15)Стилістичні аспекти уживання відокрем-

лених другорядних членів речення.

Дієприкметникові звороти (відокремлені означення) в художньо-

му, публіцистичному і розмовному стилі виконують образну функ-

цію або емоційно-експресивну. Наприклад: Люблю обігріту літом

рідну землю. — Люблю землю, обігріту літом, рідну.

У науковому чи офіційно-діловому стилі відокремлені озна-

чення виконують роль уточнення.

Дієприслівникові звороти (відокремлені обставини), порів-

няльні звороти характерні для книжних стилів, у розмовній мові

їх переважно заміняють складними реченнями. Наприклад: Прий-

шовши зі школи, не ганяй уфутбол, а пообідай — Коли прийдеш

зі школи, не ганяй у футбол, а пообідай. Другий варіант висловлю-

вання звучить природніше і властивий саме розмовному стилю.

Відокремлені поширені обставини, виражені іменниковими

конструкціями, що прирівнюються до підрядних речень, здебіль-

шого властиві діловій мові: З огляду на погану погоду, екскурсіє

перенесено на інший день.

Відокремлені уточнювальні члени речення й відокремлені приклад-

ки, відокремлені додатки можуть уживатися в усіх стилях мовлення

16)Стилістика простих речень. Види простих

речень і їх відтінки значень

Види простих речень:

а) двоскладні й односкладні;

б) поширені й непоширені;

в) прості й складні;

г) повні й неповні;

ґ) ускладнені й неускладнені;

д) окличні й неокличні.

Кожен вид простого речення може виконувати в мові певні

стилістичні функції, речення різних видів можуть заміняти один

одного в тексті, надаючи йому певного відтінку значення чи емо-

ційного забарвлення.

Якщо за формою присудка можна встановити особу підмета,

то речення двоскладне заміняють на односкладне означено-особове

чи неозначено-особове. Це практикують у художньому, розмовному

й публіцистичному стилі. Безпідметові конструкції більш стислі,

виразні, інколи й емоційні, відзначаються більшою широтою уза-

гальнення. Наприклад: Усе, що накажеш, зробимо; Ходжу, роз-

глядаю картини, захоплююся (пропуск підмета підкреслює дина-

міку). Також пропуск підмета може підсилювати наказ: Наказую

іти в санбат! Проте якщо логічний наголос падає на підмет, його

пропуск недоцільний: А я піду за волю проти рабства (Леся Укра-

їнка); Хто візьметься за організацію свята?

У науковому стилі, особливо в науково-популярних його жан-

рах, означено-особові речення є засобом вираження логічної по-

слідовності, зосередження уваги читача на певних явищах. Ко-

ристучіткості викладу, переходу від одних явищ до інших, концентрації

зусиль читача або слухача на головному.

Безособові речення акцентують на дії, яка відбувається не-

залежно від особи, в окремих випадках вказуючи на причину дії:

Студент допізна не спить. — Студенту допізна не спиться (його

стан не залежить від його волі).

Узагальнено-особові речення виражають ставлення люди-

ни до чогось, побажання, настанови, тому ці речення емоційно-

експресивні і вживаються відповідно в художньому, публіцистич-

ному й розмовному стилі.

Називні речення вживають в описах, спогадах, вони передають

швидку зміну вражень, надають тексту емоційності: Ніжна зелень

перших листочків. Дзвінкі співи пташок. Називні речення змушу-

ють читача фантазувати, щоб домалювати картину, яка лише позна-

чена, але повністю не зображена, збуджують його уяву. У худож-

ньому стилі такі речення слугують для створення статичних описів.