1. Господарські відносини: поняття, види, розмежування з іншими видами відносин.

Господарські відносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГК господарськими визнаються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Види господарських відносин: господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання під час безпосереднього здійснення господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що встановлюють­ся між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Розмежування:

По-перше, господарські відносини розмежовуються з майновими та особистими немайновими відносинами, що регулюються Цивільним кодексом України. Господарські відносини також мають майновий і немайновий характер та можуть виникати, у тому числі, на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності, як це передбачено законодавством. У зв'язку з цим п. 1 ст. 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

По-друге, не є предметом регулювання ГК земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря. Особливістю наведених відносин є те, що вони стосуються природних ресурсів, які є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Незважаючи на використання цих ресурсів у господарській діяльності та вплив на них результатів господарської діяльності, виникаючі відносини потребують особливого врегулювання, що пов'язано із закріпленими Конституцією України обов'язками держави щодо їх збереження.

По-третє, трудові відносини також регулюються окремою галуззю законодавства - законодавством про працю, основу якого складає Кодекс законів про працю України.

По-четверте, Господарський кодекс України не регулює фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, які виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Бюджетні відносини, які виникають у процесі складення, затвердження бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів, врегульовані бюджетним законодавством, основу якого складає Бюджетний кодекс України, та законами України про Державний бюджет України, іншими нормативно-правовими актами. До наведених фінансових відносин також належать відносини з приводу сплати податків, які врегульовані податковим законодавством.

По-п'яте, не є предметом регулювання за Господарським кодексом України, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Мова йде про статус органів державного та місцевого управління (функції, повноваження, порядок реалізації повноважень цих органів), а також про статус фізичних і юридичних осіб у відносинах адміністративно-правового характеру, що врегульовані спеціальним законодавством.

2. Учасники відносин в сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Правовий статус суб'єкта господарювання закріплений у розд. 2 «Суб'єкти господарювання» Господарського Кодексу. Цей статус визначається не юридичною формою, зокрема, юридичної чи фізичної особи, а тим, що суб'єкт відносин безпосередньо здійснює господарську діяльність, як діяльність у сфері суспільного виробництва, пов'язану з економічними, екологічними та іншими соціальними факторами, які складають добробут суспільства.

Поняття споживача безпосередньо не визначено Господарським кодексом України, хоча ст. 39 ГК України встановлює певні права споживачів. Чинні нормативні акти України дозволяють надати таке визначення споживача: це - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність із придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках) для власного користування. Тобто, головною ознакою споживача, як учасника певних відносин, є функціональна ознака - придбання та використання товарів для споживання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, - це органи, які мають повноваження щодо управління державною і комунальною власністю, що використовується у господарській діяльності, правового регулювання та контролю господарської діяльності.

Засновники суб'єктів господарювання або особи, що здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, визнаються учасниками господарських відносин, оскільки вони можуть здійснювати контроль та чинити вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.