- •1. Кінематика матеріальної точки. Радіус-вектор, вектори переміщення швидкості і прискорення.
- •2. Обертальний рух матеріальної точки. Кутова швидкість та прискорення. Рух точки по колу. Лінійні й кутові величини, їх зв'язок. Рівняння рівномірного і нерівномірного рухів точки по колу.
- •4. Робота, енергія, потужність. Збереження повної механічної енергії матеріальної точки в полі потенціальних сил.
- •5. Динаміка системи матеріальних точок. Система матеріальних точок. Зовнішні і внутрішні сили. Замкнута система. Центр мас, рух центра мас системи. Закон збереження імпульсу і його наслідки.
- •6. Енергія системи матеріальної точки. Консервативні і неконсервативні сили. Закон збереження механічної енергії в консервативних системах.
- •7. Задача двох тіл. Закони Кеплера.
- •9. Кінетична енергія тіла, що обертається. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла. Динаміка абсолютно твердого тіла
- •11. Механічні коливання. Рух під дією пружних і квазіпружних сил. Рівняння руху найпростіших систем: пружинний, математичний і фізичний маятники. Енергія коливального тіла.
- •12. Затухаючі коливання. Коефіцієнт затухання, логарифмічний. Декремент, добротність
- •15. Коливання в системі з багатьма ступенями вільності. Нелінійні коливання. Параметричний резонанс
- •16. Основні поняття аналітичної механіки (поняття узагальнених сил, імпульсів, координат; канонічні змінні і канонічні перетворення, дужки Пуассона).
- •17. Рівняння лагранжа першого роду. Рівняння Лагранжа другого роду
- •19. Рух відносно неінерціальних систем відліку
- •20. Деформації і напруги в твердих тілах
- •23. Ідеальний газ. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів. Рівняння стану ідеального газу. Газові закони. Закон Авогадро. Суміш ідеальних газів. Закон Дальтона
- •24. Вимірювання швидкостей молекул, дослід Штерна. Розподіл швидкостей молекул за Максвелом. Статистична теорія ідеальних газів.
- •25. Барометрична формула. Закон Больцмана. Експериментальне визначення числа Авогадро. Розподіл Максвела-Больцмана
- •26. Явище переносу в газах. Середня довжина і середній час вільного пробігу молекул. Дифузія. Внутрішнє тертя. Теплопровідність.
- •27. І начало термодинаміки. Застосування 1-го начала термодинаміки до ізопроцесів. Поняття про теплоємність. Рівняння Майєра. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона.
- •30. Властивості рідкого стану. Поверхневий шар рідини. Поверхневий натяг (формула Лапласа). Змочування. Капілярні явища
- •31. Загальна характеристика твердого стану. Аморфні і кристалічні тіла. Дальній порядок в кристалах. Класифікація кристалів за типом кристалічної ґратки. Анізотропія кристалів. Дефекти кристалів
- •32. Теплові властивості кристалів. Закон Дюлонга і Пті. Класична теорія теплоємності. Поняття про квантову теорію теплоємності.
- •Рівновага між твердим тілом і газом
- •34.Статистична теорія квантових ідеальних газів. Розподіли Фермі – Дірака та Бозе – Ейнштейна.
- •Властивості
- •Фізична природа
- •Наслідки
- •35. Закон Кулона. Напруженість поля. Принцип суперпозицій. Теорема Гауса та її застосування
- •36. Потенційний характер електричного поля. Потенціал та енергія електричного поля
- •37. Електричне поле в діелектриках
- •43. Провідність електролітів. Закони електролізу Фарадея. Електричний струм у рідинах
- •44. Магнітна взаємодія струмів. Закон Ампера. Закон Біо-Савара-Лапласа та його застосування
- •45. Дія магнітного поля на рухомий заряд. Сила Лоренца. Визначення питомого заряду електрону. Масспектрометр
- •Характеристики та опис
- •Застосування[ред. • ред. Код]
- •48. Принцип роботи трансформатора
- •Інші форми запису рівняння Лапласа
- •51.Закон збереження енергії для електромагнітного поля. Вектор Умова-Пойтінга.
- •Рівняння неперервності[ред. • ред. Код]
- •Властивості електромагнітних хвиль.
- •Енергія електромагнітної хвилі[ред. • ред. Код]
- •Електромагнітні хвилі на межі діелектриків. Електромагнітна природа світла.
- •Електромагнітні хвилі у провідниках.
- •Випромінювання електромагнітних хвиль. Розсіяння електромагнітних хвиль.
- •58. Принцип Гюйгенса-Френеля. Зони Френеля. Прямолінійне поширення світла і дифракція. Дифракція Френеля на круглому отворі, круглому екрані, від краю напівобмеженої площини
- •60. Оптичні основи голографії. Тривимірні голограми (метод Денисюка). Застосування голографії
- •62. Відбивання та заломлення світла на сферичних поверхнях. Дзеркала. Тонка лінза. Формула лінзи. Оптична сила лінзи. Аберація лінз
- •63. Застосування інтерференції світла в науці і техніці. Просвітлена оптика. Двопроменеві інтерферометри. Оптичні прилади. Генерація і підсилення світла
- •64. Неполяризоване і поляризоване світло. Поляризація світла на межі поділу двох однорідних ізотропних середовищ. Закон Брюстера
- •65. Поширення світла в однорідному анізотропному середовищі. Подвійне променезаломлення. Поляризація при подвійному променезаломленні. Поляризаційні прилади. Закон Малюса
- •66. Нормальна і аномальна дисперсії світла. Поглинання світла речовиною. Кольори тіл. Застосування явищ дисперсії і поглинання світла для визначення спектрального складу випромінювання
- •67. Розсіяння світла в оптично неоднорідному середовищі. Молекулярне розсіяння світла. Оптичні явища, зумовлені розсіянням світла в атмосфері. Нелінійні оптичні явища
- •68. Фотоелектричний ефект. Квантова теорія фотоефекту. Фотоелементи та їх застосування. Фотонна теорія світла. Характеристики фотона. Дослідне підтвердження корпускулярної природи світла
- •70. Експериментальні засади квантових уявлень. Корпускулярно-хвильовий дуалізм електромагнітного випромінювання
- •72. Молекули. Хімічні зв’язки. Енергія молекули. Молекулярні спектри
- •75. Багатоелектронні атоми. Квантові числа, що описують електрон в атомі. Принцип Паулі. Будова атомної оболонки. Періодична система елементів
- •76. Спонтанне і індуктивне випромінювання. Квантові генератори (лазери) і їх застосування
- •78. Склад ядра та його характеристики: заряд і масове число ядра, енергія зв'язку, дефект маси. Момент кількості руху і магнітний момент ядра. Експериментальні методи ядерної фізики
- •79. Ядерні сили. Моделі атомних ядер
- •80. Радіоактивність. Види радіоактивності. Закони радіоактивного розпаду. Приклади радіоактивних перетворень ядер. Дозиметрія
- •81. Ядерні реакції. Приклади ядерних реакцій під дією елементарних частинок і інших ядер. Штучні радіоактивні елементи. Трансуранові елементи. Ядерна реакція поділу. Реакція синтезу
- •Структурування навчального змісту шкільного курсу фізики.
- •Процес навчання. Поняття: навчання, досвід, знання, перетворення. Дві групи перетворювань у навчанні. Діяльності викладання, учіння, навчання. Процес навчання – модель.
- •Формування знань та умінь з фізики.
- •Шкільний фізичний експеримент. Демонстраційні досліди.
- •Фронтальні лабораторні роботи з фізики.
- •Фізичний практикум у школі: цілі практикуму, організація занять, інструкція до робіт практикуму.
- •Формування вмінь роботи з навчальною літературою з фізики.
- •Методика розв’язування задач з фізики.
- •Класифікація задач
- •Структура діяльності з розв’язування фізичних задач
- •2.3.3. Формування умінь розв’язувати задачі
- •Використання нових інформаційних технологій навчання.
- •Навчальний процес “сутність” і “процес” навчання, “явище” і навчальний процес: урок і система уроків.
- •Основні структурні елементи сучасного уроку з фізики (підготовка учнів до активного сприймання нового матеріалу, вивчення нового матеріалу та первинне його закріплення).
- •Навчальні конференції та семінари з фізики.
- •Поняття “фізична величина”. Узагальнений план діяльності з вивчення фізичних величин.
- •Введення узагальненого уявлення про фізичну величину на перших уроках фізики в 7 класі.
- •Застосування узагальненого плану діяльності до вивчення фізичних величин, які визначаються відношенням інших величин.
- •I. Навчальна проблема.
- •II. Планування наступної діяльності.
- •III. Виконання плану.
- •V. Розв’язується навчальна проблема.
- •VI. Робота з результатом.
- •Узагальнений план діяльності з вивчення видів сил.
- •V. Розв’язується навчальна проблема.
- •Vі. Робота з результатом.
- •Вивчення фізичних приладів та технічних пристроїв.
- •Способи організації навчальних занять в історії методики навчання фізики.
- •Планування навчального процесу: поняття “план”; робочий план, тематичний план.
- •Узагальнений план діяльності з вивчення фізичних величин.
- •Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.
- •Використання інтерактивних технологій навчання.
- •Типи і види уроків. Варіанти системи уроків. Характеристика окремих типів уроків.
- •Активізація пізнавальної діяльності учнів: умови існування активності учнів у навчанні; мотиви діяльності; ідея, способи висунення гіпотез.
- •Домашні досліди і спостереження учнів.
- •Методика навчання фізики. Приклади задач методики фізики-науки. Самостійність науки – методика навчання фізики. Методика навчання, як майстерність вчителя. Зв’язок між наукою і практикою.
- •Значущість змісту процесу навчання: поняття “взаємодія”, суспільна значущість діяльності та її зміст, освітні цілі навчання фізики.
- •Розвиток творчих здібностей учнів у циклах навчального процесу з фізики.
Інші форми запису рівняння Лапласа
В сферичних координатах :
51.Закон збереження енергії для електромагнітного поля. Вектор Умова-Пойтінга.
У термодинаміці закон збереження енергії встановлює співвідношення між внутрішньою енергією тіла, кількістю теплоти, переданою тілу і виконаною роботою.
Термодинаміка вивчає здебільшого нерухомі тіла, кінетична і потенціальна енергія яких залишається незмінною. Однак, ці тіла можуть виконувати роботу над іншими тілами, якщо, наприклад, змінювати їхню температуру. Отже, оскільки нагріте тіло може виконувати роботу, воно має певну енергію. Ця енергія отримала назвувнутрішньої енергії. З точки зору фізики мікросвіту - фізики атомів і молекул, внутрішня енергія тіла є сумою кінетичних і потенціальних енергії частинок, з яких це тіло складається. Однак, з огляду на велику кількість та малі розміри частинок і загалом невідомі закони їхньої взаємодії, внутрішню енергію тіла визначити важко, виходячи з його будови. Проте очевидно, що вона залежить від температури тіла.
Визначальним
моментом для встановлення закону
збереження енергії стало встановлення
еквівалентності між теплом,
кількісною характеристикою якого
є кількість
теплоти,
і механічною роботою. Якщо тілу надати
певну кількість теплоти Q,
то частина її піде на виконання механічної
роботи A,
а частина на збільшення внутрішньої
енергії тіла:
,
Ця формула складає основу першого закону термодинаміки.
Аналогічним чином при виконанні механічної роботи, частина енергії втрачається у вигляді тепла, тобто йде на підвищення температури тіла й навколишнього середовища.
Загалом сумарний притік енергії в систему мусить дорівнювати сумарному відтоку енергії з системи, плюс зміна енергії тіл, з яких складається сама система. Іншими словами, енергія може бути перетворена з одної форми в іншу, але не може бути створена чи знищена.
Закон збереження енергії виключає можливість створення вічного двигуна (perpetuum mobile) першого роду.
Вектор Пойнтінга або вектор Умова-Пойнтінга - характеристика потоку енергії електромагнітного поля.
Для
електромагнітного поля у вакуумі вектор
Пойнтінга дорівнює
.
Рівняння неперервності[ред. • ред. Код]
Вектор Пойнтінга і густина енергії електромагнітного поля W задовольняють рівняння неперервності
Властивості електромагнітних хвиль.
У вакуумі електромагнітна хвиля розповсюджується із швидкістю, яка називається швидкістю світла. Швидкість світла є фундаментальною фізичною константою, яка позначається латинською літерою c. Згідно із основним постулатом теорії відносності швидкість світла є максимально можливою швидкістю передачі інформації чи руху тіла. Ця швидкість становить 299 792 458 м/с.
Електромагнітна хвиля характеризується частотою. Розрізняють лінійну частоту ν й циклічну частоту ω = 2πν. В залежності від частоти електромагнітні хвилі належать до одного із спектральних діапазонів.
Іншою
характеристикою електромагнітної
хвилі є хвильовий вектор
.
Хвильовий вектор визначає напрямок
розповсюдження електромагнітної хвилі,
а також її довжину. Абсолютне значення
хвильового вектора називають хвильовим
числом.
Довжина
електромагнітної хвилі
,
де k - хвильове число.
Довжина
електромагнітної хвилі зв'язана з
частотою через закон
дисперсії.
У порожнечі цей зв'язок простий:
.
Часто
дане співвідношення записують у вигляді
.
Електромагнітні хвилі із однаковою частотою й хвильовим вектором можуть розрізнятися фазою.
У
порожнечі вектори напруженості
електричного й магнітного полів
електомагнітної хвилі обов'язково
перпендикулярні до напрямку розповсюдження
хвилі. Такі хвилі називаються поперечними
хвилями.
Математично це описується рівняннями
та
.
Крім того, напруженості елекричного й
магнітного полів перпендикулярні одна
до одної й завжди в будь-якій точці
простору рівні за абсолютною величиною:
E = H [1].
Якщо вибрати систему координат таким
чином, щоб вісь z збігалася з напрямком
поширення електромагнітної хвилі,
існуватимуть дві різні можливості для
напрямків векторів напруженості
електричного поля. Якщо електичне поле
направлене вздовж осі x, то магнітне
поле буде направлене вздовж осі y, і
навпаки. Ці дві різні можливості не
виключають одна одну й відповідають
двом різним поляризаціям. Детальніше
це питання розбирається в статті Поляризація
електромагнітної хвилі.Спектральні
діапазони[ред. • ред.
код]
Спектральні діапазони з виділеним видимим світлом
В залежності від частоти чи довжини хвилі (ці величини пов'язані між собою), електромагнітні хвилі відносять до різних діапазонів. Хвилі в різних діапазонах різним чином взаємодіють із фізичними тілами.
Електромагнітні хвилі з найменшою частотою (або найбільшою довжиною хвилі) належать до радіодіапазону. Радіодіапазон використовується для передачі сигналів на віддаль за допомогою радіо,телебачення, мобільних телефонів. У радіодіапазоні працює радіолокація. Радіодіапазон розділяється на метровий, дицеметровий, сантиметровий, міліметровий, в залежності від довжини електомагнітної хвилі.
Електромагнітні хвилі з вищою частотою належать до інфрачервоного діапазону. В інфрачервоному діапазоні лежить теплове випромінювання тіла. Реєстрація цього випроміювання лежить в основі роботи приладів нічного бачення. Інфрачервоні хвилі застосовуються також для вивчення теплових коливань у тілах і допомагають встановити атомну структуру твердих тіл, газів та рідин.
Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 400 нм до 760 нм належать до діапазону видимого світла. В залежності від частоти й довжини хвилі видиме світло розрізняється за кольорами.
Хвилі з довжиною меншою за 400 нм називаються ультрафіолетовими. Людське око їх не розрізняє, хоча їхні властивості не дуже відрізняються від властивостей хвиль видимого діапазону. Більша частота, а, отже, й енергія квантів такого світла призводить до більш руйнівної дії ультрафіолетових хвиль на біологічні об'єкти. Земна поверхня захищена від шкідливої дії ультрафіолетових хвиль озоновим шаром. Для додаткового захисту природа наділила людей темною шкірою. Проте ультрафіолетові промені потрібні людині для продукування вітаміну D. Саме тому люди в північних широтах, де інтенсивність ультрафіолетових хвиль менша, втратили темне забарвлення шкіри.
Електромагнітні хвилі ще вищої частоти належать до рентгенівського діапазону. Вони називаються так тому, що їх відкрив Рентген, вивчаючи випромінювання, яке утворюється при гальмуванні електронів. В закордонній літературі такі хвилі заведено називати X-променями, поважаючи бажання Рентгена, щоб промені не називали його іменем. Рентгенівські хвилі слабо взаємодіють із речовиною, сильніше поглинаючись там, де густина більша. Цей факт використовується в медицині для рентгенівської флюорографії. Рентгенівські хвилі застосовуються також для елементного аналізу та вивчення структури кристалічних тіл.
Найвищу частоту й найменшу довжину мають γ-промені. Такі промені утворюються внаслідок ядерних реакцій і реакцій між елементарними частинками. γ-промені мають велику руйнівну дію на біологічні об'єкти. Проте вони використовуються у фізиці для вивчення різних характеристик атомного ядра.
