32.Планування та облік виховної роботи класного керівника.

Успішна діяльність класного керівника можлива лише за умови чіткого планування виховної роботи в класі,яке допомагає визначити цілісну виховну систему,проектувати розвиток усього колективу класу й окремих учнів.План роботи класного кер. – науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку колективу учнів класу і кожного вихованця зокрема. Структурними елементами його є характеристика класу,завдання виховання,система виховної діяльності. Зміст вих..роботи класного керівника передбачає формування національної свідомості і самосвідомості;виховання духовної культури особистості;створення умов для вільного вибору світоглядних позицій;виховання свідомого ставлення до навчання,розвиток пізнавальної активності та культури розумової праці;розвиток індивідуальних здібностей і талантів,забезпечення умов для їх самореалізації .Окремим розділом плану передбачається робота з батьками і громадськістю.

33. Програма вивчення особистості учня та складання психолого-педагогічної характеристики особистості. Програма вивчення учнів і складання характеристики їх поділяють на: 1. Демографічні відомості: прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць, рік народження; прізвище, ім'я, по батькові матері і батька, їхні професії, місця роботи, займані посади, домашня адреса, телефони. 2. Умови розвитку і виховання в сім'ї: склад сім'ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, рівень їхньої психолого-педагогічної культури, ставлення до школи. 3. Рівень фізичного розвитку, стан здоров'я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби. 4. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, 5. Розумовий розвиток: рівень загального розумового розвитку, рівень інтелекту, розумові можливості; інтереси, здібності; ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності 6. Трудове виховання: сформованість позитивного ставлення до праці, її різних видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями й навичками в різних видах праці;. 7. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів і вмінь; інтереси та схильності до різних видів мистецтва; здатність творити прекрасне у повсякденній діяльності. 8. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент. 9. Особливості впливу біологічного і соціального факторів на розвиток особистості учня: особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки. 10. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості сформованості особистості з погляду її всебічного гармонійного розвитку;

34. Методика вивчення класного колективу.Методи вивчення учнів і учнівських колективів відрізняються залежно від: • характеру участі школярів при їх застосуванні — на пасивні (спостереження, кількісний і якісний аналізи продуктів діяльності) та активні (анкетування, тестування, соціометричні вимірювання, проективні); • часу проведення — на одномоментні (анкетування, тестування та ін.) і тривалі (цілеспрямоване спостереження, біографічний метод та ін.); • місця проведення — на шкільні (класні, поза класи і) та лабораторні; • сутності — на неекспериментальні (спостереження, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності), діагностичні (тестування, шкалювання), експериментальні (природний експеримент, лабораторний експеримент) та формувальні. Спостереження — це метод тривалого, планомірного опису особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку Бесіда — метод установлення особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку вихованців у ході безпосереднього спілкування. До діагностичних методів відносяться тестування і шкалювання. Тестом називають короткі стандартизовані завдання, за допомогою яких проводяться психолого-педагогічні дослідження. Шкалювання — це діагностичний метод вимірювання, за допомогою якого реальні якісні психолого-педагогічні явища одержують певне числове вираження у формі кількісних оцінок. Соціометричні шкали використовують для вивчення міжособистих стосунків у групах вихованціві кількістю цих виборів визначається соціальний статус конкретної особистості в колективі"Виділяють два види експериментів.1. Природний експеримент — полягає в тому, що вихованець, перебуваючи у природних для нього умовах не знає, що його досліджують..2. Лабораторний експеримент — проводиться в штучних для учня умовах, які спеціально створюються і враховуються. Він здійснюється у спеціально обладнаних лабораторіях із використанням спеціального обладнання.

35.Специфіка роботи класного керівника з вихователями, груп продовженого дня, з учителями -предметниками.Класний керівник і вчителі-предметники забезпечують цілісність, цілеспрямованість педагогічного процесу в класі. У роботі з учнівським колективом та окремими учнями всі педагоги вирішують спільні освітні та виховні завдання: розвиток пізнавальної активності, творчих здібностей, самостійності, відповідальності. Класний керівник спільно з вчителями-предметниками пошук засобів, способів, що забезпечують успішність дитини в навчальній діяльності, її самореалізацію на уроці і в позаурочний час.  Класний керівник інформує педагогів про стан вихованця, особливості сім'ї, організовує зустрічі батьків з вчителями-предметниками з метою обміну інформацією, надання допомоги батькам в організації домашньої роботи з учнями.  До форм спільної роботи можуть бути віднесені різні конкурси з предметів.  Учитель зацікавлений у розвитку інтересу до предмета, піднятті його престижу, тому проведення заходів у цікавій та захоплюючій у позанавчальний час за участю педагога-предметника буде сприяти вирішенню освітніх і виховних завдань.  Класний керівник залучає вчителів-предметників до роботи з батьками, сприяє формуванню поважних довірчих відносин між ними. Цьому можуть сприяти вечори запитань і відповідей, спільне обговорення проблем класу на батьківських зборах. Основною формою роботи з вчителями-предметниками є індивідуальні бесіди. Вони повинні бути сплановані так, щоб не упустити важливого етапу в організації роботи вчителя з дитиною і попередити можливі труднощі і конфлікти. Важливо проводити такі бесіди як спільні роздуми, спільний пошук вирішення тієї чи іншої проблеми. У ряді випадків буває необхідно організувати індивідуальну консультацію вчителя з фахівцями. Форми взаємодії класного керівника з учителями можуть бути найрізноманітнішими. Багато чого залежить від особистих контактів, зацікавленості в успіху обох взаємодіючих сторін. 

36. Поняття про дидактику та її основні категорії .Дидактика -це галузь педагогіки яка займається теорією освіта та навчання. Дидактичні категорії - найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві властивості і відношення навчального процесу.. До основних категорій дидактики належать навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність, принципи, процес навчання і його компоненти знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учіння, пізнавальні інтереси і потреби, об'єкт і суб'єкт пізнання. Навчання - вид людської діяльності і процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що потребують інтелектуальних, емоційно-вольових і фізичних зусиль людини. Воно є фактором стимулювання розвитку особистості. Освіта - цілеспрямований процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок та формування .Самоосвіта - освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу. Під викладанням розуміють діяльність учителя, спрямовану на організацію і керування пізнавальною діяльністю учнів, у результаті чого відбувається їхній розвиток і виховання Учіння - процес навчальної діяльності учня, в якій він оволодіває системою знань, способами їх пошуку, здобуває індивідуальний досвід пізнання. Навчальна діяльність - це діяльність, спрямована на засвоєння знань, умінь, навичок на різних рівнях (емпіричному, теоретичному, практичному) та досвіду пізнання (оволодіння способами здобуття знань, способами навчальної роботи тощо). Принципи навчання - вимоги, основні положення щодо змісту, організації і методів навчання, дотримання яких забезпечує оптимальне функціонування навчання Знання - провідний елемент освіти, що є результатом засвоєння інформації і виявляється у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Уміння - здатність свідомо виконувати певні дії на основі сформованих знань, навичок, набутого досвіду..Навички - навчальні дії, які внаслідок багаторазового виконання набувають автоматизованого характеру. Мотивація - система мотивів, або стимулів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. .Потреба - стан особистості, який виражає залежність від об'єктивного змісту умов її існування і розвитку. Інтерес - форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і сприяє орієнтації, ознайомленню з новими фактами,

37.Суть процесу навчання,його компоненти та функції. Процес навчання – поняття, що відображає суттєві ознаки навчання і характеризує його модель (внутрішню будову).Навчальний процес – поняття, що відображає узагальнені відмінності (час, конкретні умови) в протіканні навчання в різних типах освітніх установ.Отже, навчання як процесуальне явище має всі властивості діалектичного розвитку. Багато дослідників вважають, що основною одиницею процесу навчання є відношення між діяльностями викладання та учіння.навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, внаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності.Функції процесу навчання – Освітня функція передбачає засвоєння наукових знань, формування вмінь і навичок. Наукові знання вміщують в себе факти, поняття, закони, закономірності, теорії, відображають узагальнену картину світу. – Виховна функція передбачає формування світогляду, моральних, трудових, естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, систему ідеалів. Виховна функція витікає із самого змісту і методів навчання, специфіки організації спілкування вчителя з дітьми. Об’єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів і переконань. – Розвивальна функція передбачає окрім формування знань і спеціальних умінь здійснення спеціальної роботи із загального розвитку учнів, їх мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей. Наприклад, для інтенсивного розвитку мислення в процесі навчання необхідно забезпечити викладання на високому рівні утруднення, в швидкому темпі, забезпечити усвідомлення учнями своїх навчальних дій.

39.Зміст освіти в національній школі. Стандарти освіти.Навчальні плани,програми підручники .Навчальна програма — це документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожною навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.Підручник — основна навчальна книга, складена відповідно до програми з урахуванням вікових особливостей учнів. Як правило, підручники складаються на конкурсній основі авторським колективом, до якого входять автори програм, досвідчений вчитель-методист, а також стиліст-літератор та ілюстратор-митець; від цих людей залежить якість підручникЗміст освіти — система наукових знань, умінь І навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових І фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціальне детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються в школі.

40.Структура процесу засвоєння знань Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явище і процеси оточуючої дійсності безпосередньо за допомогою органів відчуттів чи інформації про них і вигляді вербальної дії чи друкованого тексту, комп’ютерного відтворення. Щоб процес був ефективним, необхідно забезпечити розуміння учням необхідності тих чи інших знань. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності. Наступним етап – розуміння. Це, передусім, проникнення у сутність явищ і процесів, встановлення зв’язків між частинами цілого, з’ясування причин, що зумовлюють те чи інше явище.Розуміння – важливе сходинка до успішності запам’ятовування. Учнів необхідно спонукати пам’ятати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом.Завершується окремий етап учіння узагальненням і систематизацією. Узагальнення передбачає уявне виокремлення певних властивостей, що належать певному класу предметів, перехід від окремого до загального.Систематизація – мислитель на діяльність, в процесі якої знання про об’єкти, що вивчаються, організуються в певну систему на основі обраного принципу. Та це можливо лише за умови достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності. На всіх етапах процесу учіння практика є своєрідним психічним і логічним камертоном пізнавальної діяльності. Одночасно застосування знань, умінь і навичок виступає завершальним етапом певного циклу учіння стосовно конкретної теми.

41.Проблема методів навчання в педагогічній науці і практиці.Різні підходи до класифікації методів навчання, У дидактиці метод навчання - це певний спосіб цілеспрямованої реалізації процесу навчання, досягнення поставленої мети Методи навчання поділяються на загальні та спеціальні. Загальні застосовуються у школі при вивченні різних навчальних предметів; спеціальні - під час вивчення окремих дисисциплін. Найпоширеніші в педагогіці такі класифікації методів навчання: за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації - словесні, наочні, практичні (С. Петровський, Є. Голант); за характером пізнавальної діяльності учнів - пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослідницький (І. Лернер, М. Скаткін); залежно від основної дидактичної мети і завдань - методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов); методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи учнів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок (І. Харламов); класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація учіння, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні (Ю. Бабанський).

42.Класифікація методів навчання за джерелом знань. Існує три джерела знань: слово, наочність, практика. Відповідно виділяють словесні методи(джерелом знання є усне чи друковане слово); наочні методи (джерелами знання є спостережувані предмети, явища, наочне приладдя); практичні методи (знання й уміння формуються у виконання практичних дій). Словесні методи займають центральне місце у системі методів навчання. До них належатьрозповідь, пояснення, розмова, дискусія, лекція, роботу з книгою. Другу групу з цієї класифікації становлять наочні методи навчання, у яких засвоєння навчального матеріалу перебуває у істотною залежність від застосовуваних наочних посібників, схем, таблиць, малюнків, моделей, приладів, технічних засобів. Наочні методи умовно поділяються на дві групи:метод демонстрацій і метод ілюстрацій.Практичні засоби навчання засновані на практичної діяльності учнів. Головне призначення цієї групи методів — формування практичних умінь і навиків. До практичним методам ставлятьсявправи, практичні і лабораторні роботи.

43. Класифікація методів навчання за характером пізнавальної діяльності учнів. З цієї класифікації засоби навчання поділяються залежно від характеру пізнавальної діяльності учнів при засвоєнні досліджуваного матеріалу. Характер пізнавальної діяльності — це рівень мисленнєвої активності учнів.

Вирізняють такі методи:• пояснювально-ілюстративні• репродуктивні;• проблемного викладу;• частично-пошукові(евристичні);• дослідницькі.Сутність пояснювально-ілюстративного методу  у тому, що викладач різними засобами повідомляє готову інформацію, а учні її сприймають, розуміють і фіксують у пам'яті.Репродуктивный метод передбачає, що викладач повідомляє, пояснює знання на готовому вигляді, а учні засвоюють їх і може відтворити, повторити спосіб діяльності з завданням викладача. Критерієм засвоєння є правильний відтворення (репродукція) знань.Метод проблемного викладу є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Суть методу проблемного викладу у тому, що викладач ставить проблему і саме її вирішує, показуючи цим хід думок у процесі пізнання.Вищий рівень пізнавальної діяльності містить у собі частково пошуковий (евристичний) метод.Метод отримав назву частково пошукового оскільки учні самостійно вирішують складну навчальну проблему немає від початку будівництва і остаточно, а лише частково.Дослідницький метод навчання передбачає творче засвоєння учнями знань. Сутність її у наступному • викладач разом із учнями формулює проблему;• учні самостійно її дозволяють;

• викладач надає допомогу лише за виникненні труднощів у вирішенні проблеми.

44. Фактори, що впливають на вибір учителем методів навчання. Оптимальний вибір методів навчанняВибір методів посідає важливе місце в загальному плануванні навчального процесу і здійснюється в тісному зв'язку з вибором усіх основних елементів навчання: завдань, змісту, форм і засобів. Проблемі вибору методів навчання значну увагу приділяли відомі педагоги Я.-А. Коменський, Й. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушинський, Л. Занков. Для оптимального вибору методів навчання доцільно використовувати системний підхід, який вимагає розглядати процес навчання і всі його компоненти у закономірних взаємозв'язках. Вибір методу значною мірою залежить від навчальної дисципліни. Окремі методи успішно використовують у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін (пояснення, бесіда, робота з книгою), інші - лише певної групи предметів (лабораторні заняття проводять переважно з фізики, хімії, біології). У кожному конкретному випадку вчитель вирішує, який метод найефективніший на уроці. Обираючи його, вчитель передусім повинен враховувати тему, мету уроку.У виборі методів навчання необхідно керуватись критерієм відповідності методів: - принципам навчання; - цілям і завданням навчання; - змісту теми; - умовам і відведеному часу для навчання; - навчальним можливостям учнів (віковим (фізичним, психічним) особливостям, рівню підготовленості, специфіці класного колективу); - можливостям учителя (досвіду, рівню теоретичної і практичної підготовки, особистісним якостям і професійним уміннями).

45.Засоби навчання в навчальному процесі.Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби ,обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також слугувати реальні об'єкти, виробництво, споруди.Дидактичні засоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів і умов навчального процесу.В науці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта В.Оконя, в якій засоби навчання розташовані відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати дії учня.Прості засоби.1. Словесні: підручники, навчальні посібники .2. Прості візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини.Складні засоби.1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.

46.Форми навчання і їх характеристика .Форма – спосіб існування і виявлення змісту, його внутрішня організація. Форми належать до діяльнісного компонента процесу навчання і тому тісно пов’язані з методами. Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі. В школі має місце урочна і позаурочна форми навчання, в кожній з яких використовується фронтальна, групова та індивідуальна форми організації навчальної роботи (їх ще називають загальними формами організації навчання). Конкретними формами організації навчання є: урок, практикум, семінарські і факультативні заняття, навчальні екскурсії, співбесіда, індивідуальні та групові консультації, домашня робота учнів (їх ще називають спеціальними формами організації навчання). Кожна із форм навчання має свою структуру, яка відображає впорядкованість всіх її елементів, ознак. Доцільність застосування тої чи іншої форми визначається конкретною дидактичною метою, змістом і методами навчальної роботи. Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними критеріями: кількістю учнів, місцем проведення навчання, тривалістю навчальних занять, дидактичними цілями. За кількістю учнів форми поділяють на колективні, групові, парні та індивідуальні. За місцем проведення навчання розрізняють шкільні (уроки, робота в майстернях, лабораторіях, на пришкільній ділянці) і позашкільні форми (домашня робота, екскурсії). За тривалістю навчання розрізняють класичний урок (45 хв.), урок-пара (90 хв.). За дидактичними цілями форми класифікують на: форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного навчання (практикуми, праця в майстернях, на пришкільних ділянках). Всі організаційні форми навчання тісно між собою взаємопов’язані: одні вирішують завдання успішного засвоєння знань (урок, екскурсія), інші – забезпечують творче застосування цих знань на практиці (практикуми, виробнича практика). Історія розвитку школи знає різні системи навчання: індивідуально-групова (середньовіччя), класно-урочна (виникла в XVI-XVII ст.), взаємного навчання (белл-ланкастерська, XVIIІ ст.), індивідуалізованого навчання (дальтон-план, ХХ ст.), лабораторно-бригадне навчання ( 20-ті р. ХХ ст., радянська школа), “план Трампа” (США, ХХ ст.), навчання методом проектів (ХХ ст.).

47.Фронтальні, групові, індивідуальні форми навчання.Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів передбачає спільну діяльність класу для реалізації навчальних завдань. Учні під керівництвом учителя одночасно виконують спільну для всіх роботу, обговорюють, порівнюють та оцінюють її результати. Це сприяє формуванню довірливих стосунків між педагогом та школярами, стійких пізнавальних інтересів. Фронтальна форма може бути реалізована в процесі проблемного чи пояснювально-ілюстративного викладу матеріалу, виконання репродуктивних чи творчих завдань. Групова форма організації навчальної діяльності учнів передбачає поділ їх на групи для розв'язання однакових чи різних завдань. Під час поділу на групи слід брати до уваги індивідуальні особливості кожного школяра, його навчальні можливості для виконання завдання. Кількість учнів у групах має становити 3-6 осіб. Результати спільної роботи в групах за вмілого керівництва вчителя, стимулювання пізнавальної діяльності дітей завжди значно вищі порівняно з виконанням цього завдання кожним учнем самостійно. Робота в групі формує колективну відповідальність та індивідуальну допомогу кожному як з боку вчителя, так і з боку однокласників. Групова форма роботи найбільш доцільна під час проведення практичних і лабораторних робіт з природничих дисциплін, формування навичок усного мовлення на уроках рідної та іноземної мов, уроків трудового навчання для розв'язання конструктивно-технічних завдань. Індивідуальна форма організації навчальної роботи передбачає постановку перед кожним учнем спеціально дібраного відповідно до рівня його підготовки і навчальних можливостей завдання для самостійного розв'язання. Такі завдання спрямовані на роботу з підручником, навчальною і методичною літературою, джерелами інформації (довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії, карти), на розв'язування задач, прикладів, організацію спостережень та експериментів, написання есе, творів, рефератів, доповідей. Індивідуальну роботу часто використовують у процесі програмованого навчання. У дидактичній літературі розрізняють індивідуальну й індивідуалізовану форми організації навчання. Індивідуальна характеризується тим, що учень виконує спільне для всього класу завдання, не контактуючи з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. Індивідуалізована форма спрямована на самостійне виконання специфічних завдань з урахуванням індивідуального темпу навчально-пізнавальної діяльності кожного школяра.

48. Урок – основна форма організації навчання. Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань. Над удосконаленням уроку працює багато теоретиків і практиків усього світу. Вироблені загальні вимоги до уроку, які повинен знати кожен педагог і дотримуватися їх повсякчас. З-поміж загальних вимог, яким повинен відповідати сучасний урок, виділяються такі: 1. Побудова уроку на основі закономірностей навчального процесу. 2. Оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил. 3. Чітке визначення завдань уроку. 4. Зв'язок з раніше засвоєними знаннями й уміннями, опора на суб'єктний досвід школяра. 5. Встановлення міжпредметних зв'язків, усвідомлених учнями. 6. Стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості 7. Ефективне використання педагогічних засобів. 8. Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб. 9. Формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності. 10. Формування уміння вчитися, потреби постійного поповнення своїх знань. 11. Логічність і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності. 12. Діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку. Кожний урок реалізує триєдине завдання: навчити, розвинути, виховати. За цим критерієм загальні вимоги до уроку конкретизуються дидактичними, розвивальними і виховними вимогами.

49....................

50. Суть і завдання контролю навчальної діяльності учнів Основна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням полягає в забезпеченні ефективності навчання шляхом систематизації знань, умінь і навичок учнів, самостійного застосування ними здобутих знань на практиці. До його завдань також належить стимулювання учнів старанно навчатися, формування в них прагнення до самоосвіти. Контроль - виявлення, вимірювання й оцінювання знань та умінь учнів. Об'єктом контролю у навчанні є знання учнів про основні категорії, принципи, правила, факти, явища у їх тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості, їх уміння і навички оперувати цими знаннями. Об'єктом контролю є також діяльність учнів у навчанні, їх уміння застосовувати знання на практиці, самостійно здобувати нові знання. Контроль знань учнів завжди має бути зорієнтований на загальну мету навчання. Функції контролю знань поділяють на специфічні та загальні. Специфічні функції полягають у виявленні, вимірюванні й оцінюванні знань. До загальних функцій контролю належать: - діагностична (визначення рівня та якості знань учнів, виявлення прогалин у знаннях та їх причин); - освітня (систематизація знань учнів, коригування результатів їхньої навчальної діяльності); - виховна (формування моральних якостей учнів, виховання адекватної самооцінки, дисциплінованості, самостійності, почуття відповідальності); - розвивальна (формування самостійності та критичності мислення учня, розвиток пізнавальних процесів); - стимулювальна (спонукання учнів до систематичної праці, досягання кращих результатів у навчанні, подолання прогалин у знаннях); - прогностична (визначення шляхів підвищення ефективності роботи вчителя і пізнавальної діяльності учнів); - оцінювальна (зіставлення виявленого рівня знань, умінь і навичок з вимогами навчальної програми); - управлінська (коригування роботи учнів і власної діяльності вчителем, удосконалення організації навчання). Основними засобами контролю є спостереження за діяльністю учня під час занять, вивчення продуктів навчальної праці учня, перевірка знань, умінь та навичок. До основних принципів контролю знань належать індивідуальний характер перевірки, об'єктивність, систематичність, тематична спрямованість, єдність вимог, оптимальність, усебічність. Контроль результатів навчання відбувається на всіх стадіях процесу навчання.

51. Види та методи контролю. Видами контролю є попередній, поточний, тематичний і підсумковий. Попередній контроль проводиться перед вивченням нового курсу або нового розділу курсу з метою визначення знань учнів з найважливішого матеріалу попереднього навчального року, півріччя.Попередня перевірка поєднується з так званим компенсаційним (реабілітаційним) навчанням, спрямованим на ліквідацію прогалин у знаннях, уміннях учнів. Поточний контроль здійснюється учителями в ході вивчення кожної теми.При цьому діагностується засвоєння учнем лише окремих елементів навчальної програми. Основні функції поточної перевірки-навчаюча, стимулююча.. Обов'язковими видами контролю є тематичний і підсумковий. Тематичний контроль проводиться після вивчення теми або розділу програми.Його метою є діагностування якості засвоєння учнями навчального матеріалу з окремої теми, встановлення відповідності рівня засвоєння програмовим вимогам. Підсумковий контроль проводиться в кінці кожного семестру і навчального року.Його призначення - діагностування інтегрованого результату навчальної діяльності учнів відповідно до поставлених на даному етапі завдань навчання.Методи контролю - це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя.У сучасній дидактиці виділяються такі методи контролю:щоденне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на заняттях, що дозволяє учителеві скласти уявлення про те, як учні сприймають і осмислюють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість тощо;усне опитування (індивідуальне і фронтальне, усні заліки, екзамени тощо) полягає в постановці перед школярами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності і обґрунтованості їхніх відповідей;письмовий контроль знань і умінь (диктанти, перекази, класні й домашні твори, письмові відповіді на питання, реферати, вирішення різних задач і вправ) Письмовий контроль привчає до точності, лаконічності, пов'язаного викладу думок. Усна перевірка знань вважається лише допоміжним засобом контролю старанності учня в процесі поточної роботи, оцінки за неї майже ніколи не ставляться. практична перевірка дослідів, трудових операцій, створення виробів, моделей тощо. Вона дає можливість перевірити уміння учнів застосовувати набуті знання на практиці. Тестовий контроль здійснюється за допомогою набору стандартизованих завдань, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь і навичок.

53.Самоконтроль і самооцінка, їх роль у навчальному процесі. Самоконтроль та самооцінка виступають важливим засобом розумового і моральногосамовдосконалення особистості. їхня роль зростає у зв'язку із зростанням необхідності розширення масштабів самостійної роботи з метою надбання нових знань в умовах безперервної освіти.Навички самоконтролю у процесі навчання, як правило, спеціально не формуються, а виникають як побічний продукт під впливом інших чинників і перебувають у прямій залежності від сформованості навчально-пізнавальної діяльності учня.  Обов'язковим компонентом будь-якої спрямованої діяльності є контрольні дії, з допомогою яких учень зіставляє процес і результат своєї діяльності з її цілями та вимогами до неї.Показником сформованості самоконтролю є усвідомлення учнем стратегічної основи розв'язання завдання і способів реалізації цієї стратегії.Навички самоконтролю доцільно почати виробляти з молодших класів (самоперевірка правильності написання слів, виявлення помилок у розв'язанні прикладів тощо.Засобом формування у школярів самоконтролю є використання колективних (фронтальних) перевірок у поєднанні з контролем з боку вчителя.За таких умов з допомогою вчителя здійснюється розбір, наприклад, розв'язаної на дошці задачі, виявляються допущені помилки, здійснюється колективне їхнє виправлення.Самооцінка - це потяг учня до об'єктивного оцінювання власних навчальних здобутків на основі, з одного боку, критичного ставлення до своїх здібностей і можливостей, а з іншого, на основі повторного поглибленого проникнення у сутність об'єкта пізнання.

54.Педагогічна майстерність учителя.Зростання вимог до професійної підготовки педагога.Успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов'язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, ерудиції і культури.Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Педагог зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури; прагнути до втілення в собі людського ідеалу.. Педагогічні здібності — це якості особистості, що інтегровано виражаються в нахилах до роботи з дітьми, любові до дітей, отримання задоволення від спілкування з ними. Виділено головні групи здібностей.1. Організаторські. Виявляються в умінні вчителя згуртувати учнів, залучити їх до праці, розподіляти обов'язки, спланувати роботу, підвести підсумки зробленому і т.д.; 2. Дидактичні. Конкретні уміння підібрати і підготовити навчальний матеріал, наочність, обладнання, доступно, ясно, виразно, переконливо і послідовно викладати навчальний матеріал, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб, підвищувати навчально-пізнавальну активність і т.д.; 3. Перцептивні, що виявляються в умінні проникати в душевний світ вихованців, об'єктивно оцінювати їх емоційний стан, виявляти особливості психіки. ; 4. Комунікативні здібності, які виявляються в умінні вчителя встановлювати педагогічно доцільні стосунки з учнями, їх батьками, колегами, керівниками навчального закладу.;5. Сугестивні здібності, які виявляються в умінні вчителя здійснювати емоційний вплив на учнів.;6. Дослідницькі здібності виявляються в умінні пізнавати і об'єктивно оцінити педагогічні ситуації і процеси.;7. Науково-пізнавальні здібності передбачають засвоєння наукових знань у своїй галузі..Обов'язкова для вчителя якість — гуманізм, тобто ставлення до розвиваючої особистості як до вищої цінності на землі, вираження цього ставлення в конкретних ділах і вчинках. Гуманні стосунки складаються з інтересу до особистості учня, з співчуття до учня, допомоги учневі, поваги до його думки, особистостей його розвитку, з високої вимогливості до його навчальної діяльності, турботи про розвиток його особистостіПрофесійно необхідними якостями учителя є витримка і самовладання. Професіонал завжди, навіть в най-неочікуваніших обставинах, зобов'язаний зберігати за собою провідне становище в навчально-виховному процесі.

52. Суть і функції оцінки знань учнів. Критерії оцінювання.Оціночні судження.  Під поняттям «контроль» розуміють виявлення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою.Перевірка є складним компонентом контролю.Основною функцією контролю є забезпечення зворотного зв'язку між учителем і учнем, одержання учителем об'єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне виявлення недоліків і прогалин у знаннях.Метою перевірки в сучасній школі є визначення рівня і якості навчальних досягнень учнів, а не ступеня його невдач.Основою для оцінки навчальних досягнень учня є підсумки контролю.Оцінка є засобом стимулювання учіння.Принципи організації діагностики і контролю за навчальною діяльністю учнів:1. Об'єктивність, позбавлена суб'єктивних і помилкових оціночних суджень і висновків учителя. Об'єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур; рівним, дружнім ставленням педагога до всіх учнів2. Систематичність, регулярність проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання..3. Гласність, що полягає в проведенні відкритих випробовувань усіх учнів за тим самим критерієм. Основними ланками перевірки є попередня, поточна, повторна, періодична, підсумкова.Попередня перевірка проводиться перед вивченням нового курсу або нового розділу курсу з метою визначення знань учнів з найважливішого матеріалу попереднього навчального року, півріччя.Поточна перевірка здійснюється учителями в ході вивчення кожної теми.Повторна перевірка проводиться з метою повторення матеріалу, який вивчався раніше.Періодична перевірка проводиться здебільшого після вивчення частини, розділу програми або великої теми.її метою є діагностування якості засвоєння учнями взаємозв'язків.Підсумкова перевірка здійснюється в кінці кожного семестру і навчального року.її призначення — діагностування рівня (якості) фактичної успішності учнів

55. Основні форми методичної роботи в школі. Атестація педагогічних кадрів.

Методична робота в школі — спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.   Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег. Існують індивідуальні, колективні та групові форми методичної роботи ( методична рада, методичні об*єднання вчителів, взаємовідвідування уроків, методичні семінари-практикуми, школа передового досвіду, творчі звіти вчителів) Атестація педагогів — комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня. Передбачає визначення відповідності педагогічних працівників зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюють кваліфікаційну категорію, визначають тарифний розряд оплати праці, присвоюють педагогічне звання.   Атестація проводиться відповідно до Закону України “Про освіту” з метою стимулювання діяльності педагогічних працівників, щодо підвищення кваліфікації, професіоналізму, розвитку творчої ініціативи. Вона є дієвим стимулом підвищення педагогічної майстерності. Традиційно її проводять раз на 5

56. Поняття про педагогічний досвід. Форми і методи вивчення, узагальнення і поширення педагогічного досвіду. Педагоги-новатори . Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи. Він є важливим елементом загальної культури педагога, в якій відображаються знання, вміння, навички та індивідуальні риси його особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї педагогічної діяльності. Оновлюваність педагогічного досвіду зумовлена постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх надбаннях педагога. Передовий педагогічний досвід — творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя. Передовий педагогічний досвід фіксують у процесі внутрішкільного контролю, на педагогічних читаннях, конференціях тощо. Щоб він став надбанням масової практики, його потрібно вивчати й узагальнювати. Педагогічна наука пропонує таку етапність вивчення педагогічного досвіду. 1. Визначення педагогічної проблеми та об'єкта вивчення. На цьому етапі формулюють тему досвіду, обґрунтовують її актуальність, формують групу для його вивчення. 2. Попереднє вивчення досвіду. Цей етап передбачає попереднє ознайомлення з об'єктом досвіду через відвідування навчальних занять, бесіди з педагогами, попереднє вивчення шкільної документації. Виходячи з цього, визначають ідеї передового досвіду, уточнюють методи його вивчення. 3. Теоретична підготовка. Особам, які вивчають передовий досвід, треба знати теоретичні та методичні положення з цієї проблеми, вже розроблені в педагогічній науці та практиці. Це дасть змогу визначити ступінь новизни досвіду, з'ясувати педагогічні умови, які забезпечують його результативність. 4. Основне вивчення досвіду. На цьому етапі збирають емпіричний матеріал, вивчають окремі ланки навчально-виховного процесу, проводять контрольні зрізи. Зібраний матеріал класифікують на типовий і випадковий, відтак його систематизують та узагальнюють. 5. Визначення провідних педагогічних ідей досвіду. Аргументуються і підкріплюються емпіричним матеріалом вихідні теоретичні положення, сформульовані на етапі теоретичної підготовки. У процесі систематизації та узагальнення досвіду саме вихідні теоретичні положення є основою визначення провідних його ідей, вироблення методичних рекомендацій щодо вирішення досліджуваної проблеми. Дається оцінка перспективності цього досвіду.

57.Планування роботи школи. Види планів у школі, вимоги до їх складання. Плануванням називається функція управління, що полягає у визначенні мети навчального закладу та розробці програм її досягнення.Розрізняють перспективне, річне й поточне планування діяльності школи. В усіх видах планування враховують зовнішню і внутрішню інформацію. До зовнішньої належать вказівки державних і відомчих органів щодо завдань сучасної школи, про зміст навчання і виховання підростаючого покоління. Внутрішня інформація містить необхідні відомості про попередню діяльність школи, досягнення, недоліки і труднощі в роботі педагогічного колективу та ін. Терміни планування визначаються його завданнями. У практиці роботи кращих шкіл існують такі види планування: перспективний план роботи школи на 3-5 років;план навчально-виховної роботи школи (річний); графічний план організаційної, методичної і позакласної роботи (на семестр) (витяг з річного плану роботи школи); план-графік шкільного контролю (на семестр); план роботи громадських організацій Плануючи роботу школи, необхідно дотримуватися науковості, що передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності й оптимальності заходів, які можна виконати і які б забезпечили рівномірний ритм роботи школи протягом року; соціальної детермінації, що передбачає формування в учнів потрібних суспільству моральних, правових, естетичних та інших якостей. План повинен бути коротким, чітким і зрозумілим.

58. Облік роботи в школі. Форми обліку. Ефективність керівництва школою значною мірою залежить від чіткого і правильного ведення шкільної документації, своєчасної та оперативної обробки отриманої інформації, дотримання принципу доступності й зіставлення облікових даних. У шкільній документації відображають кількісну та якісну характеристики навчально-виховної роботи. Крім планування (перша група документації), до неї належать документація особового складу і навчально-педагогічна: алфавітна книга запису учнів, особові справи учнів, класні журнали, журнали факультативних занять, журнали груп подовженого дня, журнали обліку роботи гуртка, книга обліку бланків і видачі атестатів про повну загальну середню освіту, книга обліку видачі золотих та срібних медалей, книга обліку видачі похвальних листів та грамот, книга обліку особового складу педагогічних працівників, книга протоколів педагогічної ради закладу освіти, книга протоколів ради закладу освіти, книга обліку трудових книжок працівників закладу освіти, журнал обліку пропусків і заміщення уроків учителями, книга наказів, контрольно-візитаційна книга, журнал реєстрації вихідних і вхідних документів, книга записів наслідків внутрішкільного контролю, акти, довідки про перевірку роботи закладу освіти, поточне листування, офіційні документи відомчих органів про роботу закладу освіти, статистичні звіти, акти про нещасні випадки (друга група документації). Документи про фінансово-господарську діяльність закладу освіти: технічний паспорт школи, інвентарні списки основних засобів, інвентарна книга бібліотечного фонду, книга складського обліку матеріалів тощо належать до третьої групи документації. Облік роботи навчально-виховного закладу і його підрозділів здійснюється відповідно до встановлених Міністерством освіти і науки і статистичними органами вимог і форм………………………………….