40.Режисер та скульптор і.Кавалерідзе.

Іван Петрович Кавалерідзе 1(13) квітня 1887р.хутір Ладанський ,нині Роменський район,Сумська область . Український скульптор ,кінорежисер,драматург,сценарист,художник кіно. Народився в селянській родині Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе.1899 — закінчив початкову земську школу.1907–1909 — навчався у Київському художньому училищі.1909–1910 — навчався у Петербурзькій академії мистецтв у І.Гінцбурга.1910–1911 — удосконалював художню майстерність у приватній студії Наума Аронсона (Париж), відтак повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі.У м. Ромнах, де кінцем жовтня 1918 створив пам'ятник Тарасу Шевченку. 1941 року в часи нацистської окупації кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи.Помер у Києві 3 грудня 1978 року. Похований на Байковому цвинтарі.Режисер :Як режисер поставив (переважно за власними сценаріями) на Одеській (1928–1933) і Київській (1934–1941, 1957–1962) кіностудіях художні фільм:«Злива» (1928, також художник фільму),«Перекоп» (1930),«Штурмові ночі» (1931),«Коліївщина» (1933),«Прометей» (1936),«Наталка Полтавка» (1936).«Запорожець за Дунаєм» (1937),«Стожари» (1939),«Григорій Сковорода» (1959),«Повія» (1961).Художній керівник трьох випусків «Українські пісні на екрані» (1936).Доробок у галузі скульптури [ред.]У творчому доробку Кавалерідзе — численні пам'ятники: 1) княгині Ользі (Київ, 1911; зруйнований 1919, відновлений 1996).2)Тарасу Шевченку (Ромни, 1918; Полтава 1925; Суми, 1926 — зруйнований на початку 1960-х рр.)3)Григорію Сковороді (Лохвиця, 1922; Київ, 1977)4)Артему (Бахмут, 1924; Святогірськ, 1927)5)Леніну з комсомольцями. 6)Ярославу Мудрому (проект 1944–1960 рр., встановлений у 1990-х рр.).Автор проекту пам'ятника Богдану Хмельницькому в Кобеляках (1962), скульптурного портрету Федора Шаляпіна (1909), скульптурних композицій «Амвросій Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954), «Прометей» (1962), «Лев Толстой» (1965), «Святослав у бою», «Запорожець на коні», «О.Пушкін і М.Гоголь», «Марко Кропивницький», «Летять журавлі»; меморіальних таблиць і горельєфів.

41.Визначні діячі української музики хvіі – хvііі ст. (м. Дилецький, м. Березовський, а. Ведель, д. Бортнянський).

Дмитро Бортнянський (народився у Глухові, помер у 1825 р. у Петербурзі* разом із своїми сучасниками Максимом Березовським та Артемієм Веделем творять “золоту добу” української церковної музики. Навчався в Петербурзі, а потім – в Італії. 28-річним повернувся у Петербург. Написав 35 чотириголосих концерти (псалми* та інші церковні твори, які високо цінувалися у Росії. Його світські твори, зокрема опери “Креопте” і “Квінто Фабіо” були написані і виконувались в Італії.

Дещо старший сучасник Д. Бортнянського Максим Березовський (народився у 1767 р. у Глухові, помер у 1777 р.* був вихованцем Київської академії, пізніше – учнем відомого італійського майстра падра Мартіні у Болонії. Йому не вдалось знайти свого місця при царському дворі, де панували інтриги італійців, і покінчив життя самогубством. Його опера “De mofonte” з успіхом йшла в Італії, а в Росії були відомі духовні твори “Вірую”, “Чаша спасенія”.

Артем Ведель (народився у 1767 р. у Києві, помер у 1806 р.* – учень Київської академії, де був диригентом і першим скрипалем оркестру. Вступив до Києво-Печерської лаври як послушник, а потім покинув монастир і ходив по селах, збираючи народні пісні, за що, як політично підозрілого, арештували. За життя був улюбленим і добре оплачуваним композитором. Найвідоміші твори “На ріках Вавилонських”, “Покаянія отверзі ми двері”