26)Стилістичні особливості значущих частин слова.

Стилістичні засоби словотвору.

Винятково важлива роль у вираженні найрізноманітніших

лексичних значень, які властиві словам і багатьом сполученням

слів, належить засобам словотвору, особливо афіксам (префіксам,

суфіксам, частково і флексіям), основоскладанню. Кожен слово-

твірний афікс завжди вагомий і функціонально, бо надає кореневій

частині слова із зовнішньою чи нульовою флексією або кореневій

частині незмінного повнозначного слова чогось нового, якоїсь до-

даткової семантики, а з нею й певної експресивності, емоційності,

порівняйте: дід — дідусь — дідуньо — дідусько — дідисько — ді-

дище — дідуган

Словотвірний афікс — явище одночасно і лексичне, і морфологічне,

і стилістичне, бо кожен суфікс чи префікс завжди надає семантиці

кореневої (основної, стрижневої) частини слова або зовсім нового

лексичного значення (пісня →пісняр, будова →перебудова), або

значення тільки додаткового, особливого, яке доповнює, видозмі-

нює те, що виражається кореневою частиною слова.Словотвірний

афікс, як відомо, перетворює структурно непохідне слово в похідне

і належать до продуктивних мовних одиниць.

Стилістичні можливості словотвору виявляються, насампе-

ред, у синонімії словотвірних афіксів. Одні суфікси використову-

ються для творення від якоїсь основи слів з відмінними значення-

ми: воля — вільний, вольовий, воліти.Кожен окремий словотвірний афікс-суфікс

чи афікс-префікс — це семантично й стилістично неповторна, суто

індивідуальна мовна одиниця, яка не може бути компенсована й за-

мінена жодним іншим афіксом, бо кожен із них виконує в структурі

слова свою функцію. Наприклад, суфікс -еньк- комунікативно зорі-

єнтований на вираження словом додаткового значення зменшеності

або пестливості, голубливості (річенька), тоді як із суфіксом -ищ- не-

рідко пов’язана експресія, емоційність чогось або позитивного (ве-

селище, видовище, переможище), або негативного (дідище).

27)Займенники й контекст. Синоніміка

займенникових форм: неозначених,

заперечних, означальних; вказівних

займенників і прикметників; пропуск

особових займенників; зайве вживання

займенників.

Займенник ви вживається як засіб вияву ввічливості у

зверненні до однієї особи (пошанна множина). Наприклад: Ви така

добра й сердечна. Займенник ми функціонує у науковому стилі

(т. зв. авторське ми).

В українській мові синонімічно використовують такі форми

займенників:

а) «ми» в значенні «я» (у публіцистичному, науковому стилі);

б) «ми» в значенні «ти», «ви» (у розмовному стилі — з додат-

ковим відтінком жарту чи співчуття;

в) «ти» з узагальнювальним значенням;

г) «ви» для вираження пошани;

г) «вони» — щодо старшої завіком чи службовим становищем

людини;

д) «воно» як форма зневаги (так само «він» чи «вона» в при-

сутності цієї людини, про яку йдеться).

е) неозначені займенники надають розмовному мовленню емо-

ційного забарвлення.

Неозначено-особові займенники з частками будь-, -небудь,

казна-, хтозна-, бозна-, пишемо через дефіс: будь-хто, хто-небудь,

казна-хто, бозна-хто.

Заперечні займенники в непрямих відмінках пишемо окремо,

якщо вжито прийменник: ні в якому, ні з яким, ні до кого.