Тема 1 : глобалізація і криза як явища економічного

                РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

 

План

1.1  Глобалізація розвитку сучасної цивілізації та її суть.

1.2  Наслідки економічної глобалізації.

1.3  Кризові явища і ситуації.

1.4  Класифікація кризових явищ.

1.5  Циклічність кризових явищ: закономірність і повторюваність.

 

1.1. Глобалізація розвитку сучасної цивілізації та її суть

   

В останній чверті XX ст. сучасна цивілізація розвивалася і продовжує розвиватися під впливом процесів глобалізації. Економічна складова цих процесів є ведучою і пов'язана насамперед із джерелами, факторами і формами господарського розвитку суспільства, тобто сучасними технологіями, інвестиціями, робочою силою, інтелектуальними і фінансовими ресурсами, сучасними методами і технологіями менеджменту.

До форм прояву процесів глобалізації відносяться: зростаюча роль світової торгівлі й інвестицій; поєднання світових фінансових ринків і ринків робочої сили; зростаючі роль і значення транснаціональних корпорацій (ТНК) у міжнародних господарських процесах; загострення глобальної конкуренції; виникнення глобального стратегічного менеджменту.

Глобалізація — продукт епохи постмодерна, результат переходу від індустріальної стадії економічного розвитку до формування основ ноосферно-космічної цивілізації, передвіщеної на початку XX в. академіком В. І. Вернадским— першим президентом Академії наук України (1919 р.).

Основні ознаки і показники процесу глобалізації:

•   зростаюча взаємозалежність економік різних держав;

•   зростаюче єдність світового господарства;

•   посилення відкритості національних ринків;

•   поглиблення міжнародного поділу і міжнародної кооперації праці.

Однак розвиваються і негативні тенденції, серед яких виділяються:

•   погроза глобальної ядерної катастрофи;

•   виникнення парникового ефекту;

•   утручання генної інженерії в природні дані людини;

•   неконтрольоване збільшення народонаселення планети;

•   можливості клонування.

Наприкінці XX в. в окремих державах проявилася тенденція поступово передавати частину функційкерування наднаціональним органам для зовнішнього контролю (ООН, Європарламент і т.п.).

Проте усе більше держав включається в процеси глобалізації, що стають постійно діючим фактором внутрішнього і міжнародного економічного життя.

 

1.2 Наслідки економічної глобалізації

Процеси глобалізації суперечливі по характері свого впливу як на окремі національні економіки, так і на світовий господарський розвиток у цілому. Глобалізація, з одного боку, розширює можливості держав увідношенні оптимального використання комплексів різних ресурсів, поглиблення і розширення даних країн у міжнародному поділі праці, з іншого боку — сприяє загостренню конкурентної боротьби, а також маніпулюванню величезними фінансовими й інвестиційними ресурсами, що являє реальну загрозу для розвитку слаборозвинених держав.

Процеси глобалізації неоднозначно і різнонаправлено впливають на держави і галузі сучасного виробництва. Так, глобальні структурні трансформації сприяють розвитку галузей обробної промисловості і сфери послуг. У ці сфери переливаються капітал і кваліфікована робоча сила. В інших же галузях, наприклад у вугільній, спостерігається гострий дефіцит капіталів і підсилюється депресивний вплив.

       До глобальних структурних змін відноситься деіндустріалізація, що почалася в 70-х роках XX в. унаслідок світової енергетичної кризи. Негативним результатом цього процесу є повернення до застарілим традиційним структурам господарювання в деяких державах через слабість власної ресурсної бази. Позитивний проявдеіндустріалізація полягає в розвитку сучасної сервісної економіки, ноосферізації виробництва, виникненнікосмічних технологій, поступовому переході до неоекономіки й утворення постекономічних форм суспільства.

Найбільшу погрозу глобалізація представляє для країн, що розвиваються, що випробують істотний недолік у кваліфікованих кадрах, господарській інфраструктурі, інституціях, економічно обґрунтованих програмах для реалізації наявних можливостей.

Найбільш сприятливі економічні результати від глобалізації одержують промислово розвиті держави. Завдяки торгівлі, інвестуванню, доступу до зовнішніх джерел ресурсів розвиті країни в результаті глобалізації мають можливість постійно заміняти малокваліфіковану робочу силу за рахунок її припливу з інших держав.

Таким чином, у даний час на перший план висуваються проблеми міжнародної економічної, а також бюджетної безпеки держав і регіонів.

Глобалізація економічного розвитку з кінця XX ст. стала вирішальним фактором сучасної цивілізації.Викликані глобалізацією небачені дотепер масштаби економічних потоків товарів і послуг порівнянні з могутніми природними явищами і катаклізмами, при яких економічно слабко розвиті держави виявляються найбільш уразливими внаслідок прояву криз, викликаних економічними, фінансовими, технологічними й іншими факторами. Усе це вимагає розробки і впровадження міжнародних, національних, регіональних програм і механізмів захисту, які б попереджали і зм'якшували негативні наслідки глобалізації.