25)Роль фразеологізмів у професійному мовленні.

Стилістичні засоби лексикології та фразеології.

Фразеологією (від гр. phrasis — вислів) називають: 1) розділ мо-

вознавства, що вивчає фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів;

2) Сукупність усіх фразеологізмів мови.Стійкі сполучення слів лексично неподільні, а тому в ряді

випадків близькі за значенням до окремих повнозначних слів. На-

приклад: клювати носом (дрімати), дивитись крізь пальці (не по-

мічати), накивати п’ятами(втекти) та ін. До фразеологізмів, або

фразеологічних словосполучень, також належать народні прислів’я,

приказки, влучні вислови видатних осіб («крилаті слова»), усталені

звороти типу мати на увазі, брати участь тощо.

Фразеологія сучасної української літературної мови дуже ба-

гата. Вона є продуктом вікової мовної творчості нашого народу.

У багатьох давніх і сучасних фразеологізмах виражається по-

зитивне ставлення до праці, освіти, науки, натомість засуджуються

боягузтво, брехливість, нечемність, сварливість, хвастощі, лінощі,

безпринципність, нещирість, пияцтво та інші людські вади. Напри-

клад: Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Хто знання має, той

і мур зламає. Книга вчить, як на світі жить. Де господар добре

робить, там і поле буйно родить. У страху великі очі. Брехнею

весь світ пройдеш, та назад не вернешся. Хвалилася кобила, що

з возом горшки побила. Лінивому все ніколи. П’яний та дурний —

рідні брати.

Різними були і залишаються джерела української фразеології.

1. Переважна більшість фразеологізмів походить з народної мови.

Це передусім прислів’я, приказки, вислови жартівливого ха-

рактеру (буває, що й корова літає) тощо. З народними звичая-

ми й обрядами пов’язані вислови типу дати гарбуза, піймати

облизня, замовляти зуби, виносити сміття з хати.

2. Фразеологія збагачується за рахунок влучних висловів видат-

них осіб: Бути чи не бути? (В. Шекспір); Мучусь, караюсь,

але не каюсь. (Т. Шевченко); Мужича правда єсть колюча,

а панська на всі боки гнуча. (І. К отляревський); Хіба ревуть

воли, як ясла повні? (П. Мирний).

3. До фразеологізмів належать деякі професійно-технічні за по-

ходженням вислови: грати першу скрипку, сходити зі сцени,

з іншої опери (з мовлення артистів); де тонко, там і рветься

(з мовлення ткачів); куди голка, туди й нитка (з мовлення

кравців); куй залізо, поки гаряче (з мовлення ковалів); на лов-

ця і звір біжить (з мовлення мисливців); підносити на щит

(з мовлення військових).

4. Здобутком фразеології стали вислови античних часів, у тому

числі біблійні:берегти як зіницю ока; вавилон-

ське стовпотворіння.

5. Фразеологізмами стають переклади іншомовних ідіом: бути

не у своїй тарілці (з фр.); дивитися крізь пальці Прислів’я — влучний образний вислів, часто ритмічний за будо-

вою, що в стислій формі узагальнює, типізує різні явища життя, має

повчальний зміст; синтаксично закінчений: як дбаєш, так і маєш;

яке коріння, таке й насіння; скрипливе дерево довго живе; друзі

пізнаються в біді; яка головонька, така й розмовонька; не все те

золото, що блищить.

Приказка — образний вислів, нерідко римований, близький до

прислів’я, але без повчального змісту (може бути елементом байки,

прислів’я): ні до ради, ні до звади; ні пава, ні ґава; кіт наплакав

Крилаті вислови — поширені й загальновідомі влучні звороти

мови, джерело яких може бути встановлене. Це нетлінний фонд

загальнолюдської культури: олімпійський спокій

Афоризм (від грец. aforismos — «вислів») — узагальнена, за-

кінчена й глибока думка певного автора, висловлена у відточеній,

відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність,

виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існу-

вання. Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив.

(Леся Українка)

Парадокс (від грец. parа5doxos — несподіваний, дивний) — дум-

ка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку ніби-

то суперечить здоровому глузду. Здорове тіло — продукт здорового

розуму. (Б. Шоу)

Евфемізми (від грец. euphemismos — добре і phemi — говорю —

пом’якшений вираз) — це делікатні вислови, що вживаються з ме-

тою уникнути слів з грубим чи непристойним змістом або з непри-

стойним забарвленням. «За такі думки я б надавав панові по тому

місцю, де, як кажуть французи, спина втрачає своє ім’я»,— сердито

промовив Дулькевич. (П. Загребельний)