8. Державна молодіжна політика та правові підстави діяльності дитячого та молодіжного руху.

Молодіжна політика - складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

В Україні діяльність громадських дитячих та моло­діжних організацій на сучасному етапі регулюють і ви­значають міжнародні та українські нормативно-правові акти. До міжнародних належать:

Конвенція про права дитини (1989, ООН), що про­голошує максимальний захист прав та інтересів дити­ни, у т. ч. забезпечення активної участі в житті суспіль­ства, і покладає відповідальність за дії щодо дітей на держави, які прийняли Конвенцію.

Конституція України (28.06.1996), в якій вказа­но, що діти мають рівні права незалежно від походжен­ня, народження в шлюбі чи поза ним. Стаття 36, зокре­ма, регламентує право на свободу об'єднання у політич­ні партії, громадські організації для захисту своїх прав та інтересів і рівність усіх об'єднань перед законом.

Закон України «Про об'єднання громадян» (16.06.1992), у якому закладено юридичні засади гро­мадянського суспільства в Україні, розкрито поняття «об'єднання громадян», «громадська організація», від­мінності партії від громадської організації.

Декларація «Про загальні засади державної моло­діжної політики в Україні» (15.12.1992), де зазначено, що державна молодіжна політика є пріоритетним і спе­цифічним напрямом діяльності держави та здійснюєть­ся через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

— Закон України «Про освіту» (23.03.1996), що ви­значає характер взаємодії громадських організацій із закладами освіти і права учнів на участь у громадських організаціях.

Закон України «Про молодіжні та дитячі гро­мадські організації» (01.12.1998), який визначає осо­бливості організаційних і правових засад утворення та діяльності дитячих і молодіжних організацій та дер­жавні гарантії забезпечення їх діяльності.

Закон України «Про позашкільну освіту» (22.06.2000), який регламентує державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-еконо-мічні, а також організаційні, освітні та виховні засади;

Закон України «Про охорону дитинства» (26.04.2001), що визначає охорону дитинства в Україні ЯК стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебіч­ний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, які стосуються і діяльності гро­мадських дитячих та молодіжних організацій.

Головними завданнями державної молодіжної політики є:

• вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

• допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;

• залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;

• надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;

• координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

Головними принципами державної молодіжної політики є:

• повага до поглядів молоді та її переконань;

• надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;

• правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;

• сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є:

• розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

• забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

• створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; 

• формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

• охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.