- •1. Періодизація української культури.
- •2. Культура духовна і матеріальна.
- •3. Функції культури.
- •4. Стоянки первісних людей на території України.
- •5. Трипільська культура.
- •6. Культура скіфів.
- •7. Культура стародавніх слов’ян.
- •8.Формування та основні риси кам’яної доби.
- •9.Мистецтво кам’яної доби на території України.
- •10.Біблія в культурі українського народу.
- •11.Українські переклади Біблії.
- •12.Античний світ та характерні риси його культури.
- •13.Монументальний живопис, вазопис, скульптура в античних містах-полісах.
- •14.Українські скульптори (й.Г.Пінзель, і.Кавалерідзе, л. Позен, м. Микешин, о.Архипенко).
- •15. Особливості античної міфології.
- •16.Слов’янська міфологія.
- •17.Архітектура Київської Русі.
- •18.Середньовіччя як епоха в історії світової та української культури.
- •19.Основні стилі Середньовіччя: візантійський, романський і готичний.
- •20.Українська культура в епоху середньовіччя: дохристиянська і християнська.
- •21.Творчість й.Г. Пінзеля.
- •22.Християнське мистецтво: книжкова мініатюра, іконопис, найвідоміші пам’ятки Русі, їх оздоблення.
- •23.Фольклор і народна культура.
- •24.Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними.
- •25.Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники.
- •26.Звичаї та обряди українців.
- •27.Гуманізм як ціннісна основа культури Відродження.
- •28.Титани європейського Відродження.
- •29.Українське культурне піднесення кінця хv – початку хvіі ст.
- •30.Вишивка. Килимарство
- •31.Писанкарство. Різьба по дереву.
- •32.Кераміка. Вироби зі скла.
- •33.Народна архітектура.
- •34.Українське національне вбрання.
- •35.Стиль бароко у світовому мистецтві.
- •36.Визначальні риси українського бароко, козацьке бароко.
- •37. Братські школи. Острозька та Києво-Могилянська академії.
- •38.Іван Мазепа – гетьман-будівничий, поет.
- •39.Г.Сковорода – філософ, письменник, музикант.
- •40.Режисер та скульптор і.Кавалерідзе.
- •41.Визначні діячі української музики хvіі – хvііі ст. (м. Дилецький, м. Березовський, а. Ведель, д. Бортнянський).
- •42. М.Лисенко та розвиток української музичної культури хіх – початку хх ст.
- •43. Вклад українців у світове оперне мистецтво.
- •44.Зірки української естради.
- •45.Епоха Просвітительства в Європі і в Україні.
- •46.Стиль рококо і класицизм в європейському та українському мистецтві.
- •47.Стильові течії в європейському та українському мистецтві кінця хvііі – першої половини хіх ст.: романтизм; сентименталізм, реалізм.
- •48.Стильові течії в європейському та українському мистецтві другої половини хіх ст.: 1) натуралізм; 2) імпресіонізм, 3) символізм, 4) неореалізм.
- •49.Українське мистецтво хіх ст.: архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр корифеїв.
- •50.Т.Шевченко-художник.
- •51.Катерина Білокур і її доля.
- •52.Творчість Марії Приймаченко.
- •53.Скульптор і художник Олександр Архипенко.
- •54.Мистецтво Тетяни Яблонської.
- •55.Театр корифеїв.
- •56.Реформатор українського театру Лесь Курбас.
- •57.Театральна родина Стадників.
- •58.Модернізм як стильова течія у світовому та українському мистецтві.
- •59.Історичний авангардизм. Неоавангардизм.
- •60.Злети і втрати української культури хх ст.
- •61.«Розстріляне Відродження».
- •62.«Відлига» і поява «шістдесятників».
- •63.Постмодернізм в українському мистецтві к. Хх – поч.. Ххі ст.
- •64.Вклад Олександра Довженка у світове кіно.
- •65.Актор, режисер, сценарист Іван Миколайчук.
- •66.Артист театру і кіно Богдан Ступка.
- •67.Велико-Сорочинський іконостас.
- •68.Картина «Катерина» т.Шевченка.
- •69.Скит Манявський як духовна пам’ятка.
- •70.Софія Київська. Мозаїки і фрески Софії Київської.
- •71.Кирилівська церква: її побудова та реставрація.
- •72.Почаївська лавра: історія створення, святині, стилі побудови основних церков.
- •73.Києво-Печерська лавра.
- •74.Зарваниця.
- •75.Замки України.
- •76.Фортеці України.
- •77.«Цар-колос» к.Білокур.
- •78.«Українська ніч» а.Куїнджі.
- •79.Андріївська церква.
- •80.Палаци у Качанівці, Сокиринцях.
- •81.Саркофаг Ярослава Мудрого.
- •82.Скіфська золота пектораль.
- •83.Будинок з химерами в. Городецького.
- •84.Знаменитий фільм «Тіні забутих предків» с. Параджанова.
- •85.Фільм «Земля» о. Довженка.
- •86.Вірш в. Сосюри «Любіть Україну» і його доля.
- •87.Кіноповість «Україна в огні» о. Довженка, її історія.
- •88.Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
- •89.Ікона Волинської Богоматері. Ікона Хомської Богоматері.
- •90.Цикл анімаційних фільмів в.Дахна про козаків.
76.Фортеці України.
Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця 13 — 18 століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.
Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.
Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.
Наприкінці 11 століття Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х роках він перейшов до Галицкого, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.
У 1250—1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фотреці звели нові невеликі укріплення.
Так описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский.Хотинська фортеця в формі чотирьохкутника,1800 на 730 ,має четверо воріт.Ворота називались :Водяні,Стамбульські,Бендерські і Корохові.В середині замку знаходяться палац паші,мечеть,тур. баня,багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік.Місто розташоване вище фортеці і оточене грабовим палісадом до самої фортеці.одне передмістя називалось Константинополь,а ін. біля воріт які виходили на дорогу до Окопів ,називалося Румля.Між двома передмістями був сад Осман паші,який виходив і поза палісад.Малий струмок,який стікав в Дністер ділив місто і фортецю на дві частини.Місто було забудоване дер. будинками.При фортеці знаходилось 7000 війська,комендантом тоді там був Осман паша та жив ага яничар Друру оглу.Його брат був убитий в одній з сутичок під Хотином.
Кам'янець - Подільська фортеця
Історія
Кам‘янець-Подільська фортеця (Antimurale Christianitas – форпост Християнства) була споруджена для захисту Турецького мосту, що є сполучним перешийком між Старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.
На підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в IX – XII ст. існував дитинець із земляним валом і дерев‘яною стіною, що захищає давньослов‘янське поселення Галицько – Волинського князівства.
Дерев‘яні укріплення були замінені на кам‘яні після пожежі на рубежі XII – XIII ст. А вже в 1240 році орди Батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу Джучі (Золотої Орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. У наслідку чого більш ніж на сторіччя Кам‘янець перейшов під владу татаро – монгол.
У 1793 році Кам‘янець – Подільський офіційно було приєднано до Російської імперії, а в 1795 році став центром Подільської губернії.
Архітектура
Завдяки неприступності, створеної спільним зусиллями людини і природи, за Кам‘янець
– Подільської фортецею з середньовіччя закріпилася репутація “побудованої рукою Бога”. Природа подарувала фортеці високі прямовисні береги і широке русло Смотрича (завширшки до 250 м), а людина спорудила високі стіни з амбразурами і обладнала їх потужними знаряддями (10 гармат і 1 тарасниця).
Центральна частина фортеці, її ще називають Старий замок, складає замкнутий неправильний чотирикутник кріпосних стін площею 1,5 га з одинадцятьма вежами по периметру.
З півдня (ліворуч від входу в замок) бастіон захищають:
Перша ліворуч від входу у фортецю гранчаста вежа була споруджена в 1505 – 1515 рр. на третю частину данини Св. Петра, надіслану Папою Римським Юлієм II (лат. Iulius PP. II 1443 – 1513).
На початку XIX століття саме в цій вежі тричі був ув‘язнений ватажок селянського руху Устим Кармелюк (1787 – 1835).
Особливістю вежі є її архітектура: 1 – 2 яруси в перерізі – квадрат, 3 – 4 – восьмигранник, 5 – циліндр.
Далі височить вежа Ковпак (конц XIV ст. – початок XVI ст.), яка побудована у формі циліндра з конусним дахом. Вона була значно модернізована у 1544 році, коли був укріплений фундамент, оштукатурені фасади, прохід всередині стін замінений на зовнішній з північного боку.
Цікавою особливістю архітектурної вежі є напис над дерев‘яними дверима на латині “Вірний друг більш рідкісний над фенікса”.
