1. Історичне значення Київської Русі в історії української державності.

Київська Русь, як називають цю державу історики, або Руська земля, як записано у літописах, – перша східнослов'янська держава. Вона існувала у IX – середині XIII століття. Русь була великою багатоетнічною середньовічною імперією. Вона відіграла значну роль в історії як східнослов'янських так і інших європейських народів.

Історичне значення Київської Русі полягає у наступному:

• Русь стала першою великою східнослов'янською державою, що об'єднала майже всі східнослов'янські племена;

• Русь, що існувала близько 400 років, заклала традиції державотворення в Україні, на її досвід спиралися наступні державні діячі України;

• Київська держава слугувала надійним захистом Європи від східних кочовиків, з її падінням татарські орди вторглися в Європу;

• державне життя дало могутній поштовх розвитку української народності та її культури;

• прийняття християнства прискорило культурний розвиток слов'ян, включило їх до європейської спільноти цивілізованих народів, підняло авторитет держави на міжнародному рівні.

Сучасники і історики відмічають високий міжнародний статус Русі – вона мала зносини з Візантією, Священною Римською імперією, Францією, Англією, Болгарією, Польщею, Скандинавськими та азіатськими країнами та народами. Русь відрізнялася від інших європейських народів розвитком міського життя, недаремно ж її називали «країною міст». Київ порівнювали за значенням і красою з тогочасною «столицею світу» Константинополем.

2. Україна в першій половині XVIII ст. Гетьманство і.Мазепи.

На кінець ХVІІ ст. Лівобережжя перетворилося на центр політичного і культурного життя в Україні. Цей край українці називали Гетьманщиною, а росіяни - Малоросією. 26 липня 1687 р. козацькою радою на р.Коломак генеральний писар Іван Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті. Черговий раз автономія України затверджувалася в урізаному обсязі.

І. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. Він знав декілька мов, зібрав багату бібліотеку, ввійшов в історію як великий меценат: за його сприяння було збудовано й відреставровано понад 20 великих храмів, споруд для Києво-Могилянської колегії та ін.

У проведенні внутрішньої політики новий гетьман спирався на козацьку старшину - роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність. Розраховуючи зберегти автономію і розширити кордони на південь і захід, Мазепа проводив промосковську політику. До того ж гетьман був близьким другом Петра І.

У 1700 р. починається Північна війна Росії зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Поступово Петро І втягує Україну в цю війну.

У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою. Ставало ясно, що подальша централізація управління в Росії та існування Гетьманщини були несумісні. Коли поповзли чутки про намір Петра І реорганізувати козацтво, а гетьмана замінити російським ставлеником, то захвилювались і старшина, і Мазепа. Такі дії Петра І з юридичного огляду розв'язували руки Мазепі, бо за умовами угоди 1654 р. Росія була зобов'язана надавати Україні військову підтримку.

Отут Мазепа робить свій історичний вибір і вступає в таємні переговори зі шведським королем Карлом XII. 28 жовтня 1708 р. із 5 тис. козаків Мазепа перейшов на сторону шведів. Узнавши про зраду Мазепы, Петро I наказав Меньшикову знищити столицю гетьмана - місто Батурін. Меньшиков спалив місто і перебив біля 15 тисяч його жителів. Почалися арешти «мазепинцев». У 1709 р. ліквідується Запорізька Січ.

Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер.

З Мазепой пішли 50 відомих старшин, 5000 козаків із Гетьманщини і біля 4 тис. запорожців. Ці «мазеповцы», як їх називали pанее історики, були першими укр. політичними емігрантами.

Спілка зі Швецією і поразка у війні з Росією безумовно відіграли фатальну роль в історії України. Головними причинами провалу політики Мазепи можна вважати передусім вузькість соціальної бази, на яку він спирався, і переоцінка сил Швеції. Це й зумовило неможливість збереження оптимального варіанту української автономії у найскладніших внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах.

Білет № 13 .