Економічна нестабільність і безробіття

В умовах ринкової економіки циклічність розвитку характеризується економічною нестабільністю, яка виявляється у зростанні безробіття.

Безробіття як економічне явище виникає внаслідок саморегулювання ринкової економіки, охоплює певну частину працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати. Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року визнає безробітними працездатних громадян у працездатному віці з причин, що не залежать від них самих, які не мають заробітку або трудового доходу, зареєстровані в державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу. Вони здатні до праці та готові працювати, але ця служба не забезпечує їх належною роботою, тобто таким робочим місцем, якому відповідають професійна підготовка громадянина, його стаж і досвід, вік і транспортна доступність.

Спеціалісти класифікують безробіття за причинами його існування:

1. Фрикційне безробіття

2. Структурне безробіття

3. Циклічне безробіття

4. Сезонне безробіття

5. Інституційне безробіття

6. Приховане безробіття

7. Добровільне безробіття

8. Природне безробіття

Безробіття як фактор економічної нестабільності спричинює певні негативні наслідки.

Безробіття породжує збитки у виробництві.

Безробіття знижує купівельний попит, заощадження населення, інвестиційний попит, кількість робочих місць і значно зменшує обсяг виробництва. Безробітні втрачають свої професійні навички до праці, що негативно позначається на попиті. Безробіття знижує життєвий рівень населення, є чинником, що сприяє зростанню соціального напруження в суспільстві, збільшенню злочинів.

Розділ III. Психологія підприємницької діяльності Тема 8. Соціально-психологічні аспекти підприємництва

Об’єктивні психологічні передумови розвитку підприємницької діяльності.

Етика підприємництва.

Корпоративна етика.

Еволюція соціокультурних стереотипів у підприємницькій поведінці.

Психологіч­ний образ підприємця.

Моделі підприємницької поведінки.

Підприємництво визначається як ініціативна самостійна діяльність громадян, здійснювана від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на отримання прибутку або особистого доходу.

Найбільш цілісна концепція підприємництва належить австрійському економісту Й. Шумпетеру.

Діяльність підприємця, за Й. Шумпетером, полягає у здійсненні нових комбінацій, основними видами яких є:

• виготовлення нових невідомих споживачам благ;

• відкриття нових способів виробництва і комерційне використання вже існуючих благ;

• освоєння нових ринків збуту і нових джерел сировини;

• зміна структури галузі, наприклад, створення своєї або підрив чужої галузевої монополії.

Якщо Й. Шумпетер описує діяльність підприємця з позицій "пропозиції", то представник нової австрійської школи економіки І. Кірцнер робить це, відштовхуючись від "попиту": підприємець, що володіє підвищеною чутливістю до можливостей отримання прибутку, заздалегідь передбачає різні ринкові недосконалості (наявність незадоволених потреб), які дозволяють йому заробити на спекулятивних угодах . Обидва підходи доповнюють один одного, вказуючи на роль підприємця в суспільстві і специфіку його діяльності.