28).Стилістичні аспекти дієслівних

категорій. Синоніміка дієприкметників:

дієприкметникових зворотів і підрядних

означальних речень. Синоніміка

дієприслівників: дієприслівниковий зворот

і підрядні речення обставинні

Часові форми дієслова. У розмовному і художньому стилях

можуть вживатися форми одного часу або способу замість іншого:

а) у ролі наказового способу можуть виступати форми дійсного:

Ти прочитаєш це оповідання і перекажеш його зміст;

б) у ролі наказового способу часто вживається неозначена фор-

ма, що більш категорично виражає наказ: Встати! Суд іде!

Не курити!

в) форми теперішнього часу замість форм минулого слугують

для живого відтворення описуваних подій (художній, розмов-

ний, публіцистичний стиль);

г) форми теперішнього часу замість майбутнього підкреслює,

що дія відбудеться найближчим часом (у розмовному стилі):

Закінчаться уроки — іду в басейн!

ґ) форма теперішнього часу замість форми майбутнього може

підкреслювати категоричність (в офіційно-діловому стилі)

і вживатися в наказах, оголошеннях, розпорядженнях: За-

няття мовного гуртка розпочинається о 16:00;

д) форми майбутнього часу в сполученні з часткою «як» замість

теперішнього й минулого часу для передачі відтінку рапто-

вості дії, що відбулася чи відбуватиметься.

Відокремлені означення й обставини несуть більше смислове

навантаження, ніж складні синонімічні речення, їх уживають тоді,

50

коли прагнуть зосередити увагу читача на ознаці. Іноді відокрем-

лення зумовлене прагненням уникнути структурної одноманітності,

нагромадження однакових граматичних форм.

Розглядаючи синоніміку дієприслівникових зворотів і підрядних

речень, слід зрозуміти,за якої умови можлива така заміна. Якщо осно-

вна частина конструкції становить безособове або неозначено-особове

речення, то при перебудові легко помилитися: Прийшовши зі школи,

мені захотілося подивитися телешоу. Оскільки дієприслівник озна-

чає додаткову дію, яку виконує та ж особа, що й основну, то саме цей

принцип необхідно дотримувати, будуючи речення з дієприслівнико-

вим зворотом: Прийшовши зі школи, я захотів подивитися телешоу.

Для книжних стилів характерні дієприкметникові й дієприс-

лівникові звороти, а синонімічні до них складні речення — для

розмовної мови.

29)Стилістичні аспекти вживання часток НЕ

і НІ з різними частинами мови

Написання «не» з різними частинами мови

Частка не пишеться разом:

1. Якщо слово не вживають без «не»:

а) іменники: неук, нездара, небіж, небога, ненависть;

б) прикметники і дієприкметники: невпинний, недбалий, не-

стямний, ненаситний, ненависний, ненастанний, непохит-

ний, нездоланний;

в) дієслова: ненавидіти, незчутися, неволити, непокоїтися,

нестямитися;

г) прислівники: невдовзі, невпинно, незабаром.

2. Якщо частка не виступає у ролі префікса недо- , означаючи

неповну якість:

а) іменники: недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недо-

сяжність, недоук;

б) дієприкметники, що перейшли в прикметники: недовико-

наний, недоторканний, недочутий;

в) дієслова: недобачити, недолюблювати

3. Якщо частка «не» допомагає утворити слово з новим значен-

ням (часто протилежним): небезпека, невдалий, невеселий, не-

вміння, неволя, негарний, негаразд, недоброзичливо, недоля.

4. Якщо при дієприкметниках і прикметниках є слова «дуже»,

«вельми», «надто», «надзвичайно», які підсилюють якість:

дуже неуважний (чоловік), надто необережне (слово), вельми

невдала (справа), надзвичайно негарний (вчинок)

5. При стверджуванні: дорога неблизька; пісня невесела.

6. У займенниках: неабихто, неабиякий; у частках: нехай, не-

вже; у сполучниках: незважаючи на, немов, немовби, неначе,

неначебто

Частка не пишеться окремо:

1. З іменниками, прикметниками, дієприкметниками, прислів-

никами за наявності протиставлення: не глибокий, а мілкий;

не воля, а рабство; не позичений, а власний; робота не легка,

а важка.

2. У сполученнях не від того, не досить, не дуже (але недуже —

у значенні «хворе»), не зовсім, не з руки, не можна, не сьо-

годні, не треба, не цілком, не вгаваючи, не випадково, не до

ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не дивно.

3. З дієприкметниками, що мають залежне слово чи слова або

виступають присудками: не вимита мною підлога; не прочи-

тана вчасно книга; проблеми не розв’язані.

4. З дієсловами (дієприслівниками), числівниками, прийменни-

ками, сполучниками, деякими прислівниками й більшістю

займенників: не зачіпати, не спитавши, не три, не п’ятий,

не тебе, не завтра.

Написання «ні» з різними частинами мови

Ні пишеться разом:

а) із займенниками, якщо частка «ні» не відокремлена від даль-

шого займенника прийменником: ніхто (але ні з ким: ніякий,

але ні в якого);

б) із прислівниками: нíде й нідé, нізащо, нізвідки, нізвідкіля,

нíколи й нікóли, нінащо, ніскільки, нітрохи, ніяк.

Ні пишеться окремо:

а) якщо частка «ні» вживана для заперечення наявності предме-

та чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без

дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту:

ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні

пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди,

ні так ні сяк;

б) вживана як повторюваний єднальний сполучник із запере-

чним значенням або як підсилювальна частка: Він не при-

датний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні

ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;