2.3 Найбільш поширені способи порушення авторського права.

Законом України «Про авторське право й суміжні права» у редакції від 25 липня 2001 р. у законодавчий обіг був введений термін «піратство». «Піратство» являє собою протиправну поведінку, яка посягає безпосередньо на виключне право автора на відтворення твору. Воно полягає насамперед у виготовленні й комерційному поширенні (форма поширення не має значення) незаконних екземплярів (книг і взагалі друкованих матеріалів, дисків, касет тощо) літературних, художніх, аудіовізуальних, музичних творів, фоно-грам, відеограм, комп'ютерних програм і баз даних. Термін «піратство» також використовується для кваліфікації недозволених публічних показів твору, повторних передач і всіх інших форм використання твору, передачі в ефір і т. д.

Виготовлення примірників твору становить піратське діяння в тому випадку, якщо ці екземпляри виготовляються в комерційних масштабах і без дозволу власника прав на твір або його виконання, на охоронювану фонограму або передачу в ефір, залежно від конкретного випадку. Такі примірники зазвичай називають «піратськими примірниками». Власник ліцензії може надавати дозвіл на відтворення лише тим способом, яким таке право дає йому його договірна ліцензія [11, 478].

Крім вищезазначених діянь піратськими діяннями слід вважати такі: виготовлення упаковки або упаковка; вивіз і ввіз на територію України; пропозиція щодо продажу, оренди, надання позики або будь-якої іншої форми розповсюдження; продаж, оренда, надання позики або будь-яка інша форма розповсюдження; володіння з наміром здійснення діянь, передбачених у пунктах 1- 4 відносно піратських екземплярів, якщо ці діяння відбуваються в комерційних масштабах і без дозволу власника права на літературний або художній твір, на його виконання, на фонограму або передачу в ефір, залежно від конкретного випадку (замах). Від піратства особливо страждають шкільні підручники, технічні й наукові відкриття й літературні бестселери, записи музичних творів, аудіовізуальні твори, передачі в ефір, комп'ютерні програми й банки даних.

Піратство завдає шкоди інтересам автора, видавця (якщо мова йде про піратство охоронюваних літературних і художніх творів), а також власників суміжних прав (якщо воно стосується фіксації охоронюваних виконань, фонограм і передач в ефір). Воно також заподіює шкоду інтересам працівників індустрії культури, оскільки, підмінюючи збут законної продукції, воно мо-же призвести до зниження легального виробництва; нарешті, воно завдає шкоди інтересам держав, оскільки особи, які займаються піратством, завжди здійснюють свою діяльність (або принаймні її частину) підпільно. Іншим способом порушення авторського права і суміжних прав є контрафакція.

Контрафактне виготовлення твору являє собою протиправну дію, що є елементом піратства. Воно полягає у відтворенні виданого твору, фонограми, аудіовізуального твору, комп'ютерної програми тощо шляхом шахрайського використання назви, фірмового найменування або фірмового знака законного видавця, виробника, власника ліцензії тощо. Крім піратства й контрафакції існують порушення авторського права і суміжних прав, які мають комплексний характер, оскільки посягають як на особисті немайнові права, так і на майнові права.

До таких порушень належать: опублікування без дозволу автора невиданого твору; недозволене видання твору, щодо якого автор здійснив своє право на відмову від публікації; вилучення з обігу раніше опублікованих екземплярів; плагіат. У перших трьох випадках має місце порушення як майнових прав на відтворення або публічне розповсюдження, так й особистих немайнових прав на оприлюднення або на рішення про оприлюднення чи вилучення виданих екземплярів. Вказані ситуації пояснень не вимагають, залишається плагіат.

Плагіат полягає у повному або частковому присвоєнні оригінальних елементів, що містяться в чужому творі, і представленні їх як власних. Посягання на особисте немайнове право автора, що став жертвою плагіату, завжди посягають на повагу його права авторства, оскільки плагіатор видаєчу же авторство за власне. У більшості випадків плагіат також є посяганням на цілісність твору, оскільки, як правило, плагіатор намагається замаскувати свій плагіат.

Посягання на майнові права виникає із внесення змін в оригінальний твір без дозволу і його використання (відтворення, повідомлення для загального відома). Правова теорія проводить розмежування між грубим «стовідсотковим» плагіатом (зустрічається рідко), при якому чужий твір привласнюється повністю або практично повністю, і плагіатом «замаскованим», при якому плагіатор намагається сховати своє діяння або привласнити якісь істотні оригінальні елементи твору, що став жертвою плагіату. Плагіат безперечно має місце у цьому останньому випадку, тому вважається, що його слід оцінювати залежно від ступеня подібності, а не розбіжностей між відповідними творами.

Отже, авторське право складається з ряду особистих (немайнових) та майнових правомочностей, його джерелом є цілісна система нормативно-правових актів, які мають певну ієрархію. Недоліками цієї системи є те, що ці нормативно-правові акти в деяких випадках суперечать один одному. Тому існує потреба детального відпрацювання усих положень цих документів та приведення їх у відповідність один до одного.

Розглянувши об’єкти та суб’єкти авторського права ми визначили що найбільш поширеними способами порушення авторського права є піратство та контрафакція. Цим порушенням сприяє недосконала законодавча система правового захисту авторських прав як в Україні так і у світі.