Мотиваційно-вольові компоненти економічної поведінки

Економічні мотиви –. мотиви, що відносяться до:

накопичення багатства;

конкуренції;

егоїзму;

альтруїзму;

гонитви за прибутками;

схильності до ризику.

Економічна психологія розглядає два види мотивів:

1. ті, що носять прагматичний характер;

2. ті, що не мають практичної спрямованості.

Перший вид мотивів:

• Мотив безпеки. Він, як правило, породжує орієнтацію на заздалегідь вибрану мету накопичень.

• Мотив досягнення контролю над ситуацією. Як правило, в ньому реалізується цільова орієнтація людини на володіння владою, на відчуття незалежності від інших і при можливості – на контроль над оточуючими.

Для індивідів, які проявляють тенденцію до контролю над ситуацією та оточуючими, характерна схильність до таких форм заощаджень, що дозволяють у будь-який час розпоряджатися своїми ресурсами.

• Мотив отримання доходів. Суть – у прагненні забезпечити себе більшими фінансовими коштами шляхом вибору найвдаліших форм накопичення і вмілої комбінації різних варіантів, тобто завдяки грамотній стратегії.

• Мотив престижу, що символізує націленість індивіда на демонстрацію оточуючим своїх накопичених статків. При цьому мається на увазі націленість переконати інших у своїй високій професійній майстерності, а також в умінні розпоряджатися грошима.

Афективні чинники економічної поведінки

До афективних чинників економічної поведінки відносять:

• емоції;

• почуття ;

• переживання .

Згідно з законом Йєркса-Додсона, існує оптимальний рівень збудження, бажання, емоційно-мотиваційного забезпечення діяльності. Взаємозв'язок успішності діяльності і інтенсивності бажання нелінійний, він має вигляд U-видної інвертованої кривої.

Фактори прийняття економічного рішення

Прийняття рішення в економічній психології завжди – акт вибору одного варіанту з декількох альтернативних з метою досягнення якнайкращого результату.

Психологічна теорія прийняття рішень займається дослідженням загальних і індивідуальних психічних особливостей особистості, котра ухвалює рішення і є доповненням до раціональної теорії.

Існують такі основні види прийняття рішень:

1. Інтуїтивні рішення – це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. (З погляду статистики шанси на правильний вибір без будь-якого додатку логіки невисокі???!!! ).

2. Рішення, що базуються на судженнях – це вибір, обумовлений знаннями і накопиченим досвідом. Людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона обирає альтернативу, що принесла успіх у минулому.

3. Раціональні рішення – обґрунтовуються за допомогою об'єктивного аналітичного процесу, описаного вище. Основна відмінність між рішенням раціональним і тим, що базується на судженнях полягає у тому, що перше не залежить від колишнього досвіду.

Ризик – поняття, що характеризує діяльність в умовах невизначеності; включає перспективу певного результату ситуації, який залежить від ряду чинників і містить властивість небажаності. Будучи, таким чином, прогностичною оцінкою ситуації, поняття ризику не просто описує, але зумовлює певне її розуміння, є нормативно-оцінною категорією. У даній своїй якості ризик є властивістю людської діяльності і спілкування, тобто є продуктом самооцінки людини.