21)Складне синтаксичне ціле. Актуальне членування

речення. Способи зв’язку речень у тексті.

Складне синтаксичне ціле (ССЦ) — це завершене висловлювання, яке

складається з кількох речень, об’єднаних між собою змістом та

синтаксично, і служить для вираження зв’язних думок. Складне

синтаксичне ціле ґрунтується на спільній темі висловлювання, яке

поступово розкривається в кожному з наступних речень. Перше

речення складного синтаксичного цілого є своєрідним зачином ви-

словлювання, всі інші послідовно розгортають його зміст, в якому

кожне з наступних речень розкриває смисл попередніх

Основні засоби синтаксичного об’єднання речень у складному

синтаксичному цілому:

1) займенники він, ви, ти, хто, це, його, у нього та інші в наступ-

них реченнях

2) єднальні та протиставні сполучники і, та, а, але, проте та ін.:

3) частки тільки, лиш (лише), і, не, а, от, мов, ніби та ін

4) лексичні повтори, що підкреслюють значеннєву вагу виділе-

них слів.

і5) видочасові форми присудків: Явиходжу спозарання з дому.

На небі немає ні хмаринки. Дівчата вже поливають молоді

деревця парку.

Як видно, засобів об’єднання речень у складне синтаксичне

ціле багато. Вони не є обов’язковими для кожного складного синтак-

сичного цілого. В одному випадку вживаються одні засоби, в друго-

му — інші. Нерідко в складному синтаксичному цілому їх кілька

Складне синтаксичне ціле може бути менше абзаца, може збі-

гатися з ним, а може об’єднувати й кілька абзаців

Залежно від комунікативного спрямування та інформативної

мети висловлювання речення поділяється на дві основні частини:

дане (тема, відоме) і нове (рема, повідомлюване).

Дане — частина речення, яка містить відому інформацію і зу-

мовлюється ситуацією спілкування.

Нове — частина речення, що містить основний зміст вислов-

лювання, те нове, що повідомляється.

Розподіл речення на дане і нове (актуальне членування) не має

прямого зв’язку з поділом його на члени речення: до нового можуть

входити підмет і другорядні члени речення

22)Риторика як наука і мистецтво

Сучасна риторика — теорія та майстерність ефективного (до-

цільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної

загальної риторики є закономірності мовленнєвої поведінки, що ді-

ють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практич-

ні можливості використання їх задля того, щоб створити ефективне

висловлювання.

Ефективність мовлення визначається втратами в процесі

передавання ним від мовця до слухача інформації всіх трьох ти-

пів, притаманних мовленню: поняттєво-логічного, оцінного й емоційного.

Доцільність мовлення — це його відповідність головній меті

мовця, його мовленнєвому наміру.

Впливовість мовлення — здатність розбудити розум і почуття,спонукати слухача спочатку прислухатися, прихильно та зацікав-

лено, а тоді прийняти те бачення навколишнього світу, яке йому

запропонує мовець.

Уміння переконувати співрозмовника, правильно й красиво

говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів потріб-

не нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна

з умов досягнення успіху в багатьох професіях. Уміння складати

й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла

як мистецтво складання судових промовОраторське мистецтво використовується й у рекламі, адже її

завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар

чи послугу. Навіть повсякденне спілкування в колі друзів і родичів

потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом

встановлення контактів між людьми.

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне

її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова,

через промову донести до них певну думку, змусити перейнятися

якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав рито-

рику давньоримський оратор Цицерон.

Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу

на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає мето-

дику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатнудля зрозумілого й аргументованого викладення думки.

Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити,

грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює

зв’язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилісти-

ка, орфоепія, синтаксис та інші.

Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити

красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва сло-

ва відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть

досконаловолодіючи

мовою, оратор перш за все повинен мати що

сказати, вміти добирати інформацію.