1. Національна Академія Наук України є:

1 – координатором наукових досліджень в Україні;

2 – складається з структурних підрозділів, що займаються вивченням екологічного стану території України;

3 – окреслює актуальні географічні дослідження в Україні.

2. Сучасні фізико-географічні та природничі дослідження в Україні націлені на вивчення:

1 – сучасних регіональних фізико-географічних процесів;

2 – промислового комплексу України;

3 - природних умов і природних ресурсів регіонів України і їх екологічного стану.

3. Основні напрями економіко-географічних досліджень:

1 – вивчення природно-ресурсного потенціалу території України;

2 – вивчення територіальної структури господарського комплексу України;

3 – аналіз основних видів природокористування.

4. Конструктивна географія вивчає:

1 – конструкт – модель сучасного природного навколишнього середовища;

2 – сучасні процеси розвитку природних умов територій і питання їх раціонального природокористування;

3 – питання природоохоронного фонду України.

5. Прогнозування (метод, що базується на аналізі та синтезі триєдиної системи ”минуле – сьогодення – майбутнє” НПС) та прогноз (результат прогнозних досліджень, сукупність висновків щодо варіантів майбутнього стану НПС) виявляють:

1 - внутрішній потенціал навколишнього природного середовища (НПС);

2 - ступінь забруднення НПС;

3 - подальше зростання антропогенного навантаження.

6. Із конструктивним підходом пов’язані дослідження, що виявляють:

1 - відношення до техніки яка не тільки негативно але й позитивно змінює природу - засіб перетворення і покращення НПС;

2 - вплив технічних систем на стан НПС;

3 - природно-технічні і геотехнічні системи, що є самостійними об’єктами фундаментального географічного і міждисциплінарного дослідження.

Додаток 1

Фізико-географічні стаціонари України

1. Балтський фізико-географічний стаціонар – навчальний науково-дослідний комплекс при географічному факультеті Одеського університету. Розташований біля с. Кринички Балтського району Одеської області. Організований у 1980 році з метою вивчення стану ландшафтів і режиму надмірно зволожених богарних земель (мочарів), а також їхньої меліорації.

До програми робіт входить спостереження за вологістю ґрунтів на модельній схиловій ділянці в трьох ключових точках (щодекадно) та дослідження меліоративних властивостей ґрунтів методами штучного дощування і заливних кілець. Стаціонар є основною ключовою ділянкою ландшафтного трансепту. Проводяться спостереження за сезонними змінами стану природно-територіальних комплексів, впливом господарської діяльності людини на режим мочарів. Має важливе значення як навчальна база для студентів.

2. Дністровський стаціонар – науково-дослідний комплекс Львівського національного університету, що проводить дослідження в галузі фізичної, економічної та історичної географії. Розташований у смт Жовтні Тисменицького району Івано-Франківської області, при впадінні р. Бистриці в Дністер, на межі Поділля і Прикарпаття. Заснований у 1959 році і є базою навчальних практик ( геодезичної та комплексної фізико- й економіко географічної) для студентів географічних і геологічних факультетів. Основні напрямки роботи: галузеве й комплексне картографування в тому числі з використанням аерокосмічних методів; вивчення антропогенних змін природного середовища; динаміки сучасних рельєфоутворюючих процесів; аналіз структури та функціонування промислово-територіальних комплексів і територіально-виробничих комплексів. Результати досліджень видаються у “Віснику Львівського університету” (серія географія).

3. Канівський фізико-географічний стаціонар. Науково-дослідний центр при Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка. Розташований у Канівському районі Черкаської області, у межах Канівського заповідника. Заснований у 1973 році кафедрою фізичної географії з метою комплексного дослідження просторово-часових властивостей еталонних заповідних природно-територіальних комплексів, типових для Середнього Придніпров’я, їхніх структури і функціонування, природних режимів та організації геосистем, розробки відповідних програм і методик досліджень, а також наукових рекомендацій з охорони природи та раціонального природокористування. Територіально дослідження було сконцентровано на опорному полігоні - трансекті, що пролягав через найтиповіші, генетично пов’язані ярково - балкові комплекси, а також на пробних майданчиках та пікетах. Великого значення надавалося проведенню пов’язаних між собою спостережень у межах заповідних ПТК та аналогічних їм антропогенно перетворених ландшафтах на прилеглих до заповідника територіях. Основна увага приділяється вивченню найбільш короткотривалих добових характеристик ПТК, на основі узагальнення яких виявлялися більш довготривалі особливості (сезонні, добові, багаторічні). З урахуванням динамічних особливостей компонентів ПТК і відповідних їхніх параметрів спостереження проводяться за цілодобовою, ординаційною та епізодичною програмами. Під час цілодобових спостережень фіксуються найбільш мобільні, переважно гідротермічні показники. Ординаційні спостереження у часі прив’язуються до виділених за структурно-функціональними ознаками типів короткочасних станів ПТК. Серед них – градієнтні, актинометричні, гідрологічні та біологічні. З 1980 року дослідження проводяться лишень за ординаційною програмою. Стаціонар є базою виробничої та навчальної практики студентів географічного факультету Київського університету, науковців різних кафедр.

4. Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар. Науково-дослідний комплекс при Львівському національному університеті. Розташований на південний захід від м. Львова, на околиці с. Брюховичів, у межах південної частини Розточчя. Заснований у 1969 році з метою комплексного дослідження ландшафтно-геофізичних особливостей регіону, цілодобових метеорологічних і актинометричних спостережень та розробки методики досліджень. Дослідження сконцентровано на опорній геофізичній площадці, репрезентативному трансекті та тимчасовій ділянці для спостережень. Основна увага приділяється вивченню ландшафтної структури південної частини Розточчя, вивченню радіаційного та теплового балансів, дослідженню сезонної мінливості хімічних, фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів, біопродуктивності природно-територіальних комплексів, рекреаційних характеристик. Складені ландшафтно-інсоляційні та інші карти, ландшафтно-екологічні характеристики досліджуваної території. Стаціонар є базою навчальної практики студентів географічного факультету.

5. Шацький біолого-географічний стаціонар – науково-дослідний комплекс при Львівському національному університеті. Розташований у Любомльському районі Волинської області на північ від смт Шацька, на західному березі Пісочного озера. Заснований у 1958 році як біологічний, з 1969 року – біолого-географічний з метою проведення науково-дослідних робіт та навчальних і виробничих практик студентів географічних і біологічних факультетів університету. З 1972 року науковцями університету було почато комплексні дослідження території Шацького поозер’я. Проводилися дослідження лімнологічного, морфометричного характеру, спостереження за температурним режимом, гідрологічними та гідрохімічними особливостями, вивчення морфологічної структури природно аквальних комплексів, їх картографування, мікрокліматичні спостереження, рекреаційна оцінка озер; ландшафтно-ґрунтові - вивчення ґрунтового покриву, морфологічної структури природно-територіальних комплексів, проблем охорони і раціонального використання. Дослідження проводяться створеною науково-дослідною підводною групою “Шельф”, завданням якої є вивчення впливу діяльності людини на природу озер у цілому по регіону і на кожне озеро зокрема, розроблення конкретних рекомендацій по охороні та раціональному використанню.