Виклад лекційного матеріалу

1. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України.

Відразу після референдуму 1 грудня 1991 р. розпочався процес міжнародного визнання Української держави. Першою 2 грудня 1991 р. незалежність України визнала Польща. Того ж дня нову державу визнала Канада. 3 грудня протокол про встановлення дипломатичних відносин з Україною підписала Угорщина. 4 грудня Україну визнали Литва та Латвія, 5 грудня — Росія, Аргентина, Болівія, Болгарія та Хорватія, 25 грудня — США. Лише протягом першого місяця існування Україну визнали 68 країн (на 2002 р. Україна встановила дипломатичні відносини із 153 державами світу), що свідчило про повагу міжнародного товариства до українського народу, який обрав цивілізований шлях побудови суверенної держави.

Визнання України як повноправного суб'єкта правових відносин відбувалося не лише на двосторонньому рівні, а й на рівні міжнародних організацій. 30 січня 1992 року Україна стала членом конференції з безпеки та співпраці в Європі (тепер — Організація з безпеки та співпраці в Європі), а 10 березня 1992 р. приєдналася до Північноатлантичної ради із співпраці (з 1998 р. — Рада євроатлантичного партнерства).

Подія, що знаменувала поступ України у напрямі інтеграції в Європу, сталася 26 лютого 1992 p., коли в столиці Фінляндії Президент Л. Кравчук підписав Гельсінський заключний акт.

Однією з перших міждержавних угод незалежної України став підписаний у Києві 6 грудня 1991 р. «Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською Республікою». Активізація міжнародної діяльності України спонукала Верховну Раду 2 липня 1993 р. схвалити «Основні напрямки зовнішньої політики України». У цьому документі визначалися базові національні інтереси України, завдання її зовнішньої політики —

1) утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави;

2. забезпечення стабільності міжнародного становища України;

3. включення національного господарства у світову економічну систему;

4. збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів.

Серед головних пріоритетів зовнішньої політики було визначено економічні, політичні та культурні зв'язки з країнами Європи, співробітництво з країнами світу в галузі прав людини, широкомасштабні дружні відносини з найближчими сусідами, передусім із Росією.

2. Ядерне роззброєння.

З розпадом СРСР Україна стала третьою державою світу за кількістю розміщених на її території запасів ядерної зброї. Тому проблема ядерного роззброєння стала для України своєрідним ключем, яким можна було відкрити двері у західний.

Україна добровільно передала всі 2 600 радянських мобільних ракет Росії раніше передбаченого терміну. 18 листопада 1993 р. Верховна Рада України ратифікувала Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь «Старт-1». Цими діями наша країна зробила вагомий внесок у справу зміцнення загальної міжнародної безпеки.

14 січня 1994 р. в Москві було підписано тристоронню угоду між Україною. США та Росією про вивіз стратегічної ядерної зброї з України. У свою чергу наша держава домоглася від ядерних держав гарантії своєї безпеки. 11-12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США Б.Клінтона до Києва. Під час свого виступу перед стінами Київського університету він проголосив: «Слава Україні!»