Тема 2. Основні проблеми людського фактора в економіці та психологічні детермінанти економічної поведінки людини

Економічна поведінка та механізми її регуляції.

Когнітивні, афективні та мотиваційні компоненти економічної поведінки.

Ієрар­хія потреб та економічна поведінка.

Адаптивна та дезадаптивна по­ведінка.

Фактори прийняття економічного рішення.

Готовність до ризику. Мотиви споживання та трудової діяльності.

Мотиви нако­пичення та збереження.

Вплив емоцій на поведінку та прийняття рішення.

Економічна поведінка та механізми її регуляції

Економічною поведінкою звичайно називають поведінку, викликану економічними стимулами, і діяльність господарюючого суб'єкта. Економічна психологія направлена на дослідження процесів і механізмів, що лежать в основі споживання або інших типів економічної поведінки, і, перш за все, переваг виборів, прийняття рішень і чинників, що на них впливають.

Будь-якому вчинку людини зазвичай передує сприйняття, осмислення, розуміння ситуації і себе в ній, тобто когнітивні (пізнавальні) компоненти; суб'єктивне ставлення, забарвлене відчуттями, тобто афективні (емоційні) компоненти, і, нарешті, дія або навпаки, її стримування, тобто конативні (дієво-динамічні) компоненти. Розглядаючи економічну поведінку, вчені, як правило, і виділяють для її аналізу ці три дуже тісно взаємозв'язані складові.

Когнітивні, компоненти економічної поведінки

Позиція економічного аналізу – максимізація власної вигоди, на основі аксіоми жадібності .

Позиція економічної психології:

• врахувати поряд з раціональним вибором і сам механізм прийняття рішення, який може залежати від звичок, емоцій тощо;

• економічний альтруїзм (пожертва, благодійність) – індивідуальна вигода є функцією не однієї, а, як мінімум, двох змінних – корисності для себе і корисності для інших.

американський економіст Дж. Хіршлейфер, звертає увагу на те, що величина корисності для інших залежить від ступеня близькості суб'єктів, перш за все близькості кровноспорідненої. Ідеї біологічного альтруїзму, сформульовані в роботах Г. Спенсера і П. Кропоткіна і відроджені відомим соціобіологом Е. Уїлсоном.

Кровноспоріднений альтруїзм є лише одним з моментів «економічного альтруїзму».

Економічна психологія враховує також ефект насичення, психологічний вплив ефекту колективної дії, суб’єктивне уявлення про корисність економічної дії, концепцію досягнення екстраординарних цілей (американський психолог М. Шеріф – …що деякі надцілі можуть бути досягнуті тільки в результаті психологічної взаємодії суб'єктів і готовності пожертвувати особистою вигодою…).

Основа вивчення економічної поведінки ймовірності була закладена економістом Оскаром Монгерштейном і математиком Джоном фон Нейманом у книзі «Теорія ігор і економічної поведінки» (1944) в якій автори розглядають людину, котра приймає рішення, як раціональну, послідовну, головною метою якої є вигода, а основним принципом діяльності – її максимізація.

Аксіома транзитивності: якщо А краще від Б а Б краще від В, то А завжди краще від В. Основа аксіоми – постійність смаків людини.

Психологи ж вважають, що люди непостійні. їхні уподобання мають тенденцію до нетранзитивності, але відхиляються від постійності систематичним чином, який може бути виміряний, пояснений і вивчений.

Експерименти показали, що навіть наступна, слабша версія транзитивності не має місця: «Якщо ви більше часу віддаєте перевагу А, і Б віддаєте перевагу більше часу над В, то ви в більшості випадків маєте віддати перевагу А над В». Насправді ж, з різних причин (вплив інших людей, мода, прагнення до новизни, економія) людина може різко змінити свої уподобання.

Аксіома заміщення: «Якщо одній події ви віддасте перевагу над іншою, коли вони обидві мають 100 % ймовірність, то тій же події повинна бути віддана перевага в умовах невизначеності, коли обидві події однаково невизначені (або співвідношення їх ймовірності однакове)». Таким чином, якщо ви віддаєте перевагу певному результату А над певним результатом Б, то ви повинні віддати перевагу шансові виграти А над шансом виграти Б.

Позиція економічної психології: краще синиця у руці ніж журавель в небі. Тобто визначеність має особливу силу, в той час як серед двох ризикованих варіантів вибирається більш привабливий.

Відомі наступні основні види систематичних помилок, що допускаються при оцінці ймовірності:

• ефект репрезентативності (переоцінюється надійність малих вибірок);

• ефект наочності (переоцінка ймовірності яскравих подій, котрі запам'ятовуються);

• ефект егоцентризму (недостатнє врахування апріорної інформації і використовування переважно власного досвіду);

• ефект консерватизму;

• ефект Ірвіна (переоцінюється ймовірність бажаної події і недооцінюється ймовірність небажаного);

• ефект якоря (вплив точки відліку, з чим порівнюється);

• ефект краю (недооцінюється можливість ймовірних подій і переоцінюється – малоймовірних);

• ефект Монте-Карло (при оцінці ймовірності двох послідовних незалежних подій люди прагнуть встановлювати між ними зв'язок);

• ефект Стоунера (позитивне зрушення ризику в групових рішеннях по відношенню до індивідуальних) [39, 40]

Позиція економічної психології: інтуїтивний підхід при оцінці ймовірності може бути проявом дефіциту часу або економії енергії.

Однією з відомих моделей прийняття рішення, яка якнайкраще розкриває суть економіки і психології вибору, є модель «дилеми в'язня».