2.2. Державний і приватний сектори змішаної економічної

системи

Змішану ринкову економічну систему, як окремий функціональний тип економічних систем, вирізняє її структура, що містить державний і при­ватний сектори. У приватному секторі змішаної економічної системи виробляються, обмінюються і споживаються блага і послуги індивіду­ального порядку. Тобто, виготовляються товари з метою особистого їх споживання. Приватний сектор характеризується взаємодією двох інсти­туцій: домогосподарств і підприємств. Середовищем цієї взаємодії вис­тупає національний ринок, який теж має свою структуру: ринок ресурсів та ринок продуктів. Домогосподарства на ринку ресурсів виступають продавцем, у яких підприємства купують необхідні їм фактори вироб­ництва: землю, капітал, робочу силу, підприємницькі здібності. На рин­ку продуктів, навпаки, домогосподарства виступають у ролі покупців, виявляючи попит на результати виробництва підприємств: продуктові і промислові товари, послуги.

У державному секторі змішаної економічної системи відбувається виробництво так званих суспільних та квазісуспільних благ і послуг. Це такі результати національного виробництва, якими користується сус­пільство загалом (наприклад, сигнали маяка у морі). Іноді у державно­му секторі змішаних економічних систем, особливо державно-ринко­вих, продукуються також несуспільні блага, які призначаються для інди­відуального споживання, тоді державні підприємства виступають таки­ми ж суб'єктами ринкових відносин, як і приватні фірми. У змішаних економічних системах держава здійснює закупівлю товарів і послуг на ринку продуктів, факторів виробництва на ринку ресурсів для ефективного функціонування державних установ, а також виплачує так звані трансфери - державні платежі певним верствам населення, котрі з пев­них причин не в змозі себе утримати (вимушене безробіття, інвалідність, низький рівень доходів у багатодітних сім'ях тощо).

2.3. Формування структури змішаної економічної системи

України

Змішана економічна система України визначається як перехідна від адміністративної соціалістичної до посткапіталістичної економічної си­стеми. Відбувається становлення ринкових інституцій, постійних змін зазнає структура економічної системи України. Йде активний і незворотний процес утвердження механізмів приватної власності, розширен­ня корпоративного та приватного секторів економіки. Нині більш як 70% загального обсягу промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах. Реалізуються завдання земельної реформи, більш як 6 млн. громадян України отримали земельні паї, обсяг яких становить близько половини земельних угідь України.

Оскільки підприємництво та малий бізнес виступають основними рушійними силами примноження багатства нації, то в Україні здійснюється процес стимулювання такої діяльності, зокрема, на розг­ляд Верховної Ради подано Закони "Про державну підтримку малого підприємництва" та "Про національну програму сприяння роз­витку малого підприємництва (2000 - 2004)".

Отже, процеси роздержавлення та приватизації державних підприємств, розвиток дрібного та середнього бізнесу, корпоратизація - все це ознаки структурних зрушень становлення і подальшого розвитку приватного сектора змішаної економічної системи України. Щодо дер­жавного сектора економіки України, то, в силу розвитку приватного сек­тора, на чільне місце виступають економічні, а не адміністративні ме­тоди державного регулювання господарського життя. Зміст економіч­них методів не передбачає прямого впливу на об'єкти регулювання, а лише формує таке економічне середовище, яке скеровувало б вибір відповідної поведінки суб'єктів економіки для досягнення найвищих ре­зультатів. Основними напрямами та інструментами державного регулювання економіки України, із врахуванням світового досвіду, повинні стати: