5.5. Перспективи розвитку географічної інформації

Розвиток науки, культури, освіти в перші роки зумовлюються потребами відбудови народного господарства. Перебудовується вся система АН України, галузевих, науково-дослідних закладів, вузів. Створюються нові заклади і у сфері природничих наук.

У 1944 році у Києві засновано головну Астрономічну обсерваторію АН колишнього СРСР, матеріали якої широко використовуються в геодезії та астрономогеодезії. Через кілька років (1948 р.) створено Морський гідрофізичний інститут. У 1951 році відкрито Львівська філія АН України, котрий згодом був перейменований на Західний науковий центр. У цьому ж році засновано у Львові Інститут геології и геохімії горючих корисних копалин АН України, що відіграв неабияку роль у науковому обґрунтуванні пошуків нафти, газу, сланців. У 1956 році відкривається новий науковий центр у м. Донецьку, який став одним із потужних центрів наукової думки України. Через десять років (1965) тут засновано Донецький університет. Згодом відкриті Північно-Східний (Харків), Південний (Одеса), Північно-Західний (Київ), Дніпропетровський наукові центри. Важливою подією у розвитку української наукової думки, в тому числі і географії, було засновано у 1960 році інститут геофізики, який очолював О. Суботін. Саме в цей час розгорнулися роботи з прикладних геофізичних, геоморфологічних досліджень, У його складі тривалий час діяв Сектор географії (з 1992 року – Інститут географії АН України).

Географія за кордоном. Значно зміцніла українознавча думка і за кордоном. У 1945 році у Німеччині засновано Українську вільну Академію Наук (УВАН), в 1950 році – у США. Праці УВАН видаються у бюлетенях, вістях, тощо. У 1947 році в Німеччині відновлено діяльність наукового товариства ім. Т Шевченка (НТШ). В цьому ж році створено американські відділи, в 1946 році –Канадський, в 1950 році –Австралійський, в 1952 році –Європейський. Зусиллями НТШ розпочалося видання ”Енциклопедії українознавства”, створеної у 1949-1952 роках. У 1963 році засновано Український науковий інститут при Гарвардському університеті (США). В 1976 році розпочав свою роботу Канадський інститут українських студій (К1УС). Нині також діють інститут Енциклопедії при НТШ, Східноєвропейський інститут ім. В. Липинського (США), Інститут дослідів Волині (Канада).

Важливими були видання таких капітальних праць, як:

• Фауна України (в 40-а томах видання, починаючи з 1956 р.);

• Українська Радянська Енциклопедія (в 17-ти томах 1958-1966 рр., друге видання – з 1977 року);

• Енциклопедія народного господарства УРСР (4 томи, 1969-1972 рр.);

• Історія міст і сіл Української РСР (у 26 томах, початок видання – у 1967 р.);

• Атлас природних умов і природних ресурсів Української РСР (1978р.);

• Географічна енциклопедія України (1 том – 1989 р., 2 том – 1990 р., 3 том – 1993 р.).

Особливе місце посідають праці із серії “Конструктивно-географічні основи раціонального природокористування України”(1988, 1990 рр.).

Національна Академія Наук України.

Національна Академія Наук України є головним науковим центром, який з 1963 року підпорядковується Академії Наук СРСР.

В системі Академії діє близько 60 науково-дослідних інститутів. Поза Академією працює понад 200 відомчих науково-відомчих дослідних Інститутів НАН, науково-дослідні інститути, діяльність яких пов’язана з географією, Найбільше їх зосереджено у Києві (інститут географії, геологічних наук, геофізики, геохімії і фізики мінералів, гідробіології, гідротехніки, економіки, соціальних та економічних проблем зарубіжних країн, Рада по вивченню продуктивних сил та ін.). У м. Львові працюють інститути геології і геохімії горючих копалин, суспільних наук. В м. Донецьку – економіки промисловості, У Севастополі – інститут біології Південних морів ім. А.Ковалевського, морський гідрофізичний.

В останні часи в Україні засновано кілька галузевих академій, які покликані координувати і організовувати галузеві, переважно прикладні дослідження. Дослідження географічного характеру організовуються зокрема Національною Академією Наук України, Академією наук вищої школи України (відділення наук про Землю), Українською екологічною Академією Наук (відділення економіки, природокористування і експертизи; земельно – екологічних проблем; природоохоронних територій; рекреації і туризму). Академія педагогічних наук України – відділення географії.