60.Особливості інфрачервоного, ультрафіолетового та лазерного випромінювань, нормування та методи контролю.

Вплив інфрачервоного випромінювання на людину залежить від довжини хвилі, що випромінюється, й від глибини проникнення променів. В залежності від цього інфрачервоне випромінювання поділяють на три ділянки: А,В,С. А—ближня, х-ся високою проникністю крізь шкіру; В—середня, поглинається шарами дерми та підшкірною жировою_тканиною;_С—далека,_поглинається_епідермісом. Основним його проявом є тепло, яке проникає на деяку глибину в тканини. Знаходження людини протягом тривалого періоду часу в зоні інфрачервоного випромінювання значної потужності, як і при дії високих температур, впливає на центральну нервову систему, серцево-судинну систему, порушує тепловий баланс в організмі, що призводить до посиленого потовиділення, втрати необхідних для організму людини солей. Ультрафіолетовим випромінюванням - природнім джерелом є сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла. УФВ має незначну проникаючу здатність. Воно затримується верхніми шарами шкіри людини. Ультрафіолетове випромінювання необхідне для нормальної життєдіяльності людини. За тривалої відсутності УФВ в організмі людини розвивається негативне явище, яке отримало назву «світлового голодування». лазери. Лазери використовують, в радіоелектронній промисловості, в будівництві, при обробці твердих і надтвердих матеріалів. За їх допомогою здійснюється багатоканальний зв’язок на великих відстанях, лазерна локація, дальнометрія, швидке опрацювання інформації. Розрізняють термічну і біологічну дію лазерного випромінювання на тканини, що може призвести до теплової, ударної дії світлового тиску, перебудови внутрішньоклітинних структур 61. Вплив на організм людини інфрачервоного, ультрафіолетового випромінювань, засоби та заходи захисту від їх дії

Засоби та заходи захисту від дії ІЧ випромінювання: теплоізоляція гарячих поверхонь; охолодження тепло-випромінюючих поверхонь; застосування засобів індивідуального захисту; організація раціонального режиму праці та_відпочинку.

Захист від впливу УФВ

екрануванням джерел випромінювання, засоби індивідуального захисту, спеціальним фарбуванням приміщень, раціональним розташуванням робочих місць.

62. Виробничі джерела іонізуючого випромінювання, класифікація і особливості їх використання

Термін «іонізуюче випромінювання» характеризує будь-яке випромінювання, яке прямо або посередньо викликає іонізацію оточуючого середовища. Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються великою енергією і при опроміненні живого організму іонізовані атоми і молекули, взаємодіючи зі структурами біологічної тканини, утворюють складні, здебільшого токсичні сполуки, подальша дія яких призводить до ушкодження організму. На іонізуюче випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними. Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяють на природні та штучні. Штучні-рентгенівські апарати, ядерні реактори, підводні атомні човни, прилади засобів зв’язку високої напруги. Іонізуюче випромінювання характеризується такими властивостями: проникаючою та іонізаційною здатністю, дальністю пробігу. При зовнішньому опромінені найбільш небезпечні гама-промені, а при внутрішньому – альфа — та бета частинки.

Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання. Експозиційна доза характеризує іонізуючу здатність рентгенівського або гама-випромінювання у повітрі. Поглинута доза (Д) характеризує енергію, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища. Еквівалентна доза (Н) визначає біологічний вплив різних видів ІВ на організм людини і служить для оцінки радіаційної небезпеки цих видів випромінювань.