Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку мшп

№	Зміст операції	Рахунки, №№ , назви
		Дебет	Кредит
1	Оприбуткування МШП, одержаних від постачальників	22 МШП	631 Розрахунки з постачальниками
2	Здійснено оплату	631 Розрахунки з постачальниками	311 Поточні рахунки в банках
3	Оприбуткування МШП, купленого за готівку	22 МШП	301 Каса
4	Передано МШП в експлуатацію	8/9 Витрати діяльності	22 МШП
5	Списано на фінансовий результат	791 Результат основної діяльності	8/9 Витрати діяльності
6	Безоплатне отримання МШП	22 МШП	745 Дохід від безоплатно отриманих активів

Основні засоби (ОЗ) є важливою частиною активів аптеки і займають особ­ливе місце у складі його майна, а тому правильна організація їх обліку є важливою передумовою їх раціональної експлуатації. У бухгалтерському обліку критерієм віднесення активів до ОЗ є тільки термін їх використання – понад 1 рік, а ПКУ встановлюється й вартісний критерій – понад 2500 грн (з 2012 р.). ОЗ – матеріальні активи, які підприємство утримує з ме­тою використання їх у виробничому процесі. Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

За функцiональним призначеннм ОЗ розрiзняють:

- виробничi основнi засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесi або сприяють його здiйсненню (будови, споруди, силовi машини та обладнання, робоче обладнання тощо), що дiють у сферi матерiального виробництва;

- невиробничi основнi засоби, що не беруть безпосередньої або побiчної участi у процесi виробництва й призначенi в основному для обслуговування комунальних i культурно-побутових потреб працівників (будови, споруди), якi використовують у невиробничiй сферi.

За використанням ОЗ подiляються на:

• дiючi;

• недiючi;

• запаснi.

Істотне значення в облiку основних засобiв має розподiл їх за ознакою належностi на:

• власнi;

• орендованi.

Власнi засоби – ОЗ, що отримані за рахунок статутного капiталу, додаткового капiталу, власних прибуткiв. Орендованi основнi засоби показуються у балансi орендодавця, тим самим виключаються можливiсть подвiйного облiку одних i тих основних засобiв.

Особливості та проблеми обліку основних засобів (ОЗ) визначаються тим, що є відмінності визначення основних засобів у податковому (згідно з ПКУ) та бухгалтерському (згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”) обліку.

П(С)БО 7	ПКУ
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально- культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)	Основні засоби – матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п. 14.1.138)

Рис. Визначення основних засобів

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Одиниця обліку основних засобів – об’єкт ОЗ як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений до виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу у складі комплексу, а не самостійно. Так, комплекс технічних засобів, що входять у комп’ютер, складається з окремих об’єктів ОЗ, дисплея, принтера та ін.

Якщо один об’єкт складається з частин, які мають різний строк експлуатації, то кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Порівняльна характеристика класифікаційних груп ОЗ (фондів) у бухгалтерському і податковому обліку наведена на рис.

ПКУ

стаття 145.1

( по групах)

П(С)БО 7

(п.5)

(по групах)

Для відображення в бухгалтерському обліку різних операцій з ОЗ використовуються різні оцінки їх вартості.

Рис. Оцінки вартості основних засобів

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю – історичною (фактичною) собівартістю у сумі грошових коштів, витрачених для придбання необоротних активів. Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

• витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження ОЗ;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість ОЗ може змінюватися:

- збільшується на суму понесених витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення корисності об’єкта та майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта, наприклад, при розширенні торгово-виробничих приміщень аптеки чи фірми;

- при ліквідації частини об’єкта ОЗ первісна вартість зменшується на балансову вартість частини, яка ліквідується.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рис. Шляхи надходження необоротних активів

Усі витрати підприємства на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, що включаються до їх первісної вартості, нагромаджуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”.

Синтетичний облік основних засобів проводиться по дебету активного рахунку 10 “Основні засоби” в момент їх надходження в аптеку у разі, якщо об’єкт основних засобів не потребує монтажу і вводиться в експлуатацію відразу. Якщо об’єкт основних засобів не відповідає вказаним умовам, тоді використовується рахунок 15 “Капітальні інвестиції”. По кредиту рахунку 10 відображають – вибуття основних засобів.

При створенні підприємства декларується розмір статутного капіталу по кредиту рахунку 40 “Статутний капітал” та одночасно відображається заборгованість кожного засновника перед статутним капіталом по дебету рахунку 46 “Неоплачений капітал”. В міру погашення заборгованості 46 рахунок закривається.

Безоплатне отримання основних засобів відображається як збільшення додаткового капіталу по кредиту рахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”.

П(С)БО 7 визначає методи оцінки первісної вартості ОЗ залежно від способу їх отримання:

придбання за грошові кошти – в первісну вартість ОЗ включаються усі затрати, пов’язані з придбанням і доведенням їх до стану, придатного до використання;

отримання ОЗ як внеску в статутний капітал фірми – первісна вартість визначається за справедливою вартістю, яка повинна бути узгоджена з засновниками;

безоплатне отримання – первісна вартість ОЗ визначається за їх справедливою вартістю, як середньою ринковою вартістю на подібні об’єкти. У бухгалтерському обліку ця вартість амортизується, на відміну від податкового обліку, де амортизація безоплатно отриманих ОЗ не допускається;

переведення в основні засоби об’єктів оборотних активів – первісна вартість таких ОЗ визначається за собівартістю оборотних активів (товарів);

отримання основних засобів у результаті бартерних операцій – первісна вартість таких ОЗ визначається за окремими методиками.

Витрати на ремонт аптеки не збільшують первісну вартість об’єкта, бо мова йде про підтримання об’єкта у робочому стані без поліпшення його корисності, такі витрати включаються у витрати звітного періоду.

Згідно з П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно проводити переоцінку ОЗ. Важливою умовою переоцінки є відсутність безпосередньо зв’язку з зовнішніми факторами, у т.ч. рівнем інфляції. П(С)БО 7 встановлюються такі критерії проведення переоцінки:

• переоцінка обов’язкова (за нематеріальними активами – добровільна);

• проводиться на дату балансу при умові, що остаточна вартість об’єкта відхиляється від справедливої вартості в більшу чи меншу сторону більше ніж на 10%;

• проводиться за справедливою вартістю шляхом переоцінки початкової вартості і суми зносу;

• при необхідності переоцінки об’єкта переоцінюється вся група ОЗ, до якої цей об’єкт відноситься;

• сума дооцінки відображається у додатковому капіталі, а сума уцінки – у витратах звітного періоду;

• при проведенні чергової переоцінки по кожному об’єкту враховуються і, відповідним, чином коригуються результати попередніх переоцінок.

Основним питанням при цьому є оцінка достовірної інформації для розрахунку індексів переоцінки по кожному об’єкту окремо, який визначається за формулою:

справедлива вартість Індекс переоцінки об'єкта = -------------------------------- остаточна вартість

Для визначення індексу переоцінки використовується інформація первісної та справедливої вартості нового, аналогічного старому, об’єкта ОЗ на дату балансу. Тенденції у зміні справедливої вартості як нового об’єкта, так і частково зношеного старого, приблизно однакові.

Слід зазначити, що ст.146.21 ПКУ передбачена переоцінка ОЗ у податковому обліку, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується. Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів ОЗ, застосовуючи щорічну індексацію вартості ОЗ, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = І(а-1) – 10 / 100

де 1_(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація не проводиться. Хоча і результати індексації збільшують первісну вартість ОЗ на початок наступного року з метою амортизації, за П(С)БО переоцінка проводиться на інших принципах:

• нарахування амортизації проводиться щомісячно, при цьому починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання;

• нарахування амортизації закінчується, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів;

• амортизації підлягає амортизаційна вартість – первісна (переоцінена) без ліквідаційної вартості;

• по кожному об’єкту встановлюється термін корисного використання;

• по кожному об’єкту підприємство самостійно обирає метод амортизації;

• сума амортизаційних відрахувань відображається збільшенням витрат та зносу необоротних активів.

На відміну від П(С)БО 7, де дається загальне визначення амортизаційної вартості, в ПКУ наводять конкретні витрати по об’єктах, які підлягають амортизації.