2.3. Стан роботи центрів соціальних служб із багатодітними сім’ями

Пріоритетним напрямком діяльності Центрів є робота з багатодітними родинами. Мета роботи центрів соціальних служб з багатодітною родиною – соціальна профілактика, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, соціально-правової, інформативно-консультативної допомоги та підтримки.

Соціальна робота з сім’єю – це певним чином організована діяльність, спрямована на малі групи людей, які потребують соціального захисту і підтримки ззовні. Соціальна робота центрів соціальних служб є багатофункціональною діяльністю із соціального захисту, соціальної підтримки, та консультації сімей. Ця діяльність здійснюється фахівцями із соціальної роботи. Особливо такої допомоги потребують багатодітні сім’ї. Соціальна робота у них має бути спрямована на рішення повсякденних сімейних проблем, зміцнення та розвитку позитивних сімейних відносин, відновлення внутрішніх ресурсів, стабілізацію досягнутих позитивних результатів.

Основною функцією центрів соціальних служб є соціальний захист багатодітних сімей. Він є багаторівневою системою переважно державних заходів для забезпечення мінімальних соціальних гарантій, прав, пільг і свобод для нормального функціонування сім’ї у ситуації ризику. Важлива роль соціального захисту багатодітної сім’ї проявляється у зміцненні батьківських стосунків, профілактиці вживання наркотиків, насильства, агресивної поведінки, підтримці психічного здоров’я сім’ї [11].

Основним завданням роботи центрів соціальних служб з багатодітними родинами є забезпечення матеріальних і моральних інтересів дітей. Друге завдання – надання необхідних послуг родині, їх соціальна підтримка.

Типовий технологічний алгоритм соціальної роботи з родиною містить такі основні складові, як вивчення ситуації, психосоціальну діагностику, планування й документування майбутньої роботи, її безпосередню реалізацію, аналіз і оцінку результатів, припинення активної роботи та додаткове кураторство родини [1; 4; 2; 3]. Ці складові поєднуються у кілька етапів, зазвичай від 3 до 5. Найбільш поширений варіант розподілу етапів такий, коли виокремлюються підготовчий етап, етап безпосередньої реалізації методів втручання та підсумковий етап [49].

На підготовчому етапі роботи з багатодітною родиною вивчається соціальна ситуація родини і її оточення, діагностуються психосоціальні характеристики родини й середовища, на основі аналізу зібраної інформації формується проблема, визначаються пріоритетні потреби, цілі та завдання, прогнозується, моделюється й обґрунтовується майбутня діяльність, обираються методи й засоби втручання, визначаються оціночні критерії, розробляється план дій, документуються домовленості, угоди [27].

На підготовчому етапі ефективним щодо зміцнення сім’ї в наукових дослідженнях і в практичній діяльності відзначають ранню профілактику, тобто раннє виявлення проблем функціонування сім’ї через збір інформації від суб’єктів. Інформацію про сім’ю може отримувати будь-який із суб’єктів соціальної роботи у вигляді особистої заяви громадянина, звернення про допомогу одного з членів сім’ї, від організацій, установ, підприємств, сільських і селищних рад, органів охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ, установ виконання покарань, які передають інформацію до центру соціальних служб. Повідомлення від суб’єктів повинні надходити у письмовому вигляді [30, с. 34].

Не допускається розголошення відомостей про особисте життя членів сім’ї та іншої інформації особистого характеру, які стали відомі під час подальшої роботи з родиною [30, с. 34].

На підставі отриманої інформації центр соціальних служб спільно із службою у справах дітей із залученням інших суб’єктів здійснюють відвідування сім’ї, тобто здійснюється оцінка потреб. Оцінка потреб потребує особливої уваги на перших етапах роботи з сім’єю [30, с. 34].

Оцінка потреб має певні етапи здійснення: початкова оцінка (до семи днів), комплексна оцінка (до тридцяти днів). Початкова оцінка передбачає збір і аналіз первинної інформації, отриманої з різних джерел. Обов’язкова умова початкової оцінки – її документування. Результатом початкової оцінки може бути: завершення роботи з родиною або переадресацію в іншу соціальну службу; термінове реагування на звернення та відкриття випадку; ініціювання проведення комплексної оцінки, тобто прийняття рішення щодо відкриття випадку, здійснення соціального супроводу [30, с. 37]. Комплексна оцінка включає у себе ряд областей: мотивація, житлові та матеріальні можливості, зайнятість, склад сім’ї, стан здоров’я членів сім’ї, соціальна історія сім’ї, сильні та слабкі сторони в забезпечення потреб дитини [34, с. 56]. На цьому етапі також здійснюється рішення про необхідність взяття родини під соціальний супровід. Рішення про здійснення соціального супроводу сім’ї, якщо вона перебуває у складних життєвих обставинах, приймається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення за згодою сім’ї з урахуванням поданих центром соціальних служб матеріалів [33, с.13]. На підставі рішення комісії керівник центру соціальних служб видає наказ про здійснення соціального супроводу сім’ї та призначає фахівця, відповідального за його здійснення, а також затверджує у разі потреби склад залучених суб’єктів [33, с. 15].

На етапі реалізації здійснюються безпосередні дії із розв’язання окремих завдань, випробуються заплановані методи і засоби втручання, оцінюється їх ефективність відносно проміжних результатів, які були заплановані або з’явились неочікувано. При потребі, діяльність корегується, можуть обиратись інші методи, більш доречні до ситуації, якщо вона змінюється [27]. Цей етап включає в себе регулярне відвідування сім’ї й реалізації плану роботи з родиною. Фахівець відвідує сім’ю щотижня протягом двох місяців, у подальшому - відповідно до плану супроводу [33, с. 23]. В рамках даного етапу відбувається: вивчення та аналіз чинного законодавства з питань державної соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах; залучення до соціального супроводу об’єднань громадян, підприємств, установ, окремих громадян за згодою сім’ї; направлення сім’ї до іншого суб’єкта щодо здійснення заходів з надання відповідних послуг для вирішення проблем відповідно до компетенції (за потребою); участь батьків у корекційній програмі щодо підвищення рівня батьківського потенціалу (за потребою).

Підсумковий етап включає аналіз і оцінку результатів стосовно як окремих пріоритетів клієнта, так і щодо вирішення проблеми в цілому, поступове припинення активного втручання, при потребі – додаткове кураторство для профілактики небажаних явищ, закріплення позитивних змін, простеження довгострокових наслідків роботи [27]. На цьому етапі проводиться аналіз якості соціального супроводу, його результативність, професійність, доступність та відкритість, адресність та індивідуальний підхід, набуття родиною навичок самостійно вирішувати проблеми [33, с. 26]. Надалі відбувається підготовка та оформлення наказу про припинення соціального супроводу.

У разі коли сім’я, соціальний супровід якої завершено, потребує подальшої підтримки, центр соціальних служб продовжує надання соціальних послуг, забезпечення проведення консультацій з психологом, юристом, соціальним педагогом. Строк надання такої підтримки визначається окремо для кожної сім’ї і не може становити менше двох місяців [33, с. 24].

Дана категорія сімей має як свої специфічні проблеми, так і ті, які властиві будь-якій іншій сім’ї, проте в ній вони протікають значно важче. Специфіка проблем багатодітної сім’ї полягає у тому, що: по-перше, говорячи про дану категорію сім’ї треба мати на увазі не тільки проблеми, що виникають в ній самій, але і проблеми дітей, які проживають у таких сім’ях; по-друге, проблеми багатодітної сім’ї різняться в залежності від місця її проживання: різних регіонів країни, міста чи села. Є істотні розбіжності між регіонами з високою народжуваністю, де таких сімей багато, і регіонами з низькою народжуваністю, де їх менше. По-третє, багатодітні родини, незважаючи на наявність спільних проблем, значно відрізняються один від одного [13].

З багатодітними родинами проводяться різні види робіт. Наприклад, реабілітаційна робота, як напрям соціальної роботи з даною категорією сімей, спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї [47, с. 25].

Напрям профілактичної роботи з багатодітними сім'ями є одним з перспективних і важливих напрямів контрольно-корекційної діяльності в соціальній роботі. Вона спрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей. У роботі з багатодітною родиною фахівцю із соціальної роботи необхідно сконцентрувати зусилля на пропаганді здорового способу життя, сприяти посиленню ролі батьків у вихованні дітей за допомогою залучення їх уваги до проблем дітей в сім'ї, школі, на вулиці. В якості однієї з форм соціально-педагогічної роботи можуть виступати лекторії, конференції для батьків із залученням фахівців з органів соціального захисту, охорони здоров'я, освіти [5, с. 96].

Однією з успішно застосовуваних технологій роботи соціального працівника з багатодітною сім'єю є соціально-педагогічне консультування. Це може бути кваліфікована порада, допомога особам, які відчувають різні проблеми, з метою їх соціалізації, відновлення та оптимізації їх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування [47].

Таким чином, основними завданнями роботи з багатодітними сім’ями центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є: проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам; виявлення багатодітних сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; здійснення соціального супроводу, надання соціальних послуг та здійснення інших заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного стану сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги; проведення інформаційно-просвітницької роботи з сім’ями; забезпечення взаємодії зі структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також залучення потенціалу територіальної громади проведення соціальної роботи з сім’ями.

Проаналізувавши напрями діяльності соціальної роботи щодо багатодітних сімей, можна зробити висновок, що допомога їм надається системно і у великому обсязі. Фахівець, який працює з сім'єю, є координатором всієї сукупності соціальної діяльності, яка повинна сприяти позитивним змінам у сім'ї всіма можливими засобами. Але, незважаючи на всі зусилля державних і недержавних організацій щодо допомоги багатодітним сім'ям, проблеми багатодітної сім'ї залишаються актуальними і донині.

Підводячи підсумки другого розділу, бачимо, що дослідивши теоретичний аспект роботи центрів соціальних служб з багатодітними сім’ями, можна сказати наступне, що особливістю соціальної роботи є комплексний характер соціальних послуг. Центри соціальних служб повинні бути спроможними вирішувати багатосторонні соціальні проблеми. Специфіка діяльності соціального працівника вимагає від спеціаліста бути професіоналом у вирішенні багатьох проблем, що, в свою чергу, вимагає ґрунтовної підготовки для здійснення соціальної роботи, розвитку партнерських стосунків із місцевими та районними установами та спеціалістами.

Сьогодні багатодітна сім'я - це особливий світ, несхожий на світ сім'ї, яка виховує одного-двох дітей. Характеристика багатодітних сімей підтверджує унікальність й соціальну своєрідність даної категорії сім’ї, у якій поєднуються риси традиційних і нових сімейних укладів. За останні роки число таких сімей дещо зросло, але багатодітні родини поки залишаються однією з найвразливіших категорій населення. Але все ж таки в багатодітній сім’ї, незважаючи на низку соціальних чи матеріальних проблем, відбувається цілком позитивний комплексний виховний вплив на дітей з подальшою їх активною адаптацією, соціалізацією в суспільстві й у колективах різних типів. Саме сфера багатодітної сім’ї допомагає дитині в становленні особистості, позитивно впливає на розвиток рефлексії, мовленнєвої сфери, працелюбності, самостійності; допомагає краще підготувати дітей до дорослого життя.

Багатодітна сім’я ділиться на три категорії: сім'ї, багатодітність в яких запланована; сім'ї, що утворилися в результаті другого і наступних шлюбів матері; неблагополучні багатодітні сім'ї. Але кожній родині, незалежно від категорії, властиве виконання основних функцій: виховної, господарсько-побутової, духовної.

Значну роль у підтримці багатодітних сімей відіграють центри соціальних служб. Згідно Положення про центри соціальних служб, центр є спеціальним закладом, що забезпечує організацію та проведення у територіальних громадах міст, селищ та сіл Запорізької області соціальної роботи із соціально незахищеними категоріями сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги шляхом надання соціальних послуг, що регулюються Конституцією та Законами України.

Центр виконує такі функції: забезпечує втілення державних соціальних стандартів та нормативів, нових форм та методів, інноваційних технологій проведення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю; проводить групові та масові заходи з питань, які відносяться до його компетенції; розробляє та втілює соціальні програми для рішення проблем сімей, дітей та молоді району, залучає додаткові джерела фінансування. При центрах соціальних служб створюються різні спеціалізовані формування, на основі яких виконується той чи інший вид діяльності з родиною.

Соціальний робітник повинен пам'ятати, що багатодітна родина має як слабкі, так і сильні сторони. Тому при взаємодії з нею бажано направляти зусилля на усунення слабких і зміцнення сильних сторін, щоб сім'я усвідомила свої проблеми і знайшла власні сили для їх вирішення. Основними завданнями центрів соціальних служб є: проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання складних життєвих обставин щодо сімей; виявлення сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; здійснення соціального супроводу, надання соціальних послуг та здійснення інших заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного стану багатодітних сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги; проведення інформаційно-просвітницької роботи з сім’ями; забезпечення взаємодії із структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також залучення потенціалу територіальної громади до проведення соціальної роботи з даною категорією сімей.

Але як і в роботі будь-якої структури, в діяльності центрів соціальних служб є свої недоліки. Наприклад, недостатнім залишається фінансування соціальних програм, що заважає проведенню систематичної, послідовної та комплексної соціальної роботи; відсутня матеріально-технічна база ряду центрів, зокрема районних; проблематичним є кадрове забезпечення центрів соціальних служб, також актуальним є створення кризових центрів.