Самостійна робота №15: Ознайомитись з документами договорів на постачання товарів за .

Договорів на постачання товарів за попередній рік (Дивитися додаток 2) .

Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу. Згідно із ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  Також, за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні (покупцеві) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.  Таким чином, договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу з певними особливостями:  – сторонами договору є суб’єкти підприємницької діяльності (суб’єкти господарювання;  – мета придбання товару не повинна бути пов’язана з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.  Виходячи із суб’єктного складу, можна визначити, що договір поставки є господарським договором. У майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Частина передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Порядок укладення господарських договорів визначений у ст. 181 ГКУ, однак переліку документів (копій документів), які має надати при укладенні договору постачальник, законодавством не визначено.

 

Висновок: Я проаналізував виконання умов договорів на постачання товарі на підприємство торгівлі і можу сказати ,що постачальник виконує усі пункти договорів ,які зазначені в договорі на постачання товарів.

Тема №16: Порядок пред’явлення претензій постачальнику за порушення умов договору. Ознайомитися із претензіями представленими підприємствами торгівлі постачальнику.

У разі порушення зобов'язання із договору перевезення сторони мають право скористатися або досудовим способом захисту порушених прав шляхом пред'явлення претензій, або одразу судовим способом - шляхом звернення до суду з позовом. Тобто Кодекс надає сторонам право вибору способу захисту порушених прав. Транспортне законодавство закріплює правило про обов'язкове пред'явлення претензії до перевізника перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем до нього позову (п. 16.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні). Однак за юридичною силою зміст підзаконних актів повинен відповідати, а не суперечити змісту законів, тому слід керуватися положенням ЦК України про право пред'явлення до перевізника претензії до пред'явлення позову, а не про обов'язок.

Договір перевезення укладається з метою надання транспортних послуг по доставці довіреного перевізникові другою стороною (відправником) вантажу, пошти до пункту призначення та видачі його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві). Тобто у перевізному процесі задіяне значне коло учасників транспортування як в пункті відправлення, так і в пункті призначення вантажу, пошти. Тому для забезпечення найбільш повного захисту прав та інтересів відправника та одержувача вантажу, пошти транспортне законодавство більш детально визначає місце пред'явлення претензій та позовів до перевізника.

Законодавець надає право пред'явити претензії і позови до перевізника як відправнику вантажу, так його одержувачеві. Транспортне законодавство більш детально визначає коло осіб, які мають право пред'явити перевізникові претензію та позови залежно від виду порушення покладеного на перевізника обов'язку.

Повинно бути представлене правило, яке б визначало строк протягом якого можна пред'явити до перевізника претензію та порядок його обчислення. На відміну від ЦК України, транспортне законодавство закріплює такі строки. Так, на залізничному транспорті претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців, що обчислюються: а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили пред'явлення претензії, - в усіх інших випадках (п. 134 СЗ України).

2. Потрібно встановити місячний строк, протягом якого перевізник повинен дати відповідь на пред'явлену претензію. Аналогічне правило транспортне законодавство встановлює і при перевезенні вантажу, пошти залізничним транспортом (п. 135 СЗ України). На відміну від встановленого Кодексом та СЗ України правила щодо місячного строку розгляду претензій, при перевезенні вантажу іншими видами транспорту законодавець передбачає інші строки.

3. Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем за наявності двох необхідних умов: а) якщо має місце повна або часткова відмова перевізника задовольнити претензію; б) якщо перевізник не дав відповідь на претензію у місячний строк.

4. Позовна давність до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу застосовується в один рік.