Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на ДЕК ( Господарське право і процес)...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
198.9 Кб
Скачать
  1. Некомерційне господарювання: поняття, організаційно-правові форми здійснення.

Стаття 52 Господарського Кодексу вперше в законодавстві України дає визначення некомерційного господарювання як самостійної систематичної господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання і спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Тобто, основною відмінністю такої діяльності від підприємництва виступає мета здійснення, адже некомерційне господарювання направлене на задоволення економічних, соціальних або інших результатів. Проте це зовсім не означає, що суб'єкти такої діяльності не можуть отримувати прибуток, тобто не можна ототожнювати поняття «некомерційна господарська діяльність» та «неприбуткова діяльність». У будь-якому випадку некомерційне господарювання є одним із видів господарської діяльності, тобто має всі ознаки такої діяльності як-то: спрямування на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та має вартісний характер, тобто передається за плату. Саме за наявності таких ознак ця діяльність може приносити прибуток незалежно від мети створення.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання безпосередньо впливає на організаційно-правову форму, в якій суб'єкт може існувати. Так, враховуючи вищевикладене, організаційно-правова форма суб'єкта некомерційного господарювання може визначатися власником (у випадках, коли майно належить на праві власності) або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування (у випадках, коли майно належить на праві оперативного управління). Господарським законодавством передбачена певна кількість організаційно-правових форм господарювання, які можуть бути застосовані для здійснення некомерційного господарювання з урахуванням вимог, що передбачені Господарським кодексом та іншими законами. Наприклад, Кодексом передбачена організаційна форма підприємства (ст. 62), об'єднання підприємств (ст. 118), господарського товариства (ст. 79) тощо.

  1. Організація та управління господарською діяльністю.

Організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону (певної територіальної громади, суб'єкта господарювання).

Управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки тісно пов'язане з використанням державного та комунального майна, правовим статусом господарських організацій, що діють на базі такого майна (про що йтиметься в наступних темах). Разом з тим у цій темі має сенс розглянути особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки. Попри відмінність цих секторів (щодо рівня господарських систем та управління ними, включаючи й нормативно-правове регулювання), вони мають спільні риси, а саме:

- організаційно-управлінські повноваження здійснюються за допомогою системи уповноважених органів та організацій (відповідно - державних та органів місцевого самоврядування/комунальних);

- суб'єктами господарювання є організації (в тому числі підприємства), що функціонують на базі відповідної форми власності (державної чи комунальної), а також суб'єкти, у статутному фонді (майні) яких частка відповідної власності (державної чи комунальної) забезпечує вплив, відповідно, держави чи територіальної громади на такого суб'єкта (змішані господарські - зазвичай акціонерні - товариства, за переважної участі держави чи територіальної громади);

- зазначені суб'єкти функціонують на базі майна, що закріплюється за ними на одному з основних правових титулів - праві власності (державні, комунальні або змішані акціонерні товариства), праві господарського відання (державні та комунальні комерційні підприємства, державні та комунальні господарські об'єднання, державні холдингові компанії), праві оперативного управління (казенні та некомерційні комунальні підприємства);

- можливість встановлення законом особливості здійснення конкурентно-антимонопольної політики у сфері державного та комунального секторів економіки; зокрема, деякі види діяльності належать до державної монополії;

- використання приватизації державного та комунального майна, а також корпоратизації державних/комунальних унітарних підприємств у процесі реформування цих секторів економіки;

- можливість визначення законом особливості застосування процедури банкрутства до підприємств цих секторів.