ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

на тему:

«ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»

 

Студентки II курсу, групи Ф-33

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Фінанси»)

_____________ Гавришенко О. С_____________

^{(прізвище та ініціали студента)} 

Керівник: к.е.н., ст. викладач Мінченко М.Г.

Національна шкала __________________ Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії:	______________ (підпис)	_____ к.е.н., ст.. викладач Мінченко М.Г. (Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)
	______________ (підпис)	_____ к.е.н., доцент Сисоева Л.Ю.__ (Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)
	______________ (підпис)	______ к.е.н., ст.. викладач Кривич Я.М. (Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2015 рік

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 5

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 5

1.1 Сутність та основні риси банківської системи 5

1.2 Функції та принципи побудови банківської системи 9

1.3 Становлення банківської системи в Німеччині, як підґрунтя для української 17

Висновок до розділу 1 22

РОЗДІЛ 2 23

АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 23

2.1. Особливості розвитку банківської системи в Україні 23

2.2. Аналіз стану банківської системи в Україні 29

2.3 Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в Україні 38

Висновок до розділу 2 43

ВИСНОВКИ 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47

ВСТУП

Вагоме місце в економіці кожної країни, безперечно, посідає банківська система, яка є складовою кредитної, котра в свою чергу підпорядковується фінансовій. Порівнюючи її з іншими економічними системами, можна знайти багато спільних рис, але банківській системі притаманні й власні специфічні ознаки, котрі виокремлюють її серед інших систем.

Становлення та стабільне функціонування банківської системи насамперед зумовлене організацією дієвого механізму керування, регулювання та контролю за діяльністю банків.

Формування банківської системи України пов’язане в першу чергу з прийняттям в 1991 році Закону «Про банки і банківську діяльність» ( 7 грудня 2000 року Президентом України була підписана нова редакція закону ) та у 1999 році Закону «Про Національний банк України». Відповідно до цих документів в Україні була створена дворівнева банківська система: на першому рівні якої знаходиться Національний банк України, а на другому – інші банківські установи.

На даний час перед банківською системою України постав ряд проблем, котрі потребують вирішення: низький рівень капіталізації банків, девальвація національної валюти, зниження рівня довіри споживачів до банківських установ, відтік депозитів. Саме тому слід удосконалювати банківську систему, розробляючи при цьому практичні основи її подальшого зміцнення.

Актуальність наведених проблем, недостатність вивчення практичних та теоретичних аспектів діяльності та розвиту банківської системи на даному етапі розвитку зумовили вибір даної теми.

Метою дослідження курсової роботи є аналіз стану банківської системи України, виявлення проблем та формування перспектив її функціонування.

Для досягнення поставленої мети слід виконати наступні завдання:

• розкрити суть поняття «банківська система»;

• з'ясувати принципи побудови банківської системи;

• виділити головні функції, котрі вона виконує;

• розглянути банківську систему Німеччини, що стала основою для її формування в Україні;

• проаналізувати сучасний стан банківської системи України, на основі економічних показників;

• сформувати проблеми та перспективи її подальшого розвитку.

Об’єктом дослідження виступає банківська система України, яка є складовою економіки країни, тенденції її розвитку в умовах перехідної економіки.

Предметом дослідження є економічні відносини, котрі виникають в результаті функціонування та надання послуг у банківській системі.

Під час написання курсової роботи були використані наступні методи:

• аналізу і синтезу (підходи щодо тлумачення поняття «банківська система» та типів побудови банківської системи, формування головних функцій банківської системи);

• порівняльний та статистичний методи (дослідження основних показників діяльності банків за останні чотири роки);

• графічний та табличний методи (відображення статистичної інформації за допомогою графіків та таблиць);

• схематичний метод (наочне відтворення структури банківської системи Німеччини);

• індукційний метод (формування проблем та перспектив розвитку банківської системи України).

Теоретичною та статистичною основою для даної курсової роботи стали праці вчених, котрі вивчали дане питання та офіційні сайти НБУ та Асоціації банків Російської Федерації. Вагомого значення даній темі приділяли і вітчизняні вчені та економісти, наприклад: Реверчук С. К., Стельмах В. С., Гуцал І.С, Савлук М. І., Мороз А. М., Пуховкіна М. Ф. та інші.

Розділ 1 теоретичні основи розвитку банківської системи

1.1 Сутність та основні риси банківської системи

Поняття «банківська система» досліджувалося багатьма вченими, проте одностайності, щодо його трактування немає. Єдине в чому науковці дійшли згоди, так це у тому, що визначення «банк» і «банківська система» – різні.

Досліджуючи різні наукові праці присвячені дослідженню сутності «банківська система», можна сформувати три групи підходів, щодо визначення даного поняття, яка наведена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Підходи до визначення поняття «банківська система»

Перший підхід розглядає поняття «банківська система» у найбільш загальних рисах. Приміром, А. Мороз вважає, що банківська система – це об’єднання різноманітних банків і банківських установ у їхньому взаємозв’язку; складова частина кредитної системи [2, С. 56].

Діюче законодавство також можна віднести до першого підходу щодо трактування банківської системи. Так, відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» можна трактувати так: «Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України» [3].

До представників другого підходу можна віднести: Жарковську Є., Костюченко О., Савлук М., Селіванову А. На думку Жарковської Є., банківська система – це об’єднання різноманітних національних банків і кредитних установ, котрі функціонують у рамках загального грошово-кредитного механізму.

Вітчизняний вчений Савлук М. розкриває банківську систему як, сукупність фінансових посередників, які є чітко структурованими та субординованими та котрі здійснюють банківську діяльність на стабільній фаховій основі і функціонально пов’язані в самостійну економічну структуру, відповідно до чинного законодавства. На противагу науковцям, які відносять до банківської системи інших фінансових посередників, окрім банків, професор Орлюк О. стверджує, що за цих умов банківська система прирівнюється до кредитної, що в принципі недопустимо, оскільки вона є складовою кредитної. Дійсно, лібералізація банківського ринку створила сприятливе підґрунтя що до отримання права на проведення банківських операцій небанківськими фінансовими установами. Однак, ніхто із фінансових посередників не зможе реалізувати увесь комплекс банківських операцій, які мають право здійснити фінансові інститути, що позиціонують як банки. Окрім цього, небанківським фінансовим інститутам не притаманні взаємовідношення з центральним банком, через які здійснюється виконання загальнодержавних цілей та завдань.

Відповідно до останнього підходу в склад банківської системи включається банківська інфраструктура. Приміром, Дзюблюк О. розглядає банківську систему є чітко структуровану, в якій виокремлює два рівні: рівень центрального банку та рівень комерційних банків, а банківську інфраструктуру він визначає як допоміжну ланку, котра включається до банківської системи, але при цьому не відноситься ні до одного з вище вказаних рівнів. Натомість російський вчений Лаврушин О. зазначає, що банківська система представлена сукупністю банків, банківської інфраструктури, банківського законодавства і банківського ринку, котрі тісно взаємодіють один з одним та зовнішньою сферою.

Розглядаючи проблему сутності банківської системи, Гетьманцев Д. схиляється до того, що банківська система України є частиною кредитної системи держави, які включає в себе НБУ, інші банки (резиденти та нерезиденти, які зареєстровані згідно з встановленим законом порядку на території України) та небанківські фінансові установи, особливим функціонуванням яких є приймання депозитів, надання кредитів або ведення розрахунків клієнтів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банківську інфраструктуру, а також зв’язки та взаємини між ними [1].

Отже, банківська система – це визначена законом та структурована сукупність різноманітних видів банків, на які покладено виконання всіх базових та інших операцій на фінансовому ринку.

Утворюється банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а базується на завчасно сформованій концепції, у рамках якої кожний вид банків і кожний окремий банк займають певну нішу.

Самостійність банківської системи як економічної структури має подвійну спрямованість [5]:

• стосовно окремих банків як її структурних елементів;

• щодо інших аналогічних великих систем, котрі діють в економіці паралельно з банківською.

Стосовно окремих банків самостійність системи виражається в особливих цілях та функціях її відносно цілей та функцій банків.

Провідною метою діяльності окремих банків є одержання прибутку. Відносно банківської системи дана ціль не лише не зростає пропорційно кількості банків, які включаються до системи, а взагалі переходить на другорядний план, зостаючись лише метою окремих банків.

Отож, можна виокремити наступні головні цілі банківської системи:

• здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, для того, щоб узгодити інтереси окремих банків із загальносуспільними інтересами;

• підтримка надійного та стабільного функціонування окремо взятих банків та банківської системи в цілому, для того, щоб стабілізувати обіг грошей та постійного обслуговування економіки [5].

Ніяка з даних цілей не може бути виконана окремим банком, яким би великим він не був. Лише скоординоване об'єднання їх у систему, направлену на поставлені цілі, дасть змогу досягти їх.

Взагалі, банківська система взаємодіє й з іншими системами. Зокрема, з бюджетною, податковою, валютною, торговельною системами тощо. Та як структурна одиниця вона входить до складу кредитної системи.

Проводячи порівняння банківської підсистеми з іншими, можна виділити в ній риси, які притаманні їм усім, про що й свідчить її системний характер, а також лише характерні риси, які акцентують її банківську специфічність.

До таких загальних рис можна віднести:

• об’єднання значної кількості схожих елементів, перед якими стоять однакові цілі – отримання прибутку та ліквідність. У банківській системі дані елементи представлені окремими банки [5];

• динамічність системи. Банківська система завжди розвивається, пристосовуючись до економічних змін, які відбуваються в країні, удосконалюються методи та інструменти банківської діяльності, збільшується коло банківських операцій;

• закритість системи. Банківській системі притаманний закритий тип, що виявляється у концентрації уваги її суб’єктів здебільшого на своєрідній діяльності, котра пов’язана з грошовою сферою, здійснення банками по суті лише банківські операції. Вагомий обсяг банківської інформації відповідно до національного законодавства є банківською таємницею і не може розголошуватися чи передаватися в інші системи [6];

• саморегуляція. Так наприклад, якщо якийсь банк банкрутує, на його місце відразу ж стають інші банки, а при зміні економічної ситуації – банки змінюють методи діяльності.

Отже, до специфічних рис, котрі властиві лише банківській системі і виокремлюють її з числа інших, можна віднести:

• дворівневу побудову, як першорядний принцип побудови банківських систем у ринковій економіці.

• фундаментальне централізоване регулювання функціонування кожного окремо взятого банку і банківської діяльності в цілому.

• контроль та регулювання руху банківських резервів має носити централізований характер;

• наявність загальносистемної інфраструктури, що підтримує функціональну взаємодію окремо взятих банків;

• гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему [5].