Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
скан.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
88.63 Кб
Скачать
  1. Навчально-методичне забезпечення педагогіка

  1. Педагогіка як наука про виховання. II предмет, основні функції та категорії.

Педагогіка - наука, яка вивчає механізм розвитку особистості та процес її спеціально організованого формування у відповідності із суспільними вимогами. Предметом дослідження педагогіки - процес виховання. Її основні функції: теоретична, конструктивно-технологічна.

До педагогічних категорій належать: виховання, навчання, освіта.

Виховання - цілеспрямований і організований вплив на розвиток особистості. У педагогіці поняття категорія «виховання» вживається в його широкому і вузькому значеннях.

Навчання - це спеціально організована, доцільна і керована взаємодія вчителя і учнів, спрямована на розвиток інструментальної сфери особистості (знань, умінь, навичок, здібностей). Знання, уміння і навички є компонентами змісту освіти.

Освіта - процес і результат навчання, обсяг засвоєних учнем систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення. Правильним також буде визначення освіти, як процесу і результату оволодіння учнями системою наукових знань, умінь та навичок, формування на їх основі світогляду, моральних якостей особистості, розвитку її творчих сил та здібностей.

Педагогіка широко використовує міжнаукові поняття «розвиток», «формування» і «соціалізація».

  1. Поняття про особистість та її формування. Структура особистості за к.Платоновим.

Людина як складний феномен. Розкрити зміст понять: індивід; особистість, індивідуальність. Особистість - це соціальний індивід, який формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки.

Основними ознаками особистості є розумність, відповідальність, свобода, власна гідність, свідоме управління власною поведінкою і діяльністю, суспільна активність, міцність поглядів і переконань, творчість.

Розвиток особистості - взаємозв’язок процесу кількісних і якісних змін, які відбуваються в анатомо-фізіологічному дозріванні, вдосконаленні нервової системи і психіки, у формування світогляду, моральності поглядів і переконань, що є результатом біологічних процесів в організмі та впливів навколишнього середовища.

Формування особистості - це результат її розвитку, воно означає становлення, набуття людиною сукупності стійких властивостей і якостей.

К. К. Платонов на основі системно-діяльнісного підходу виділив в структурі особистості такі чотири підструктури: 1) підструктура

спрямованості; 2) підструктура досвіду; 3) підструктура форм; 4)

біологічно зумовлена підструктура: конституція тіла, властивості

темпераменту, статеві та вікові відмінності.

Перші три підструктури особистості, що мають соціально зумовлений характер і розвиваються під впливом виховання, можна умовно об’єднати у дві сфери: мотиваційно-ціннісна сфера, яка визначає вибірковість ставлень і спрямованість активності особистості: потреби, почуття, цінності, переконання, ідеали, риси характеру (власне підструктура спрямованості); інструментальна сфера, яка визначає ефективність діяльності особистості: знання, уміння, навички, здібності, особливості пізнавальних процесів (сприймання, уяви, пам’яті, мислення), тобто 2 і 3 підструктури за К. К. Гіпатоновим.

У зв’язку з тим, що розвиток цих сфер характеризується специфічними особливостями, у педагогіці виділяють два великі розділи: теорію виховання і теорію навчання (дидактику). У першому розглядаються завдання, принципи, форми і методи виховання мотиваційно-ціннісної, в другому - інструментальної сфер особистості.