокій!». Специфіка роботи педагога в тому, що тривога та занепокоєння супроводжує працівника цілодобово. В даному випадку ця фаза у більшості не сформована, а отже її або не має, або вона вже видозмінилася на більш важку в подоланні.

У Загальноосвітній школі № 5 ми бачимо зовсім інші результати ( див. рис.2.8).

Тут фаза «Тривожної напруги» сформувалася у 43% педагогів (26осіб); у стадії формування – 30% осіб (18 осіб); не сформувалася – 27% осіб (16 осіб).

Рис.2.8. Результати дослідження рівня емоційного вигорання фази «Тривожна напруга» ЗОШ №5 ( % від загальної кількості досліджуваних)

Наочно спостерігаємо те , що колективу цієї школи не вдалося уникнути робочого стресу та перевантаження.

Візьмемо фазу «Резистенції» (див. рис. 2.9) для дослідження рівня емоційного вигорання.

Рис. 2.9. Результати дослідження рівня емоційного вигорання фази «Резистенції» Запорізької гімназії №2

(% від загальної кількості досліджуваних)

Фаза «Резистенції» сформувалася лише у 7% вчителів (4 осіб), у 35% (21 осіб) - знаходиться у стадії формування, та не сформувалася у 58% вчителів (34 осіб) Дана фаза визначається емоційним опором, дезорієнтацією емоцій, важкістю розподілу емоцій. Це друга стадія вигорання і характеризується вона: виникненням непорозуміння у відносинах з учнями, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деякі з них; неприязнь починає поступово проявлятися в присутності самих учнів - спочатку це важко стримувана апатія, а потім і спалахи роздратування, подібна поведінка вчителя - це неусвідомлюване їм самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень. Серед вчителів досліджуваного колективу ця фаза знаходиться у стадії формування. В цій школі немає гострої загрози. Проте якщо подивитися на результати загальноосвітньої школи № 5 (див. рис. 2.9) то тут бачимо проблему досить великого відсотка сформованості.

Рис. 2.9. Результати дослідження рівня емоційного вигорання фази «Резистенції» ЗОШ №5 (% від загальної кількості досліджуваних)

Фаза «Резистенції» цього педагогічного колективу сформувалася у 48% вчителів (29 осіб), у 32% (19 осіб) - знаходиться у стадії формування, та не сформувалася у 20% вчителів (12 осіб).

Третя стадія вигорання має назву «Виснаження», проаналізувавши ми отримали наступні результати (див. рис. 2.10, 2.11).

Фаза «Виснаження» сформована лише у 3% (2 осіб) педагогів, у стадії формування вона у 35% (21 осіб) вчителів,; не сформувалася – 62 % (37 осіб).

Рис. 2.10. Результати дослідження рівня емоційного вигорання фази «Виснаження» Запорізької гімназії № 2

(% від загальної кількості досліджуваних)

Як бачимо у більшості вчителів даної гімназії фаза «Виснаження» не сформувалася. Тобто у цих працівників не притупляються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу небайдуже. Ці вчителі впевнено роблять кроки до саморозвитку, клекочуть натхненням і навіть якщо виникають труднощі вони ще мають достатньо резерву з ними вести боротьбу. Тоді як у школі загальноосвітній відсотковий показник лише засмучує (див. рис. 2.11).

Фаза «Виснаження» сформована майже у 52% (31 осіб) педагогів, у стадії формування вона у 30% (18 осіб) вчителів,; не сформувалася – 18 % (11 осіб). Колектив даної школи втратив сили до праці та передавання емоцій. Великий процент сформованості фази «виснаження» говорить нам про те, що людина стає небезпечно байдужим до всього, навіть власного життя. Така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчувається холод у його душі.

Рис. 2.11. Результати дослідження рівня емоційного вигорання фази «Виснаження» ЗОШ № 5 (% від загальної кількості досліджуваних)

Простеживши порівняльну діаграму усіх фаз по Бойко В.В спостерігаємо значну відмінність обох шкіл (див. рис.2.12).

Рис. 2.12. Результати порівняльного дослідження показника емоційного вигорання обох шкіл (% від загальної кількості досліджуваних)

На початку ми припускали, що чим нижче ступінь психологічного клімату колективу, тим вище рівень емоційного вигорання. Провівши підрахунки коефіцієнту кореляції за Спірменом ми отримали наступні дані.

Коефіцієнт по Запорізькій гімназії № 2 склав 0,15, що характеризує слабкий прямий зв'язок між психологічних кліматом та емоційним вигоранням:

Коефіцієнт по загальноосвітній школі № 5 склав (-0.16), що характеризує слабкий зворотній зв'язок між психологічних кліматом та емоційним вигоранням.

Отриманий коефіцієнт кореляції між психологічним кліматом та рівним емоційного вигорання не мають статистичної значущості, а знаходиться на рівні слабкої тенденції. Але цікавим є те, що для школи в якої високий рівень сприятливості та низький показник емоційного вигорання(Запорізька гімназія № 2) спостерігаємо прямий зв'язок , тоді коли протилежна школа № 5 демонструє зв'язок зворотній. Такий результат ще раз підтверджує двофакторну теорію мотивації Гезбрехта, яка стверджує , що існують 2 типи факторів, які впливають на продуктивність праці. Погіршення даних умов призводить до емоційного вигорання педагогічних працівників та погіршення психологічного клімату в колективі. Робимо висновок , що внутрішкільного взаємозвязку між вигоранням та психологічним кліматом не має, проте між школами в цілому є протиріччя, а отже дійсно бачимо різницю по значенням двох методик.

Таким чином гіпотеза нашого дослідження підтвердилася.

Підводячи підсумки емпіричного дослідження нами було встановлено, що педагогічні працівники Запорізької гімназії № 2 мають більш сприятливий психологічний клімат педагогічного колективу, також їм притаманний низький рівень емоційного вигорання. Тобто, їх влаштовує місце та умови праці, вони відчувають себе «на своєму місці». Високий рівень сприятливості досяг цілих 78% (47 осіб) Середній рівень загального показника емоційного вигорання становить 62% (37 осіб) Щодо загальноосвітньої школи № 5, то в цьому колективі ми відзначили несприятливий психологічний клімат педагогічного колективу та достатньо високий рівень емоційного вигорання. Високий рівень несприятливості має найбільший відсоток і складає 28% (17 осіб), тоді коли високий рівень емоційного вигорання складає 50% (30осіб)

Це говорить нам про те, що даний педагогічний колектив має високий рівень емоційного вигорання, а це сигнал до замислення та подальшої коррекційної роботи та повного аналізу з боку практичного психолога. Детальніше ми зупинилися на фазах емоційного вигорання. У гімназії № 2 фаза «Тривожної напруги» сформувалася лише у 5% педагогів (3осіб) Фаза «Резистенції» сформувалася у 7% вчителів (4 осіб). Фаза «Виснаження» сформована у 3% (2 осіб) педагогів, що складає найменшу частину вчителів.

У школі № 5 фаза «Тривожної напруги» сформувалася у 43% педагогів (26осіб) Фаза «Резистенції» сформувалася у 48% вчителів (29 осіб). Фаза «Виснаження» сформована у 52% (31 осіб) педагогів, що складає найбільшу частину вчителів. З цього можемо зробити висновок, що негативну оцінку по співвідношенню між фазами емоційного вигорання по Бойко В.В. справедливо віднести до загальноосвітньої школи. Це може свідчати про некваліфікаційний рівень кадрів, нестабільність умов праці, дезорганізація режимних моментів та розпорядку робочого часу, навантаженість на кожного працівника.

Отже, здоровий психологічний клімат - один з вирішальних факторів успішної життєдіяльності людини у всіх сферах суспільних відносин, найважливіша умова удосконалювання способу життя і формування особистості.

До основних суб’єктивних ознак сприятливого мікроклімату в педагогічному колективі належать:

• можливість для членів колективу вільно висловлювати власні думки під час обговорення питань;

• відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати відповідальні для колективу рішення;

• достатня інформованість для членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання;

• належністю до колективу; прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом [11].

Об’єктивними показниками оптимального мікроклімату є:

• результативність праці педагогічного колективу (рівень розвитку, якість засвоєння знань, рівень вихованості учнів тощо);

• плинність кадрів;

• стан трудової дисципліни;

• частота конфліктів.

Отже, основними факторами, що впливають на формування сприятливого мікроклімату в школі є:

• зміст праці та ступінь задоволення нею;

• умови праці і побуту та задоволеність ними;

• ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків педагогів з дітьми;

• стиль керівництва, особистість керівника та задоволеність ними.

Робота з розвитку ділових взаємин і згуртуванню педагогічного колективу вимагає проведення заходів щодо наступних напрямів:

• розвиток колективних форм роботи і зміцнення організаційного взаємозв'язку у педколективі;

• підкріплення колективних ділових відносин через систему стимулювання;

• залучення працівників, у тому числі і молодих спеціалістів, до керування навчально-виховним процесом;

• систематична орієнтація членів колективу на визначені типи взаємин як через адміністрацію, так і через засоби масової інформації.

Слід мати на увазі, що в процесі створення дружного, злагодженого колективу розрізняють три етапи: на першому етапі вимоги ставляться тільки з боку керівника; другий етап – вимоги керівника приймаються активом, сам актив ставить їх до всіх членів колективу; на третьому етапі всі члени приймають вимоги і ставлять їх до себе і колег. Якщо не проводити подібної цілеспрямованої роботи з розвитку колективу, то структура його складається стихійно.

Рекомендації працівникам психологічної служби щодо покращення психологічного мікроклімату.

1. Проводити систематично соціометричне чи референтометричне дослідження для аналізу стану мікроклімату колективу з метою виявлення «вогнища» проблеми.

2. Проводити діагностику синдрому емоційного вигорання та поінформувати вчителів шодо прийомів уникнення професійного виснаження.

3. Вивчення стилю керівництва адміністрації з метою об’єктивної оцінки стану взаємодії учасників навчално-виховного процесу.

4. Надавати систематично психологічну допомогу вчителям щодо саморегуляції психічних процесів шляхом аутогенного тренування, індивідуальної та групової психокорекції.

5. Проводити тренінгові заняття формату «батьки-учні-вчителі», «батьки-діти», «вчителі-учні» для згуртованості загальношкільного колективу, налагодження дружніх стосунків.

6. Організувати цикл тренінгових занять з розвитку психологічної культури педагогів.

7. На початку навчального року проводити заняття адаптації з метою прискрення темпу включеності педагогів та учнів в навчально-виховний процесс.

8. Організувати супровід вчителів в міжатестаційний період.

9. Виявити співробітників, які впливають на негативний мікроклімат та окремо працювати психологу з ними над розвитком: моральної спрямованості діяльності; організаційної єдності; психологічної єдності (інтелектуальна, емоційна і вольова); здатності до самоуправління; групової готовності та міжгрупової єдності.

10. Розробити пам’ятки батькам, педагогам щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі.

Рекомендації директорам навчальних закладів, адміністрації школи щодо покращення психологічного мікроклімату.

1. Удосконалити добір, розташування, виховання кадрів, тобто «комплектувати» колектив з урахуванням соціально-психологічної, психологічної сумісності людей.

2. Поставити перед колективом цікаву, корисну для суспільства та членів педколективу мету, досягнення якої потребує напруженої творчої праці.

3. Удосконалити матеріальну базу установи та умови праці членів колективу.

4. Доручити організацію спільних заходів та спільного дозвілля членам педколекиву.

5. Організувати проведення інтегрованих та бінарних уроків, що сприятиме підвищенню ефективності взаємодії між членами педагогічного колективу.

6. Знаходити з підлеглими спільну мову, цікавитися їхніми проблемами.

7. Делегувати повноваження.

8. Організувати спільну професійну взаємодію керівника із заступниками.

9. Керуватися справедливим універсальним вимогам до учасників навчально-виховного процесу.

10. Достатньо інформувати членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1. Аналіз потенційних небезпек

Незадовільні ергономічні характеристики робочого місця внаслідок нераціонального планування робочого місця, що може призвести до механічних травм, уражень електричним струмом та порушень кістково-м’язового апарату.

Негативний вплив ЕМВ та ЕМП при роботі з офісною технікою внаслідок використання застарілої техніки, недотримання режиму праці та відпочинку, відсутність або не дотриманість методів релаксації, що може призвести до загальних захворювань.

Можливість враження електричним струмом внаслідок порушень правил електробезпеки або несправності електроприладів, що може призвести до електричних травм або летального випадку.

Негативний вплив напруженості та інтенсивності трудових факторів на психофізіологічний стан працівника, що може призвести до зниження ефективності в роботі або втрати працездатності фахівця.

Негативні наслідки при порушенні етичного кодексу психолога, що може призвести до особистісних конфліктів або підвищених навантажень психологічного характеру в ході судових розглядів.

Негативний вплив випромінювань відео дисплейних терміналів на органи зору людини, що може призвести до захворювань органів зору.

Небезпеки, що пов’язанні з професійним вигоранням, можуть призвести до таких негативних наслідків, як погіршення психічного і фізичного здоров'я, порушення системи міжособистісних стосунків, зниження ефективності професійної діяльності, розвиток негативних установок по відношенню до колег та учнів тощо.

Недостатнє освітлення робочої зони внаслідок несправності освітлювальних приладів, що може призвести до погіршення зору.

Незадовільні параметри мікроклімату в приміщенні внаслідок не ефективної роботи апаратури для опалювання та повітрообміну, що може призвести до загальних захворювань.

Небезпеки, пов’язані з підвищеним рівнем шуму, який створюється перетворювачем напруги електронно-обчислюваної машини, її технічною периферією, а також людьми, що працюють у приміщенні, і який призводить до погіршення слуху.

Можливість загорянь внаслідок порушень правил пожежної безпеки, що може призвести до пожеж.

Неправильні дії персоналу під час НС внаслідок відсутності управління, що може призвести до паніки, травм та летальних наслідків