3. Визначте особливості позакласної та позашкільної виховної роботи. Назвіть форми виховної роботи, їх види.

Позанавчальна виховна робота визначається як цілеспрямована виховна робота зі школярами, яку організовують і здійснюють учителі, вихователі у школі після уроків.

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною.

Завдання позакласної роботи - закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Специфіка позанавчальної виховної роботи проявляється на рівні наступних завдань:

1. Формування у дитини позитивної Я-концепції, яка характеризується трьома факторами:

а) впевненістю у доброзичливому ставленні до неї інших дітей;

б) переконаністю в успішному оволодінні нею тим чи іншим видам діяльності;

в) почуттям особистої значущості. Позитивна Я-концепція характеризує позитивне ставлення дитини до самої себе і об’єктивність її самооцінки.

2. Формування у дітей навичок співпраці, колективної взаємодії. Повністю позитивна Я-концепція формується тільки в колективній взаємодії.

3. Формування у дітей потреби у продуктивній діяльності через безпосереднє знайомство з різними видами діяльності.

4. Формування морального емоційного, вольового компонентів світогляду дітей.

5. Розвиток пізнавального інтересу.

Перераховані завдання визначають основні напрямки позакласної роботи в досягненні її основної мети і мають характер загальних положень.

Мета і завдання позакласної виховної роботи надають специфічного характеру функціям цілісного педагогічного процесу – навчальній, виховній і розвивальній.

Навчальна функція позакласної роботи, наприклад, не має такого пріоритету, як в навчальній діяльності. У позакласній роботі вона виконує роль допоміжної для більш ефективної реалізації виховної і розвивальної функції.

Навчальна функція позакласної роботи зосереджується у навчанні дітей певним навичкам поведінки, колективного життя, навичок спілкування і ін.

Розвивальна функція міститься в розвитку психічних процесів школяра, а також в розвитку індивідуальних здібностей школяра.

Завдання позанавчальної виховної роботи у державних документах визначається таким чином:

1) закріплення і поглиблення знань, набутих у процесі навчання;

2) розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду;

3) формування інтересів до різних сфер науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей і нахилів;

4) організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг.

Позакласна виховна робота специфічна по своїх цілях, завданнях, змісті і методиці проведення. Виділяють ряд педагогічних принципів ведення позакласної виховної роботи.

Принцип добровільності позакласної і позашкільної роботи забезпечується тим, що учні самі вибирають ту форму занять, яка їх цікавить.

Принцип громадської спрямованості припускає, що зміст роботи гуртків, клубів, об'єднань і інших форм виховної діяльності носитиме суспільно значущий характер, відповідати актуальними завданням розвитку країни, буде пов'язано з досягненнями сучасної науки, техніки, культури, мистецтва.

Принцип ініціативи і самодіяльності вимагає, щоб в ході виховної роботи повною мірою враховувалися побажання самих школярів, їх ініціативні пропозиції і дії, щоб при проведенні позакласних і позашкільних заходів кожен учень виконував певний вид діяльності.

Принцип використання ігрових форм діяльності, романтичної символіки, цікавості і емоційних ситуацій має особливу значущість в роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку, де потреба в ігрових прийомах найбільш висока.

Принцип обліку вікових і індивідуальних особливостей учасників відбивається в змісті, формах, методах здійснення позакласної і позашкільної діяльності, в характері взаємин вихователів і вихованців.

Форми позанавчальної виховної роботи – це ці умови, в яких реалізується її зміст. Класифікація форм можлива за декількома чинниками:

а) за об’єктом впливу (індивідуальні, масові, групові);

б) за напрямками виховання (естетичні, фізичні, моральні, розумові, трудові, екологічні, економічні).

Для організатора позашкільного педагогічного процесу найважливішим результатом є розвиток людських якостей вихованців, їх вміння досягти мети, докладати до цього певні зусилля – духовні, фізичні, нервові, морально-психічні. Кінцевий результат для педагога позашкільних закладів – це поява у дітей більшої творчої енергії і наснаги, міра осмислення ними більш складних і гідних творчих цілей. Саме цим і пояснюється випереджаючий характер позашкільного педагогічного шкільного процесу, який мусить бути наповнений глибоким особистісним змістом і здійснюватися в обстановці симпатії і щирої теплоти. Ці та інші позиції та ідеї дають підстави розглядати позашкільний педагогічний процес, як процес цілеспрямованого духовного взаємозбагачення педагогів і дітей в умовах сприятливого психологічного клімату діалогічної культури та інтелектуальної співтворчості