2. Причини виникнення відхилень у поведінці підлітків.

В залежності від того чи іншого психологічного напрямку, виділяють наступні причини виникнення відхилень у поведінці підлітків.

Так, представники гуманістичної психології (Г. Олпорт, В. Меде, А. Маслоу, К. Роджерс) стверджували, що поведінка людини змінюється внаслідок впливу на неї інших людей. Відхилення у поведінці виникають як наслідок втрати дитиною узгодженості із своїми власними почуттями і неможливістю знайти зміст і самореалізацію у відповідних умовах виховання.

Біхевіористи (Дж. Уотсон, Б. Скіннер) зазначали, що вся поведінка зумовлена поєднанням позитивних та негативних стимулів. Акцент у виникненні асоціальної поведінки робиться на неадекватному соціальному научінні.

Відповідно психоаналізу 3. Фрейда, поведінка людини визначається вродженими потягами та інстинктами. Агресивна енергіяпостійно накопичується в індивіда, потребуючи вивільнення (асоціальна поведінка) або трансформації (сублімація). Неофрейдисти (Е. Еріксон, Г. Саллівен, К. Юнг, Е. Фромм) причини відхилень у поведінці вбачали у дефіциті емоційного контакту, приємного спілкування з матір'ю у перші роки життя.

В. Франкл, представник екзистенціальної психології, зазначав, що поведінка індивіда залежить від знайденого сенсу життя, який дає душевні сили для подолання життєвих негараздів. Нереалізованість людиною смислу свого існування породжує фрустрацію, екзистенціальний вакуум, і як наслідок асоціальну поведінку.

Таким чином, в різний період розвитку та становлення науки психології зарубіжні вчені у своїх дослідженнях намагалися пояснити джерела та причини виникнення відхилення у поведінці.

В. Менделевич вважає, що тип девіантної поведінки залежить від різновиду взаємодії людини з навколишньою дійсністю і, виходячи з цього, виділяє окремо типи і форми девіантної поведінки: типи девіантної поведінки: деліквентний, аддиктивний, патохарактерологічний, психопатологічний та тип поведінки на основі гіперздібностей людини. Клінічними формами девіантної поведінки є агресивна поведінка, аутоагресивна поведінка, зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності, порушення харчової поведінки, сексуальні девіації, надцінні психологічні захоплення, надцінні психопатологічні захоплення, характерологічні и патохарактерологічні реакції і розлади особистості, комунікативні девіації, аморальна поведінка, неестетична поведінка.

Девіантна поведінка - система дій і вчинків людей, що суперечать соціальним нормам. Соціальна норма - це явище групової свідомості у вигляді уявлень, що поділяє група, та найбільш частих суджень членів групи про вимоги до поведінки з урахуванням соціальних ролей, що створюють оптимальні умови буття. Виділяють такі норми:

правові;

моральні;

естетичні.

Моральні норми, носієм яких є сама людина, а також соціальні інститути, такі, як родина, релігійні конфесії, суспільні організації, - це насамперед загальнолюдські цінності, представлені у науковій думці та гуманітарній культурі.

Морально-етичні норми  це очікування-приписи певної соціальної групи (реальної чи номінальної) щодо її членів. Етичні норми, як правило, є прямим наслідком моральних цінностей. У вихованні особистості мірилом унормованості поведінки є її відповідність соціальним нормам суспільства, до яких належить індивід. Звичайно, цивілізоване суспільство не завжди гармонійно поєднує загальнолюдські й національні моральні норми  цінності, які й мусить свідомо привласнити людина. Норма - це процес послідовного і закономірного виникнення та функціонування якісних особливостей особистості, специфічних і необхідних для певного етапу розвитку.

Девіантна поведінка поділяється на п'ять типів:

1. Делінквентна поведінка (злочини, порушення дисципліни)

2. Адиктивна поведінка (тютюнопаління, токсикоманія, алкоголізм та ін)

3. Патохарактерологічна поведінка.

4. Проституція.

5. Суїцидальна поведінка.